У США ще одна жінка звинуватила в сексуальному зловживанні висуванця президента США Дональда Трампа до Верховного суду країни. Як повідомив у неділю журнал The New Yorker – це вже третє звинувачення Бретта Кавано у непристойній поведінці.
Дебора Рамірез, якій нині 53, звинуватила Бретта Кавано в тому, що той під час студентської вечірки в 1980-і роки, тобто коли вони обидвоє були підлітками, зняв перед нею штани, так що вона мимоволі торкнулася його статевих органів. Кавано відразу заперечив це звинувачення.
Першою позаминулого тижня звинуватила Кавано у сексуальному насильстві Крістін Блейзі Форд. Вона погодилася виступити зі своїми свідченнями на засіданні комітету Сенату у справах судочинства, призначеному на 27 вересня. З огляду на це, Комітет Сенату у справах судочинства, який мав голосувати затвердження Кавано на посаді судді Верховного суду США, відклав голосування.
Попри великий скандал, що зчинився з цього приводу у США, оглядачі нагадують, що це не перший випадок, коли кандидатів до Верховного суду звинувачують у сексуальних домаганнях. Ба більше, через ці та інші звинувачення, майже кожен четвертий кандидат не пройшов процедуру затвердження у Сенаті.
Причин, через які майже 25% кандидатів на найвищу, найвпливовішу та довічну судову посаду не змогли її здобути, було чимало і стосувалися вони як поведінки, так і ідеологічних поглядів кандидатів.
Тож в результаті їх або не затвердили, або ж вони самі зняли свої кандидатури.
Роберт Борк – ідеологічні підстави
Роберта Борка номінував до Верховного суду президент Рональд Рейган у 1987 році, щоб заповнити вакансію, яка залишилася після відставки судді Льюїса Пауелла.
Борк був одним із перших кандидатів, відхиленим за ідеологічними ознаками, а не за суддівськими кваліфікаціями.
Сенатор Тед Кеннеді, демократ, публічно звинуватив Борка в тому, що він бачить Америку країною, де «жінки будуть вимушені робити підпільні аборти, чорношкірі сидітимуть в окремих частинах ресторанів, а поліцейські з повадками насильників будуть вламуватися у двері громадян серед ночі».
За Борком також тягнувся політичний багаж ветерана управління юстиції президента Річарда Ніксона. Борку пригадали, що 1973 року він виконав розпорядження Ніксона про звільнення незалежного спеціального прокурора, який розслідував скандал Вотергейта.
Голосуванням 58 голосів до 42 Комітет палати представників з питань судочинства відхилив кандидатуру Борка.
Дуглас Говард Ґінзберг – куріння марихуани
Після того, як Сенат відхилив кандидатуру Борка, Рейган у жовтні 1987 року номінував Дугласа Говарда Ґінзберга на ту ж вакантну після Пауелла посаду.
З 1983 по 1986 роки Ґінсберг виконував різні функції в адміністрації Рейгана, включаючи посади в Управлінні з питань інформації та регулювання, Управління з питань управління та бюджету та Генеральну прокуратуру.
Але номінація Ґінзберга провалилася після того, як у ЗМІ з’явилися повідомлення, що він курив марихуану ще будучи студентом університету в 1960-х роках та як доцент Гарвардського університету протягом 1970-х років.
У розпал цього скандалу Ґінзберг зняв свою кандидатуру, відкривши шлях кандидатурі Ентоні Кеннеді, якого зрештою і обрали до Верховного Суду.
Кларенс Томас – звинувачення у сексуальних домаганнях
Суддя Кларенс Томас був номінований президентом Джорджем Бушем у 1991 році, щоб замінити Тергуда Маршалла, першого чорношкірого американця, який працював у Верховному Суді США.
Слухання Томаса, на яких обговорювалася його кандидатура, стало одним із найзапекліших «боїв» за цю посаду після витоку інформації з ФБР, згідно з якою одна з його колишніх співробітників Комісії з рівних можливостей зайнятості Аніта Хілл звинуватила його у сексуальних домаганнях.
На відміну від Борка, Томас не розкривав своєї позиції щодо політично складних юридичних питань під час слухань.
Він був підтверджений як другий чорношкірий суддя Верховного суду США. За нього проголосували 52 сенатори, 48 було проти – найменша маржа в історії підтвердження.
Дж. Гарольд Карсвелл – расистське минуле
Президент Ніксон намагався призначити Джорджа Харролда Карсвелла у Верховний суд після відставки судді Абе Фортас у 1969 році.
Проте активісти з громадянських прав під час слухань зазначили, що Карсвелл підтримував расову сегрегацію в 1940-х роках і, як федеральний суддя, дуже мало зробив для захисту громадянських прав.
Кандидатуру Карсвелла відхилили 51 голосами до 45.
