«Честь чеських політиків врятував хлопчик з України»: Крігель не підписав протокол у Кремлі

50 років тому Радянський Союз почав придушення «Празької весни»: 21 серпня 1968-го до Чехословаччини зайшли війська країн Варшавського договору. Після кількох днів кривавого протистояння з громадянами на вулицях Праги Кремль ухвалив рішення вивезти керівництво ЦК компартії Чехословаччини до Москви, де 27 серпня вони підписали протокол, який виправдовував введення військ до ЧССР. Не підписала протокол тоді лише одна людина – Франтішек Крігель. Він – виходець з України, народився у єврейський родині і згодом став фронтовим лікарем. Під час подій «Празької весни» він обіймав посаду голови Національного фронту ЧРСР і був членом політбюро ЦК Комуністичної партії Чехословаччини. У 2008 році Російська редакція Радіо Свобода випустила передачу про Франтішека Крігеля, фрагмент розшифровки якої пропонуємо вашій увазі.

​Володимир Тольц, журналіст: У квітні 1968-го, в ту саму «Празьку весну», яка дала ім'я короткому, загашеному танками спалаху чехословацької лібералізації, йому виповнилося 60. За плечима – дві війни на різних континентах, участь у яких у ролі військового лікаря відзначено нагородами різних країн. А попереду – короткий радянський полон і, можливо, найгероїчніший вчинок його життя, а потім 11 років в ізоляції і смерть у безвісті. Тепер кажуть, що в серпні 1968-го він у Москві врятував честь Чехословаччини. У радянській столиці він виявився єдиним із насильно привезених туди керівників цієї країни, хто не підписав так званий «Московський протокол», що офіційно іменувався «Програмою виходу з кризової ситуації». У ній було 15 продиктованих Кремлем пунктів, що ставили хрест на чехословацькій реформації 1968 року. Людину, яка відмовилася поставити підпис під ними, звали Франтішек Крігель.

«У 1968 році Крігель був одним з найрадикальніших політиків, що допускав багатопартійність, за що отримав ненависть з боку радянських вождів. Ще до окупації Брежнєв вимагав у Дубчека (Александр Дубчек, перший секретар Компартії Чехословаччини – ред.) відсторонення Крігеля, як і введення цензури й заборони Клубу колишніх політв’язнів. Дубчек Брежнєва не послухав. У ставленні радянського Політбюро до Крігеля завжди відчувалося щось особисте, злісне», – писав чеський професор, засновник правозахисного фонду «Хартія 77» Франтішек Яноух в есе «Крігель – політик, що врятував честь Чехословаччини».

​Неллі Павласкова, журналістка: О десятій годині ранку 21 серпня 1968 року Крігеля було вивезено в одному з бронетранспортерів із Дубчеком у празький аеропорт. В іншому їхали теж заарештовані: прем’єр-міністр Чернік, голова парламенту Смрковьский та інші дубчековці з Політбюро. У машині Крігель невпинно протестував і, нарешті, домігся того, що десантники відчинили вікно – тоді бранці бачили, куди їх везуть. В аеропорту їх посадили у військовий літак, який приземлився на військовому аеродромі в Карпатах. Згодом їх перевезли в Москву, але без Крігеля. Про те, що відбувалося з ним після арешту, Франтішек Крігель розповів своєму другові, Франтішеку Яноуху. Той пише:

«Крігеля утримували в абсолютній ізоляції в якомусь будинку неподалік від Калуги. Йому заборонили слухати радіо, читати радянські газети. Весь цей час він читав «Галілея» Брехта, книжку, яка опинилася у кишені його піджака. Через чотири дні до нього прийшов високий чин і наказав приготуватися до від’їзду. Куди? Невідомо. За декілька годин машина привезла його до Кремля, – писав Яноух. – У Кремлі Крігелю був пред’явлений до підписання попередній текст Московського протоколу. Він прочитав його і заявив: «Я не можу підписати таке. Це був би кінець для чехословацького суверенітету. Ніхто з нас не має конституційного права підписувати зобов’язання, що йдуть так далеко».

«Коли Франтішек Крігель відмовився підписати протокол, – розповідала особистий секретар Крігеля Мілада Снетіва, – до нього в кімнату прийшов нещасний Дубчек і сказав йому: «Франто, скажи, що мені робити?» Франтішек відповів: «Я можу тобі сказати лише одне: я не буду це підписувати. Але пропоную домогтися повернення в Прагу, там скликати ЦК, парламент, керівників областей і районів і радитися з ними». Потім по Франтішека прийшли. Він розповідав, як охорона привела його в приміщення з відчиненим вікном, ніби пропонуючи піти на відомий вчинок. Так він довго стояв наодинці, у вікно било сонце, був хороший літній день, а він не переставав думати про те, що його народ ставлять на коліна».

Неллі Павласкова: Але народ не збирався падати на коліна перед окупантами. Навпаки, він ліз на танки, кидав на них палаючу паклю і намагався розпропагувати радянських солдатів, які нічого не розуміли. За перший тиждень окупації були застрелені 108 чехів і словаків. За 22 роки перебування радянських військ загинуло 300 людей через нещасні випадки на дорогах, після зіткнення з військовою технікою окупантів.

Але перенесімося знову до Москви, у Кремль. Ось версія того, як підписували Московський договір, яку нам запропонував один із тих, хто здався. Це наймолодший член так званої «чехословацької делегації», секретар ЦК КПЧ Зденек Млинарж. Ось що він розповів у своїй книзі «Віє холодом з Кремля», яку написав у 1978 році в еміграції:

«Крігель поводився тоді як людина, а не як політик. Але, як виявилося згодом, його поведінка відповідала ситуації більше за нашу: ми теж були людьми, яких шантажували гангстери, але при цьому зберігали ілюзію того, що ми – політики, з якими інші політики обговорюють політичні проблеми. Крігель же заявив, що ніяких перемов із радянським Політбюро не вестиме, і попросив відвезти його назад в ув’язнення», – писав Млинарж.

Неллі Павласкова: Решта – а це були як прибічники, так і супротивники Дубчека, – підписали протокол і одразу перетворилися з інтегрованих на «офіційну делегацію на найвищому рівні».

Про розв’язку кремлівського фарсу Крігель розповів своєму другу Франтішеку Яноуху, коли повернувся додому, а той описав це так:

«Після того, як Крігель відмовився підписувати капітуляційний протокол, він попросив друзів подбати про його дружину, сказавши: «Ріва – дівчина скромна, їй багато не треба…». Потім він під автоматами був вивезений з Кремля, на Внуковському аеродромі його посадили на літак... Тільки за декілька годин розпечений від сонця літак підрулив до будівлі, і Крігель побачив, як охорона розстеляла перед ним червоний килимок і розставляла мікрофони. Згодом з’явилася чехословацька делегація у супроводі радянського керівництва», – згадував Яноух.

​Неллі Павласкова: По поверненні додому Дубчек виконав вимоги Брежнєва, зафіксовані в Московському протоколі. Крігеля було відкликано з усіх партійних і політичних посад, але він залишився у клініці головним лікарем-ревматологом. Пішли зі своїх посад ще декілька діячів Празької весни, але аж до зняття Дубчека в квітні 1969 року в Чехословаччині тривав, а дехто вважає, що навіть поглиблювався процес демократизації з вільним друком і гласністю. Франтішек Крігель устиг ще восени 1968 року разом із трьома депутатами парламенту проголосувати проти ратифікації Московських протоколів. Тільки після того, як у травні 1969 року генеральним секретарем замість Дубчека став Гусак, Крігеля вилучили з Компартії і відправили на пенсію. Його не ліквідували фізично, але через прагнення догодити Москві Гусак дав старт кампанії брехні й наклепу, що була спрямована проти нього.

Останні три роки свого життя Крігель провів майже під домашнім арештом. Навіть 18 вересня 1979 року, коли його спіткав важкий інфаркт, у машині «швидкої допомоги» його супроводжували два агенти StB – служби безпеки Чехословаччини. Вони ж стерегли його в лікарняній палаті, викликаючи обурення персоналу клініки. Франтішек Крігель помер 3 грудня 1979 року. Гусаківська влада заборонила церемонію поховання. Його тіло кремували невідомо де й коли, без усілякого обряду.

«Я думаю, – казав Франтішек Яноух, – що парадоксом сучасної чеської історії є те, що честь чеських політиків урятував єврейських хлопчик з України, з Галичини. Ніхто з чеських політиків не зміг передбачити або не зміг бути настільки рішучим, щоб сказати «ні».

​Оригінал публікації – на сайті Російської служби Радіо Свобода