«За час війни ми транспортували в Україну зі Словаччини понад 60 тонн допомоги» – Міла Вербицька

Закупівля і передача на потреби оборонців України ліків і медикаментів, організація відпочинку та рекреації для українських «дітей війни», інші гуманітарні заходи – це щоденна праця членів громадської організації «Українсько-словацька ініціатива». Але, як згадує у розмові з Радіо Свобода її засновниця Міла Вербицька, спершу плани і завдання в організації були дещо іншими.

– «Українсько-словацька ініціатива» («УСІ») працює від січня 2014 року, ми мали за мету сприяти процесові трансформації та євроінтеграції України, утвердженню демократичного розвитку українського суспільства, підвищенню міжнародного іміджу України в Європі. Але тоді ми ще не знали, що з кінця лютого Росія почне гібридну війну проти України, незабаром загарбає Крим.

– Росія змінила реалії в Європі і відтак – напрямки діяльності УСІ?

– Так. Коли розпочалась російсько-українська війна, ми були змушені зосередитися на гуманітарній допомозі, підтримці українських воїнів: закуповували гемостатики, перев’язувальний матеріал, ліки тощо, а також збирали і посилали різні речі для потреб дітей із зони війни. Наша організація транспортувала в Україну понад 60 тонн гуманітарної допомоги – досі на сході України у госпіталях, санчастинах на передовій можна побачити словацький перев’язувальний та медичний витратний матеріал. Це значні об’єми, бо такий гуманітарний вантаж, як перев’язувальний матеріал та дитячі підгузки, легкий за вагою, але займає значний об’єм.

– Хто допомагає УСІ у цій справі?

– Маємо підтримку волонтерських та благодійних організацій, від початку війни нашим постійним партнером є тернопільський благодійний фонд «Християнська родина», в якому Петро Гурняк продовжує справу свого сина Віктора Гурняка, який загинув на сході.

Із бажанням підтримати наші зусилля, надати допомогу Україні до нас приєднувалися словацькі громадяни, громадські організації, школи, церковні парафії та українці, які працюють у Словаччині. Надалі ми співпрацюємо по наших проектах дитячої рекреації з Комісією місій греко-католицької церкви з міста Пряшів. Вагомо допомогли з фінансуванням відпочинку дітей у 2016 році подружжя лікарів-майданівців – Марта та Любомир Клецко. Завдяки підтримці низки словацьких організацій ми привезли в Україну одяг та взуття, засоби гігієни, продукти харчування для дітей із соціально незахищених родин. Словацькі церковні парафії щороку готують та передають різдвяні подарунки дітям, які постраждали від війни.

– Чи УСІ залучено до проектів, які стосуються реабілітації поранених українських бійців у Словаччині?

– Так, проект має «співавторів», це – Міністерство закордонних справ та Міністерство оборони Словаччини. Ми підтримали цей проект у 2014 році: доглядали поранених, допомагали з тлумаченням та перекладами медичної документації, транспортували поранених до медичних закладів та подбали про їхній трансфер додому в Україну. Саме тоді ми замислилися над ще однією категорією людей, постраждалих від війни, – це діти.

– І тоді ви розробили проект для відпочинку «дітей війни»?

– Так, ми розробили довготривалий благодійний проект для дітей, які постраждали від війни: дітей-сиріт, малечі з родин ветеранів, діток з сімей переселенців і з соціально незахищених родин. У 2014–2017 роках «УСІ» реалізувала сім благодійних рекреаційно-соціальних програм для дітей із зони війни: ми прийняли у Словаччині понад 400 дітей. МЗС Словаччини підхопило нашу ініціативу та організовувало упродовж 3 років літні табори для майже трьох сотень дітей із сімей бійців, які захищають свою країну, та родин загиблих воїнів.

– Фактично ваша організація проводить усю роботу щодо прийому дітей. А звідки кошти на такі проекти?

– «УСІ» як організатор та адміністратор проекту готує та реалізує рекреаційно-соціальну програму, надає супровід, забезпечує перевезення дітей по Словаччині та Австрії, забезпечує трансфер з України та назад і, звісно, забезпечує фінансування проекту. Воно відбувається завдяки внескам членів організації, також нас підтримують словацькі благодійники та партнерські організації. Уже четвертий рік поспіль партнером проекту «Оздоровлення дітей із зони війни» є Національна рада (парламент) Словаччини, яка надала спеціалізований рекреаційний заклад Національної ради для проживання 4 груп дітей. До фінансуванні однієї поїздки групи дітей долучилось МЗС Словаччини, співфінансуванням у розмірі 50%. У трьох програмах УСІ забезпечила проживання дітей в інших рекреаційних закладах в Низьких та Високих Татрах.

– Із боку членів «УСІ» підтримка проектів – це справа волонтерська чи вони отримують певну винагороду за це?

– Члени нашої організації не отримують фінансової винагороди за свою працю у проекті, навпаки: члени «Українсько-словацької ініціативи» власними пожертвами допомагають реалізувати проект, також організація не відшкодовує видатки членів організації при виконанні діяльності. При цьому нас часто запитують мешканці України, хто нам виділяє кошти для проектів. Справа в тому, що для європейців це не зовсім звичне і зрозуміле питання: на відміну від України, органи самоврядування у країнах Євросоюзу, великі корпорації чи компанії не інвестують у відпочинок дітей. Це справа батьків. Але соціально незахищені родини отримують дотації, серед іншого, і на дитячий відпочинок. Українські діти не є громадянами Словаччини чи іншої держави-члена ЄС, тому, незважаючи на їхню соціальну незахищеність, дотацій на програму їхнього відпочинку ми не отримуємо.

– І на допомогу приходять доброчинці та благодійні організації, чи не так?

– На відміну від України, в Євросоюзі розвинена корпоративна доброчинність та корпоративна соціальна відповідальність. Певні відсотки прибутку бізнес надає донорським фундаціям на доброчинні проекти. Громадські організації та територіальні громади можуть отримувати фінансування своїх доброчинних проектів, звернувшись до таких фундацій. Від першого року діяльності ми запровадили механізм «фандрайзингу», завдяки якому нам вдавалося фінансувати наші проекти освіти, оздоровлення, культурної та публічної дипломатії, гуманітарну допомогу.

– Із якими ризиками і проблемами ви стикаєтесь?

– Нинішня соціальна та економічна ситуація в Україні сприяє активності шахраїв, псевдоблагодійників, «чорних» волонтерів – тих, хто шукає користі для себе.

Із жалем констатую, що факти шахрайства у такій чутливій сфері, як благодійництво, негативно впливають на готовність підтримати українців із боку європейських благодійних інституцій. Масштаби шахрайства насправді заплямовують імідж як українського волонтерського руху, так і України загалом. УСІ теж натрапила на волонтерів-шахраїв, які вимагали кошти від батьків за нібито обов’язкове співфінансування поїздки. Ці «волонтери» діяли за такою ж схемою і в інших країнах ЄС. Наразі усі європейські організації, які співпрацювали з українською організацією, членами якої є волонтери-шахраї, спільно звернулися до відповідних органів в Україні та в ЄС, щоб не наражати на небезпеку українських дітей та їхні родини. Бо батьки клали кошти на приватні рахунки шахраїв.

Як одну з причин, чому так сталось, я б назвала непоінформованість батьків та громадських активістів про благодійні програми європейських громадських організацій. Хочу наголосити: дотепер програми відпочинку від громадських організацій та діаспори для українських дітей у країнах ЄС були благодійними, отже, безкоштовними для батьків.

– Повернімось до мандрівок дітей. Що вони побачили? І наскільки це побачене для них було і корисним, і цікавим?

– Ми мали специфічне завдання: покращити психологічне самопочуття дітей, які живуть в зоні війни, і створити умови, за яких дітлахи не будуть зосереджені на своїх спогадах і відчуттях. У нашу програму ми впровадили нові дієві види реабілітації : рухова активність, яка підвищує психічну стійкість організму, риса «екологічності», яка покращує психоемоційний настрій, здійснює інтелектуальну та виховну дію, соціальна, яка допомагає у встановленні соціальних контактів, творча, яка відроджує власні креативні сили дитини.

Друга наша мета – ознайомити маленьких українців із Європою, частиною якої є Україна, за повернення до якої українці вийшли на Майдан. Тож під час мандрівки дітлахи зустрічалися з митцями – відомими молодими співаками, дитячими фольклорними танцювальними колективами тощо. Також у програмі завжди були відвідини шоколадної майстерні з куштуванням усієї продукції та шоколадними подарунками. Як маленькі посланці доброї волі України, діти приходили з візитом до парламенту та до президента Словаччини, відвідували дипломатів – працівників посольства України.

– І що вам діти переповідали?

– Діти побачили, як живуть, працюють та відпочивають європейці, ознайомилися зі звичаями. Звертали увагу і на рівні дороги та чисте повітря, на охайні містечка і дбайливо збережену спадщину. На запитання, що сподобалося найбільше, діти відповідали: тут дуже гарна природа, чисте повітря, милі люди. І говорили про бажання змінювати свою країну, щоб у ній жили добрі люди, міста були красивими і не було війни. Тож ми, розуміючи важливість такої євроінтеграції молодшого покоління українців, продовжуємо свою роботу: вже зараз наша команда готує чергову осінню програму для українських дітей.

Читайте також: Війна і діти України: відпочинок у Європі – нові знання й досвід