Польський менеджер розповів полякам про свою «екстремальну місію» в Україні

Войцех Бальчун, польський менеджер, який в 2016-2017 роках очолював «Укрзалізницю» розповів у Варшаві, як він реформував це державне підприємство, і чому змушений був піти з посади. За його словами, наміри у нього були шляхетні і чимало вдалося зробити, але на перешкоді стали внутрішні політичні українські ігри. Зустріч під назвою «Як поляк реформував українського гіганта» організувала польська громадська організація Інститут Свободи. Розмова відбулася у переповненій залі, за участю польських аналітиків, бізнесменів та управлінців.

«Укрзалізницю» Войцех Бальчун називає «специфічною державою в специфічній державі» – багатою, строго ієрархізованою, та водночас загрузлою у попередній радянській епосі. За його словами, у Польщі мало хто усвідомлює, що українська залізниця – одна з найбільших у світі, і що вона перевозить величезну кількість товарів. Бальчун вважає, що ця корпорація має неймовірний потенціал, адже через Україну проходять транспортні коридори з Європи на Кавказ, та в держави Центральної Азії, які швидко розвиваються.

Своє перебування на посаді голови правління «Укрзалізниці» він називає «екстремальною місією». Польський менеджер твердить, що ця місія стала заручником українських політичних баталій.

Про те як із менеджера хотіли зробити «квітку до кожуха»

Бальчун каже, що тепер він розуміє, наскільки небагато знав про Україну, коли їхав працювати до Києва. «Я мав нульове уявлення про Україну. Все мене там дивувало, хоч раніше я чув різні стереотипи про неї. Підприємець, який добре знає Україну якось мені сказав: «Тут лежать кістки багатьох польських фірм», – розповідає менеджер. За його словами, коли він виграв конкурс на посаду керівника української корпорації і зібрався до Києва, знайомі дивилися на нього зі співчуттям, наче на людину несповна розуму.

Згадуючи свої перші враження від нового місця роботи, Бальчун каже, що його вразила «візантійщина» офісу фірми, а також «візантійський» стиль управління в якому керівникові відведено роль «короля на троні», натомість підлеглі мають бути покірними виконавцями його волі й не виявляти власної ініціативи.

Неабияк здивували польського менеджера пріоритети в розвитку «Укрзалізниці». Скажімо, йому важко було збагнути, чому фірма утримує величезну й дорогу супутню інфраструктуру (пансіонати, підсобні господарства, дитячі табори і т. ін.), у той час, коли приміські потяги до Києва були у жалюгідному стані. Та водночас Бальчун зазначає: «Я відразу зустрів там багато позитивних людей, які вірили, що можуть змінити щось на краще. Для них мій прихід на посаду був промінцем світла».

Бальчун говорить про тяжкі початки своєї роботи в Україні, оскільки в «Укрзалізницю» він прийшов без власної команди. Залучення до правління фірми фахівців із Польщі викликало опір в міністерстві інфраструктури. Бальчун каже, що саме це намагання створити власну команду стало початком його напружених відносин із міністром інфраструктури Володимиром Омеляном.

У польського менеджера є припущення щодо того, яке місце в системі управління йому збиралися відвести деякі українські високопоставлені чиновники. Мовляв, він, успішний топ-менеджер із Польщі, мав стати своєрідним доказом того, що Україна справді реалізує курс реформ. «Схоже на те, що для багатьох високопосадовців я мав бути такою квіткою до кожуха», – розмірковує Бальчун. За його словами, після прибуття до Києва він надто багато часу мусив проводити на зустрічах, які слугували не стільки вирішенню проблем «Укрзалізниці», як PR-ові української влади.

«Мене це почало непокоїти. Я – людина, яку цікавить конкретна діяльність, а не вдавання діяльності. Мене цікавлять виклики. Врешті я побачив, що через систему, яка мене оточила, в мене мало часу на основну роботу», – згадує важкі початки у Києві Войцех Бальчун.

Польський менеджер каже, що в Києві йому прямо натякали про те, що він повинен багато уваги приділяти PR-кампанії, виступати у ЗМІ з обіцянками швидких змін в очолюваній ним фірмі. Бальчун згадує, що вже через кілька місяців перебування на посаді на його голову полилася критика з приводу низького темпу реформ. Тим часом, за його словами, для фундаментальних змін в такій велетенській фірмі, якою є «Укрзалізниця», потрібні не місяці, а роки.

«Я не міг розповідати у ЗМІ якусь маячню», – говорить польський менеджер. Гостру критику, яка лунала на його адресу він називає «кампанією очорнювання». Менеджер упевнений: «Той чорний PR – це не що інше як боротьба за вплив на «Укрзалізницю».

Бальчун наголошує, що попри брак сприяння з боку міністерства інфраструктури, він мав повне розуміння та підтримку на рівні прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. «Ми мали таку угоду, що мене на посаді будуть відстоювати допоки це буде можливо», – розповідає Бальчун.

Колишній керівник «Укрзалізниці» каже, що він опинився заручником складної внутрішньої політичної ситуації в Україні. Мовляв, прем’єр Гройсман – представник однієї політичної сили, а міністр Омелян – іншої. Загострення суперечки між ними з приводу керівника великої державної корпорації могло погіршити й без того напружені відносини між «Народним фронтом», який підтримує Омеляна, та Блоком Петра Порошенка, висуванцем якого є Гройсман. «Верховна Рада висить на волосинці, страх перед політичною кризою в Україні величезний. Ніхто не вмирав би за Бальчуна ризикуючи політичною стабільністю», – говорить управлінець.

Колишній керівник «Укрзалізниці» каже, що рішення про відставку приймав узгодивши справу з головою українського уряду.

Про синдром тимчасовості як результат тривалої бездержавності українців

Бальчун твердить, що за його керівництва «Укрзалізниця» досягнула успіхів, які годі спростувати. Утім, він не вважає, що нові залізничні сполучення між Україною та Польщею – це його найважливіші досягнення. Польський менеджер пояснює: «Це такий парадокс менеджменту. Переважно люди більше звертають увагу не на те, чим менеджер пишається, а те, що для них більш очевидне, наприклад на пасажирське сполучення Київ-Перемишль». Бальчун додає, що такі очевидні нині речі, як прикордонний та митний контроль під час руху потяга не так то й легко було організувати, доводилося долати багато перепон. За його словами, «Укрзалізниця» свідомо обрала стратегію, аби залізничні квитки на нові сполучення з Польщею були недорогими. «З точки зору відкривання України для світу – це абсолютно правильно», – переконаний менеджер.

За Бальчуна «Укрзалізниця» позбавилася «схем» і стала прибутковою

Бальчун вважає, що на посаді керівника українських залізниць, він мав чималі досягнення, які залишилися в тіні. Передусім, це реструктуризація боргів корпорації та помітне покращення її фінансових показників. Він наголошує на тому, що в першому півріччі 2017 року фірма стала прибутковою, натомість раніше була збитковою.

Серед своїх досягнень в «Укрзалізниці» польський менеджер називає впровадження прозорих правил фінансових операцій, зокрема в закупівлі пального. «Коли я прийшов на посаду, то «Укрзалізниця» купувала пальне за ціною навіть на 20 відсотків вищою від ринкової. Крім цього, ця фірма позбулася паливного резерву. Паливний резерв був на 1-2 дні. Функціонували хитромудрі схеми купування пального за яке платили неймовірні суми. Я хотів, щоб придбання пального відбувалося з використанням ринкових показників. Коли я відходив з фірми, то вона мала резерв пального на 40 днів», – зазначає Бальчун.

Як твердить управлінець, серед позитивів його діяльності в Україні – інформатизація товарних перевезень, яка вдарила по патологічних схемах у цій сфері. Бальчун також говорить про інвестиційні проекти спрямовані на оновлення рухомого складу і створення 5-річної стратегії розвитку «Укрзалізниці». Він дивується: «Неймовірно, але така гігантська фірма не мала стратегії розвитку». На його думку, такий незвичний з точки зору західного менеджменту стан речей зумовлений хронічною українською проблемою – своєрідним синдромом тимчасовості. Менеджер звертає увагу на те, що до нього «Укрзалізниця» не мала стабільного керівництва, нею управляли виконувачі обов’язків голови правління.

«Третій шлях» не існує, а намагання втілити його в життя може мати непередбачувані наслідки

Розмірковуючи про повсюдне в Україні відчуття нестабільності, Бальчун цитує слова італійського бізнесмена, який працює в Україні. Цей італієць якось сказав полякові: «У мене таке враження, що кожного дня життя тут закінчується о 23.59. Невідомо чи наступить завтра».

На думку Бальчуна, українська невпевненість у завтрашньому дні, прагнення «жити сьогодні» – це наслідок тривалої бездержавності українського народу. Польський управлінець називає такий стан речей ментальною та культурною проблемою України, що сприяє всюдисющій корупції. «Як на мене, корупція – це явище навіть не останніх 20 років, це частина культури, яка почала формуватися може навіть 100 років тому. Дуже часто щось, що ми у Польщі вважаємо класичною формою корупції, там корупцією не вважають. Починаючи з дитячого садка там за все треба додатково заплатити. Якщо виростаєш у такій системі, то починаєш вважати, що це нормально», – говорить Бальчун.

Він зазначає, що ситуацію в Україні ускладнюють олігархи, які «поділили торт», та зовнішній агресор, який розхитує ситуацію всередині держави. На думку Бальчуна, проведенню реформ не сприяє ще й те, що українська держава у такий складний для неї час входить у передвиборчу кампанію.

Проте найбільшою небезпекою для України управлінець вважає переконання деяких українських політиків, що існує якийсь особливий «третій шлях» розвитку держави – не євразійський, але й не європейський. «Мовляв, від Заходу можна запозичити тільки частину його цінностей. Інакше кажучи, такі люди хотіли б, щоб в Україні було так як у Польщі, але по-їхньому», – висловлює свої побоювання Бальчун. Він категорично наголошує, що так званий «третій шлях», про який подейкують в Україні, не існує, а намагання втілити його в життя може мати непередбачувані наслідки.

Про неймовірний потенціал та людей України

Колишній керівник «Укрзалізниці» каже, що попри всі труднощі, в Україні відбуваються позитивні зрушення. Він вважає, що прикладом змін на краще є створення офіційного порталу інформації про публічні закупівлі ProZorro, чи діяльність Національного антикорупційного бюро України.

Бальчун говорить: «Незалежно від того як оцінювати реформи, вони є, відбувається економічне зростання, хай і невелике, але воно також є. Щоправда, реформи – болісний процес і це дає поживу популістам».

Польський менеджер позитивно відгукується про багатьох людей з якими йому доводилося працювати. Українських членів своєї команди він вважає надзвичайно працьовитими. Каже, що побоювався за здоров’я деяких із них, адже вони працювали навіть по 16-18 годин на добу, бувало, що о четвертій ранку надсилали своєму керівникові е-мейли. «Я зустрів там багато чудових людей, патріотів своєї країни, які дивляться на Польщу з захопленням, сприймають її як приклад економічного успіху. Це люди, які готові віддати життя за те, щоб їхня країна змінилася на краще», – ділиться своїми спостереженнями польський управлінець.

Бальчун наголошує, що Україна має неймовірний потенціал, так само як неймовірний потенціал має «Укрзалізниця», яка здійснює перевезення 80 відсотків усіх товарів у державі. «Тримаю за них кулаки, за їхні реформи, за їхній уряд, бо Україна це також чинник польської безпеки, а також великий ринок для польських підприємців», – підсумовує польський топ-менеджер, який реформував найбільшу українську корпорацію.

Войцеха Бальчуна призначили головою правління ПАТ «Укрзалізниця» 6 червня 2016 року. Через рік і два місяці роботи на цій посаді він звітував, що прибуток «Укрзалізниці» в першому півріччі 2017 р. становив 122,5 мільйона гривень, проти 3,78 млрд грн збитку за аналогічний період 2016 року. Та вже через кілька днів після цього звіту – 9 серпня 2017 року Войцех Балчун подав у відставку. Того самого дня його звільнили з посади.

Головним критиком Войцеха Бальчуна був міністр інфраструктури Володимир Омелян, який неоднаразово говорив про відсутність реальних змін у державній корпорації. Він пов’язував позитивні показники «Укрзалізниці» зі зміною курсу гривні та підвищенням тарифів. Крім цього міністр інфраструктури говорив про ймовірні корупційні зв’язки між оточеням Бальчуна та деякими бізнесменами і політиками з Блоку Петра Порошенка.