На початку січня ЮНЕСКО опублікувала оновлений Атлас мов світу, які перебувають в небезпеці. У Росії організація нарахувала їх 136. Зниклими визнані 20 мов, вважається, що ще 22 в критичному стані. Чому вимирають мови, що роблять люди для їхнього збереження і якою має бути державна політика в цьому напрямку?
Саме поняття «мова під критичною загрозою», за класифікацією ЮНЕСКО, означає, що наймолодші її носії – люди похилого віку, які розмовляють мовою лише частково і роблять це рідко. Структура ООН, яка займається питаннями освіти, науки і культури, включила до списку алеутську, яка використовується на Командорських островах, терсько-саамську, якою, за даними на 2010 рік, розмовляли не більше ніж 10 осіб на півночі Кольського півострова. У списку опинилася ітельменська (не більше ніж 100 носіїв), водська (не більше ніж 15), мови орокська (не більше ніж 60) і ульчська (близько 700 носіїв) та інші.
Матеріал UNESCO про 136 мов народів Росії, які перебувають у зоні ризику, викликають серйозну тривогу, вважає директор Інституту лінгвістичних досліджень Російської академії наук Євген Головко. Але, на його думку, ця проблема стосується не тільки Росії, але і всього світу. Зникнення мов відбувається не стільки внаслідок специфіки країни та її політики, скільки через історичну спадщину.
Із ним згоден і науковий співробітник Інституту соціології РАН Андріан Влахов. «У кожній державі, де законодавчо закріплений статус однієї мови (як у нас – російської), мова тієї чи іншої етнічної меншини буде перебувати під загрозою», – сказав він Радіо Свобода.
Щоб зупинити вимирання мови, потрібно прищепити людям бажання її використовувати, переконати їх, що це необхідно, вважає Головко.
Неприпустимо зневажливо ставиться до мов, вважати, що вони нікому не потрібніАндріан Влахов
«Але навіть якщо держава поставить собі за мету здійснити ці заходи і вони будуть виконані, це не гарантує успіху, того, що мова збережеться. Так може статися тільки за умови пропаганди культурної цінності мови, інших традиційних культурних практик. Неприпустимо зневажливо ставиться до мов, вважати, що вони нікому не потрібні», – говорить він.
Ректор Європейського університету в Санкт-Петербурзі Микола Вахтін вважає, що важливо зосередитися на навчанні мови молодшого покоління, пояснити дітям, чому треба вивчати рідну мову.
У сучасному світі в популяризації мов і традицій народів допомагає інтернет, впевнений Головко. Наприкінці 2016 року блогер Ірина Смєлая під псевдонімом Tatarka випустила кліп на пісню «Алтин» (в перекладі з татарської – «Золотий»). Відео клауд-репу татарською набрало на YouTube понад 30 мільйонів переглядів. Інша співачка з Татарстану Айгел Гасина (Аігел) також випускає деякі пісні татарською.
Вже зараз з’являються нові форми – музичні групи, які співають своєю національною мовою, ігри, фестиваліЄвген Головко
«Вже зараз з’являються нові форми, яких раніше не було, – музичні групи, які співають своєю національною мовою, або ігри, фестивалі, які малі народи проводять в своїх областях. Це дає стимул мовам не зникати так швидко, як вони могли б», – пояснює Головко.
Сама мова – це потужний ідентифікаційний фактор, який допомагає людям відчувати, чим вони відрізняються одне від одного. І це гальмує повне зникнення мов. «Держава на рівні мовної політики має підтримувати бажання до локальної самоідентифікації», – вважає експерт.
Як зберегти мову?
Деякі народи самі намагаються зберігати свою мову. Академік Головко розповідає, що на Командорських островах поблизу Камчатки живуть алеути, але вони майже не використовують національну мову для спілкування. Проте прихильники руху мовної ревіталізації намагаються складати пісні, вірші алеутською. На островах живе композитор, який пише музику для цих пісень.
Невеликі народи прагнуть використовувати мову в повсякденному спілкуванні, говорить Вахтін. У цих народів існують спеціальні програми підтримки рідної мови, тому питання про збереження цих мов не ключове.
І хоча алеутська мова, згідно з UNESCO, перебуває «в критичному стані», зовсім не обов’язково, що вона скоро зникне. Андріан Влахов пояснює, що саме поняття «мова в стані вимирання» – відносне.
Якщо старше покоління природним чином передає мову молодшому, то вона може вижити протягом декількох столітьАндріан Влахов
«Є мови, якими вже довгий час користується не так багато людей – десятки, іноді сотні. Але це не означає, що мова збирається вимирати. Якщо старше покоління природним чином передає мову молодшому, то вона може вижити протягом декількох століть», – розповідає він.
Вахтін каже, що не знає прикладів у Росії, коли мова в стані вимирання відродилася. Але в світовій історії такі випадки є. Кілька століть на території Уельсу люди говорили валлійською мовою. Але через промислову революцію на початку XIX століття в Уельсі відбулося поступове розмивання валлійського населення і формування двомовності. До початку XX століття кількість носіїв валлійської мови скоротилося до рівня, за якого їй пророкували зникнення протягом декількох поколінь. Ситуація почала змінюватися у 1920–30-і роки, коли за використання мови почала виступати Партія Уельсу. В країні запустили радіо валлійською, активісти домоглися судочинства рідною та англійською мовами. І хоча вплив англійської мови не зменшився, згідно з переписом 2011 року, 20 відсотків жителів Уельсу говорять валлійською.
На думку Вахтіна, невтішні прогнози UNESCO про розвиток мов малих народів – частково результат нерозумної державної політики, яку проводили радянська влада на межі 70–80-х років минулого століття. Як ще одну причину він називає добровільну відмову використовувати мови в деяких громадах.
Малі народи мали ілюзію, що свою мову діти і самі знають, тому вони не приділяли їй належної увагиМикола Вахтін
«Малі народи мали ілюзію, що свою мову діти і самі знають, тому вони не приділяли їй належної уваги, водночас російську мову треба вчити, щоб досягти успіху в житті. Через покоління виявилося, що діти не знають рідної мови. Але до того моменту багато програм збереження мов були згорнуті», – розповідає професор.
Влахов впевнений, що політика місцевої влади в Росії «значного негативного впливу на мови не чинить». На його думку, зниження частоти використання тих чи інших мов пов’язана з процесами, які тривають вже близько двох століть: це зростання міського населення, глобалізація, закріплення за російською мовою статусу державної.
Тепер перед владою стоїть завдання – підтримувати розвиток мов малих народів, вводити викладання і впроваджувати їх в повсякденному житті, впевнений Головко. Держава повинна послідовно, протягом багатьох років проводити комплексну політику щодо використання мов, як це сталося, наприклад, в Ізраїлі.
Треба, щоб самі люди повірили, що мова – гарна річ, її треба зберігати і розвиватиМикола Вахтін
Микола Вахтін, навпаки, вважає, що це не проблема держави, а проблема місцевих громад та місцевої влади. На його думку, ситуацію не може виправити виділення додаткових грошей з бюджету на розвиток мов, тут не може бути централізованого рішення.
Влахов заявив, що «це повинні бути спільні зусилля: державних, культурних установ, але головне, щоб самі люди повірили, що мова – гарна річ, її треба зберігати і розвивати».
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода.
