В Україні кожна шоста літня людина користується інтернетом. Такою є статистика компанії Factum Group Ukraine. Це значно менше, ніж у ЄС, кажуть експерти. Причиною вказують бідність і пострадянську звичку українських пенсіонерів заощаджувати. Психологи ж упевнені: комп’ютери і всесвітня мережа подовжують літнім людям життя та позбавляють їх депресії. Радіо Свобода знайшло тих, хто відвідує курси, де навчаються сплачувати за комуналку, займати електронну чергу в поліклініці й спілкуватися у соцмережах.
– Так, «еф» англійська. Де вона? Господи, що це в мене немає сьогодні ніякої концентрації уваги? Загубили «еф». Так, де наше «еф»? Ну ти дивись, у мене сьогодні ніякої реакції! – ледь не з розпачем шукає чергову літеру Раїса Олександрівна, намагаючись ввести електронну пошту.
– Просто ми не знаємо добре клавіатуру, – заспокоює її сусідка по парті Алла Павлівна.
– Є. Тепер – тире. Шукаємо тире.
Жінки розмовляють упівголоса, аби не заважати іншим. Цього разу їм випало сидіти удвох: у приміщенні – сім комп’ютерів, а на заняття прийшло восьмеро. Та спільну мову їм складніше знайти з «розумною машиною», тому час від часу жінки то її вмовляють, то ставлять ультиматуми, то заспокоюють одна одну.
Сиве волосся, рогові окуляри, примружені очі, піднесені майже впритул до монітора. Середній вік учнів тут – 75 років.
«Сьогодні тема у нас – реєстрація на сайті «ГіОЦ», будемо вчитися сплачувати за комунальні послуги онлайн та зареєструємося у соціальній мережі», – оголошує план заняття викладач інформаційних технологій Олена Осьмачкіна. Але її вже майже ніхто не слухає: процесорні блоки загуділи голосніше, кожен екран замерехтів по-своєму, учні згадують пройдений матеріал.
Є такий анекдот: мама трьох програмістів шукає когось непсихованого, щоб навчив користуватися інтернетомОльга Романюк
Комп’ютер – помічник
Комп’ютерні курси для людей літнього віку у київській бібліотеці імені Лесі Українки проводять уже десять років. Зараз завершує навчання одна група, і вже на підході наступна, а черга охочих опанувати «розумну машину» – на кілька «навчальних сезонів» вперед, розповідає директор бібліотеки Ольга Романюк. Популярність пояснює просто: молодшим часто бракує часу, а то й терпіння, щоб навчити своїх бабусь і дідусів хоча б вмикати та вимикати комп’ютер.
«Є такий анекдот: мама трьох програмістів шукає когось непсихованого, щоб навчив користуватися інтернетом. То якраз працівники бібліотеки є такими спокійними, врівноваженими вчителями для такої вікової категорії. І вони відчувають, що ще можуть, що встигли на останній потяг у сфері нових технологій», – сміється бібліотекарка.
Насправді ж серед літніх людей є розуміння, що сучасні технології суттєво полегшать їм життя, додає Олена Осьмачкіна. Коли люди бачать, що заплатити комірне, звернутися до держорганів, записатися у поліклініку чи просто поспілкуватися з давніми друзями можна, не виходячи за межі квартири, онлайн – вони приходять на навчання.
Навіть для тих, хто зовсім не користувався комп’ютером, «гугл» чи сайти про погоду швидко перестають бути цікавими. Люди входять у смак, й часто під час занять лунають доволі нестандартні запитання, розповідає Олена Осьмачкіна.
Були випадки, коли люди питали, як користуватися EasyWay – це програмка в смартфоні, яка дозволяє побачити рух транспортуОлена Осьмачкіна
«Були випадки, коли люди питали, як користуватися EasyWay – це програмка в смартфоні, яка дозволяє побачити рух транспорту: коли підійде трамвай чи тролейбус на зупинку, довго чи ні залишилося чекати. Такі не програмні, додаткові питання, – каже Олена. – Також на заняттях ми створюємо сторінку у фейсбуку, шукаємо і додаємо друзів, вчимося спілкуватися в програмі Messenger».
І хоч привід записатися на курси у кожного різний, додає Олена, нерідко після їх завершення слухачі купують хоча б найпростіші планшети чи ноутбуки та приводять друзів. «Була група, яка хотіла продовження або повторення навіть. У цьому віці вони дуже активні люди. Приходили навіть сімейні пари», – каже викладачка.
«На черги – немає часу»
«Чому прийшла на курси? У мене помер чоловік у вересні. Він проплату робив через інтернет. І мені казав: ти теж повинна навчитися. Я ще не встигла це освоїти. Але я хочу виконати його побажання», – із сумом розповідає Раїса Олександрівна.
Я – пенсіонерка, здавалося б, у мене мало би бути багато часу. Але у мене його мало! Тому що я багато чого хочу ще навчитисяАлла Павлівна
«Неприємно в чергах стояти, як в таких, тому що наслухаєшся такого… Це раз, – підхоплює розмову Алла Павлівна, – Також витрачаєш час. Я – пенсіонерка, здавалося б, у мене мало би бути багато часу. Але у мене його мало! Тому що я багато чого хочу ще навчитися, попри роки. А виходить, я витрачаю життя на якусь чергу. Розумієте? От причина! Я буду копатися-копатися, бо «ГіОЦ» дозволяє «зайти» один раз в «кабінет» – і там одразу це все сплатити».
Киянка Алла Павлівна в групі найстарша, їй – 86 років. Вона каже, що колись, попри скепсис знайомих, водити вантажівку навчилася, тож освоїти інтернет тепер – справа честі.
«Я трохи користуюся інтернетом, поштою користуюся, переписка у мене йде, навіть голосова. Я цим усім користуюся. Але не зовсім впевнено. Буває, що я хочу щось – а в мене стопор», – каже жінка.
Вона наполегливо вводить дані для реєстрації, але безуспішно. Натомість – на екрані з’являються червоні літери.
«У вас поганий пароль. Треба щось додати, щоб він був складніший, аби його не зламали», – підказує Олена.
Тим часом з різних кутків залу на неї буквально «сипляться» питання:
– А якщо у мене не натискається «собачка»? – запитує жінка в окулярах.
– А що робити, коли забув пароль? – лунає питання від сивого чоловіка збоку.
– Чому мене вибиває? – чутно з іншого кінця залу.
Олена виглядає спокійною, її голос звучить на одній тональності протягом усього заняття. Вона признається, що працювати складно, бо інколи доводиться пояснювати одне й те ж дуже багато разів. Літні люди надто серйозно ставляться до комп’ютера, а часто й взагалі його бояться – ось джерело більшості проблем.
«Мені 79 років. Я реєструюся у фейсбуку»
Однак це точно не про пана Андрія. Він часто жартує, хоча чесно признається: успіхів не багато – клавіші натискати навчився, сайти відкриває, але ще вчитися і вчитися.
Мені 79 років. Я зараз реєструюся у фейсбукуАндрій Голод
– Ви обрали день народження. Тепер вік обирайте, – каже Олена.
– Бачите, тут такого віку немає, – хитрим поглядом вказує чоловік.
– Є, опускайтеся нижче, – усміхається Олена.
«Мені 79 років. Я зараз реєструюся у фейсбуку. Це така річ, що можна спілкуватися з друзями або нову інформацію отримувати і так далі», – пояснює важливість соцмереж у своєму життя пан Андрій.
Навіщо користуватися телефоном, коли можна це робити через інтернет, запитує чоловік. Так зручніше і дешевше, каже він і вже добирає собі коло друзів: «Це мій співробітник по роботі, я з ним працював. Ось Юрій Якункін – цей мені дачу будує. А це моя донька».
Сьогодні в Україні серед людей віком від 55 до 64 років інтернет-користувачів – майже чверть, констатує керівник компанії Factum Group Іван Дубінський. А з тих, кому за 65 років, мережею користуються 15%. Це значно менше, ніж у європейських країнах і порівняно з країнами СНД, каже експерт.
Що роблять літні люди в інтернеті? Вони відвідують ті ж самі сайти, що й молодші користувачі інтернетуІван Дубінський
«Що роблять літні люди в інтернеті? Вони відвідують ті ж самі сайти, що й молодші користувачі інтернету. Єдине, що вони частіше заходять на політичні і новинні сайти, бо більше цікавляться політикою і новинами загалом», – каже Дубінський.
Google, Youtube, Фейсбук, OLX і «Приватбанк» – так виглядає п’ятірка сайтів-лідерів, які відвідують літні люди. Такими є дані Factum Group Ukraine.
Григорій Ілліч підійшов до питання практично: спілкуватися і знаходити інформацію онлайн – значно дешевше: «Зважаючи на те, які у нас пенсії, це зрозуміло. І мені це потрібно, треба крокувати разом з молоддю. Бо якщо ти нічого не вмієш, ніякого авторитету не маєш».
Сучасні технології додають щастя
А Марія Богайчук закінчила курси ще минулого року. Вона каже, що навчалася «з нуля». Тепер програма трохи змінилася, тож вона як постійна читачка бібліотеки заскочила на заняття, щоб підтягнути свої знання.
Швидко впоравшись із завданням, жінка листає стрічку новин: «Ось читаю, розповідають, як змусити Путіна піти з України». Вона каже, що тепер в новинах і кулінарних рецептах найобізнаніша серед знайомих. А окрім книжки, на столі тепер обов’язкова річ – ноутбук.
тепер я навіть не уявляю, як можна без інтернету обходитисяМарія Богайчук
«Якщо йти на платні якісь курси – там зовсім інший рівень. А цей – для таких як я – для «чайників». Причому не просто «чайників», а таких – минулого століття. А я коли пішла на пенсію, ніби випала з життя, і щоб не було депресії, я вирішила піти в світ. А тепер я навіть не уявляю, як можна без інтернету обходитися, – розповідає пані Марія. – У мене є подруга, вона живе у Нью-Йорку. Між іншим, з нею познайомилися у фейсбуці. І підтримуємо стосунки через скайп. Вона може їздити по Нью-Йорку у своїх справах і вмикає скап, показує мені, як полісмен мені привіт передає. Цікаво».
Сучасні інформаційні технології позитивно впливають на людей літнього віку, підтверджує медіа-психолог Любов Найдьонова. Після виходу на пенсію у людей скорочується коло спілкування, а погані настрої підступають частіше. Натомість інтернет дає можливість спілкуватися, розширити знання і навички, що підгодовує мозок і зменшує депресію.
Коли людина знаходить сенс перебування у цьому світі, то це їй продовжує життяЛюбов Найдьонова
«Коли людина знаходить сенс перебування у цьому світі, то це їй продовжує життя. Це однозначно. Дослідники давно вже зауважили: якщо у людини зберігаються бажання у похилому віці, пізнавальна активність, такі люди довше живуть, ніж ті, які це втрачають. Втрата бажань і є ознакою старості. Тому це дуже важливо», – каже Найдьонова.
Бажання повноцінно і цікаво жити – не від віку залежить, доводить Алла Павлівна Раїсі Олександрівні.
– Молодці! Хочемо довше жити. Це дуже важливо, – звертається до подруги пані Раїса.
– Поки є інтерес – ти забуваєш про роки. Один може на лавці просидіти. А я краще на курси походжу. Причому я живу не тут, я живу в районі Дружби народів. Уявляєте – ця доріжка туди, потім назад. Слизько чи ні, я готова йти сюди. А хтось буде відпочивати. Що краще, не знаю, – каже Алла Павлівна.
Довідка. Інформація про київські бібліотеки, в яких проводять безкоштовні комп’ютерні курси для літніх людей
