Генеральний прокурор України Юрій Луценко назвав агентів під прикриттям Національного бюро з питань запобігання корупції «нелегальними», адже їх обрали не на відкритому конкурсі. І директор НАБУ Артем Ситник, мовляв, має щось для себе вирішити. А як працюють в інших країнах світу антикорупційні органи: на що мають право, а що їм заборонено?
Очільник ГПУ Юрій Луценко продовжує критикувати НАБУ і методи його роботи. В ефірі «ТСН.Тиждень» у неділю він заявив, що агенти бюро – «поза законом» і користуються нелегальною апаратурою для пошуку корупції.
«Закон вимагає усіх працівників набирати на відкритому конкурсі. Проте десятки агентів, в тому числі і ті двоє, які були зафіксовані на конспіративній квартирі, обрані на закритих процедурах, що суперечить закону», – сказав Луценко.
Окрім того, ніхто з них не допущений до державної таємниці, каже Луценко. Проте працівники бюро отримують дані прослуховувань СБУ, а це незаконно, додав він.
«Весь апарат агентів наразі є поза законом, тому керівник агентства, який особисто почав такий відбір агентів, допуск їх до держтаємниці, надання їм особливо таємних документів, повинен приймати рішення для себе», – сказав генеральний прокурор.
І саме про конкурс при прийомі на роботу та допуски до держтаємниці питатиме ГПУ на допиті детективів Катерину Сікорську та Сергія Титенкова.
Луценко: хто дозволив операцію ФБР на території України?
Окремі зауваження у Луценка і щодо того, що спецоперація з виявлення корупції в ДМС була спільною роботою НАБУ та Федерального бюро розслідувань США.
«А хто дозволив операцію іноземної спецслужби на території України?», – сказав він.
Водночас ще наприкінці червня 2017 року НАБУ та ФБР підписали дворічний меморандум про співпрацю. Федеральне бюро розслідувань згодилось допомагати зі справами, що стосуються міжнародного відмивання коштів, хабарництва та корупції високопосадовців з України, а також повернення активів міжнародними засобами.
НАБУ: конкурс для детективів під прикриттям був
Очільник НАБУ поки не коментував останніх гучних звинувачень генерального прокурора. У бюро ж прокоментували, що вважають слова Луценка «наступом на незалежність органу».
«Заяви генерального прокурора України про нібито незаконність роботи окремих підрозділів Національного бюро не відповідають дійсності, а подекуди й суперечать здоровому глузду», – заявляє НАБУ.
Проте у Ситника та Луценка буде час обговорити ситуацію особисто, а не через інтерв’ю та прес-конференції.
У понеділок вони разом із очільником САП Назаром Холодницьким та керівниками інших правоохоронних структур зустрічаються у Сполучених Штатах. Про це повідомив посол України в США Валерій Чалий.
«Думаю, ми тут, у посольстві, їх об'єднаємо», – сказав Чалий у програмі «Завтра», спільному проекті Радіо Свобода та телеканалу «112 Україна».
Наразі схоже на те, що Ситник не планує схиляти голову і погоджуватись зі звинуваченнями з боку Генеральної прокуратури.
Скажімо, раніше він вже зазначав, що детективи під прикриттям – штатні працівники. Конкурс щодо них був, але нормативні документи засекречені, казав Ситник.
«Інформація генпрокурора не відповідає дійсності», – коментував очільник НАБУ.
Що ж стосується співпраці з ФБР – «бурштинову справу» також допомагало провести Федеральне бюро розслідувань, проте це нікого не обурювало, казав Ситник.
Як працюють в Європі організації, подібні на НАБУ?
Як відбирати детективів під прикриттям? Як вони можуть працювати, а що вже неприпустимо? І чи повинне НАБУ мати автономне право на прослуховування? Самі ці запитання постали зараз гостро.
Бюро в Україні значно більше обмежене у своїх інструментаріях, аніж його західні колеги, каже голова правління «Центру протидії корупції» Віталій Шабунін. Зокрема, це стосується того, що НАБУ не має права на автономне прослуховування.
«Важко уявити орган, який займається топ-корупцією в інших країнах і який не має такого права. НАБУ такого права не має. Наприклад, Національна поліція, яка займається, у тому числі, дрібними злочинами, таке право має. СБУ таке право має. А НАБУ, яке розслідує і перших, і других, такого права не має», – каже Шабунін.
Водночас у жодній країні світу антикорупційний орган, подібний до НАБУ, не застрахований від того, що дані його агентів розкриє Генеральна прокуратура.
«Але в жодній іншій країні ні генпрокурор, ні спецслужби до такого не додумаються», – каже Шабунін.
Юрчишин: єдиний принцип – мінімально засвітити людей
Єдиного європейського досвіду щодо методів та правил роботи антикорупційних організацій в Європі немає – кожна країна має особливості, говорить директор «Transparency International Україна» Ярослав Юрчишин. Проте є схожі й відмінні практики.
Закон щодо роботи НАБУ зобов’язує наймати детективів за конкурсом, проте про відкритий конкурс для агентів під прикриттям не йдеться, каже Юрчишин. І така ж практика запроваджена, скажімо, в Румунії та Польщі, говорить експерт.
Наймають на роботу детективів зазвичай за закритою процедурою. Доступ до неї обмежує або закон, або власне сама інституція.
«Єдиний принцип – мінімально засвітити людей, мінімальний доступ до інформації про них», – пояснює експерт.
Дані про працівників таємних оперативних підрозділів також зазвичай тримаються в секреті, інакше їм було би надзвичайно складно втиратись в довіру до корупціонерів, розповідає Юрчишин. В українських же реаліях Генеральна прокуратура, щойно вона втрутилась у спецоперацію НАБУ навколо ДФС, оприлюднила імена та деталі декларацій кількох агентів бюро, каже він.
Що ж стосується звинувачень від генпрокурора, мовляв, агенти НАБУ провокували працівницю ДФС, пропонуючи їй, скажімо, алкоголь, то й така практика в світі існує, говорить експерт.
«Суть агента – вжитися в середовище, в якому він змушений працювати. І те, що зараз розповідають окремі представники політикуму, що треба якась висока мова – це, напевно, наслідок якогось Голлівудом спровокованого образу як Джеймс Бонд чи Агент 007», – каже він.
Юрчишин наводить приклад «агента Томека» – чи не найвідомішого з Центрального антикорупційного бюро Польщі. Цей молодий чоловік прикидався багатієм та ловеласом і спокушав увагою жінок-політиків, яких підозрювали у корупційних діях.
Скажімо, він «опрацьовував» депутата Сейму від партії «Громадянська платформа» Беату Савіцьку. Вона нібито обіцяла за винагороду у 20 тисяч доларів посприяти в приватизації оздоровчого закладу на узбережжі Балтійського моря. Щоправда, кілька років тому апеляційний суд виправдав Савіцьку.
«До моменту, коли по ньому не почались теж слідчі дії, його прізвище не було доступне громадськості. Його прізвище не було відоме. Як у нас знали «агент Катерина», так і його знали «агент Томек», – каже Юрчишин.
Томек отримував у Польщі і чимало критики, і чимало схвалення. Скажімо, Gazeta Polska навіть назвала його людиною року через цілу низку резонансних операцій під прикриттям.
