Біля Рима відроджують забутий український монастир Святого Теодора Студита

Рим – Кастель Гандольфо – У мальовничій місцевості біля озера Альбано неподалік Рима є український куточок – монастир Святого Теодора Студита «Студіон» і однойменна церква. Про цей духовний осередок мріяв митрополит Андрей Шептицький, реалізував його плани наступник – Блаженніший Йосип Сліпий, та останні десятиліття маєток був забутий і занедбаний. Нині зусиллями Української греко-католицької церкви, посольства України при Святому престолі та місцевих активістів обійстя намагаються відродити. Однієї суботи для його впорядкування зібралися півсотні волонтерів української громади.

​

Монастирський комплекс розташований за 20 кілометрів від столиці в райському, можна сказати, містечку: з одного боку – розлоге плесо озера Альбано зі стрункими італійськими соснами довкола, з іншого – розкидані поселення на зелених пагорбах римської провінції. Саму садибу площею у три гектари прикрашають пальми, оливкові дерева, родючі яблуні й груші.

Відновити тут монашу діяльність і повернути історичну святиню УГКЦ до життя покликали із Греції ієромонаха Ореста Козака. Він очікує приїзду ще трьох монахів.

«Цей монастир не є для мене. Цей монастир – для українців, нам лежить на серці, щоб він їм прислужився і в духовному плані, і представляв Італії не лише літургічну спадщину української церкви, але й національну культуру українців. Ідей багато, але без допомоги громади їх не можна буде реалізувати», – наголосив прокуратор монастиря Орест Козак, звертаючись до українців, які добровільно долучилися до впорядкування території.

Коли предстоятель УГКЦ Йосип Сліпий на початку 1960-х задумав створити біля Рима монастирський осередок, його запитали: «Навіщо? Тут же немає українців». Тоді Блаженніший відповів: «Збудуймо дім, а люди прийдуть» – так переповідають знавці історії монастиря. Далекоглядність церковного діяча виявилася пророцтвом, хоча монастир студитів і спіткала важка доля. Хто ж такі монахи-студити? Коли і для кого була придбана будівля на околиці міста Кастель Гандольфо? Чому монастир був довго занедбаний і яка нині з нього може бути користь?

Мрія Шептицького

Потаємна думка про організацію осередку для українських ченців зародилася у митрополита УГКЦ Андрея Шептицького ще перед Першою світовою війною. Він згуртував бідних селян, які хотіли присвятили себе монашому життю. Після війни небагато монахів-фронтовиків повернулися до свого духовного отця.

«Митрополит сказав їм: рік часу я вас не знаю, до мене на поріг не з’являтися, виживете – будуть студити, а ні – їх не буде. Монахи ходили в найми працювати, словом, вижили і через рік знову прийшли до Шептицького, який знайшов їм притулок в Уневі (Львівська область)», – розповідає ієромонах Орест Козак.

Там монахи жили за Студійським уставом, наслідуючи суворі правила монастирського життя візантійського монаха-аскета Теодора Студита (759-826) – засновника Студійського монастиря біля Константинополя (Туреччина). Саме його досвід брати Андрій та Клементій Шептицькі перейняли для вишколу українських монахів, яких відповідно називали студитами.

У 40-х роках минулого століття митрополит Шептицький дає гроші довіреній особі при Ватикані, щоб купити землю або й будинок для українських студитів в Італії. «Митрополит Андрей жив ідеєю відродження східного чернецтва і хотів створити студійний дім, де б монахи могли спільно формуватися, навчатися в Римі і ділитися досвідом життя. Тому в нього виникла ідея купити будинок для студитів у Римі», – пояснює Радіо Свобода отець Козак.

Землю в Римі тоді купили, але через події Другої світової війни про будівництво монастиря ніхто й не думав. За вимогами місцевого законодавства, незабудовану ділянку після 5 років слід було або використати, або продати. Тоді отець Кирило Королевський, представник УГКЦ при Святому престолі, продав землю і гроші залишив на зберігання до кращих часів Конгрегації Східних церков.

Придбання монастиря

Предстоятель УГКЦ Андрей Шептицький відійшов у вічність 1944 року, а мрію про римський осередок української церкви 20 років по тому реалізував його наступник Йосип Сліпий після повернення з радянських таборів.

«Близькі до патріарха люди розповідали, що повертаючись до Рима в літаку, Йосип Сліпий тільки й думав, як зібрати студитів і де їм знайти притулок. Блаженніший був духовним сином митрополита Андрея Шептицького і приятелем його брата, отця Клементія Шептицького. Йосип Сліпий гостро відчував відповідальність за студитів. З поверненням до Рима він з великими труднощами забрав кошти з Конгрегації і почав шукати монастир», – говорить ієромонах Орест Козак.

Йосип Сліпий 1964 року купує монастир отців-маріоністів біля озера Альбано в місті Катель Гандольфо. Там живуть монахи, які втекли від радянського режиму. Зі смертю Блаженнішого (у 1984 році) українські ченці втрачають не лише духовного провідника, а й сенс служіння монашої спільноти, оскільки українських вірян у Римі тоді було небагато. На початку 1990-х років вони переїжджають до України. Монастирський комплекс Святого Теодора Студита «Студіон» занепадає і наступні 20 років переходить із рук у руки різним власникам, що призводить до занепаду приміщень і території.

Нинішня структура має облаштовані кімнати готельного типу для проживання 30 осіб. Решта приміщень споруди потребує капітального ремонту, а найбільше церква Святого Теодора Студита. Через аварійний стан храму там не можна проводити недільні літургії для вірян. Спільними зусиллями церква й дипломати шукають фінансові можливості для реставрації.

Майже рік опікується монастирем призначений прокуратор Орест Козак і розповідає Радіо Свобода, що планує організувати в його стінах іконографічну школу візантійської традиції, іконописну майстерню, проводити міжнародні конференції та літні табори для молоді. За спостереженнями священика, попри масштабну присутність УГКЦ та її вірних в Італії, тут мало знають про українську церкву. «Якщо й говорять про візантійську традицію, то мають на увазі Росію та Грецію», – констатує отець. Не закриватися у собі й «активніше поширювати рідну традицію серед іноземців» закликає ієромонах Орест Козак.