Кілька західних аналітичних центрів друкують статті про шляхи припинення війни на Донбасі, в той час як в Ізраїлі вирішили, що Україна – безпечна країна, тому українським прохачам притулку там будуть відмовляти. У західній пресі є також стаття про Голодомор 1932-1933 років, яку написала Енн Епплбаум, автор нової книги «Червоний голод: Війна Сталіна з Україною».
Марк Ґалеотті пише для Європейської ради з міжнародних відносин ECFR, яка базується в Празі, що «Війна на Донбасі буде виграна силою прикладу, а не зброєю».
Ґалеотті фактично закликає США утриматися від надання зброї Україні, зокрема тому, що це, на його думку, «деформує політичні розрахунки Києва і заохочує віру в те, що на Донбасі можна застосувати суто військовий метод».
Він переконує, що значення успіху реформ в Україні зовсім не другорядне, порівняно з військовими здобутками.
«Україна – жертва російської агресії і має повне право відновити свій контроль над Донбасом», – пише Ґалеотті, але, визнаючи покращення стану української армії, він застерігає, що відвойовувати Донбас буде нелегко.
«Росія може, наприклад, надати своїм бойовикам краще важке озброєння (всупереч деяким твердженням – те, що вже було надане, досить застаріле) і підігнати його аж до фронтової смуги. Вона може відрядити в регіон додаткові регулярні підрозділи (коли українські військові натрапляли на російські армійські сили, то показували себе гірше, ніж у боях із загонами бойовиків). Росія може скористатися авіацією (вирішальна сила, яку вона ще не застосовувала), активізувати кампанію саботажу й терору поза фронтовою смугою, накласти нові економічні санкції або відкрити фронт в іншому місці», – читаємо у статті.
Ґалеотті вважає, що, врешті-решт, Донбас таки повернеться під контроль Києва, бо став нестерпним політичним і економічним тягарем для Росії, але «краще, щоб це відбулося силою прикладу, а не силою зброї».
«Політичні лідери можуть опинитися під спокусою шукати способу відволікти увагу (рейтинги підтримки Порошенка впали до 17%) і зважитися на війну, радше ніж працювати з нагальними завданнями державобудування», – вважає Марк Ґалеотті.
Інший європейський аналітик Джеймс Шерр із лондонського Королівського інституту з міжнародних відносин Chatham House аналізує загрози російського трактування ідеї про можливе розташування миротворців ООН на Донбасі.
Шерр, як і Ґалеотті, вважає, що в Кремлі невдоволені тим, що вони отримали в результаті війни на сході України і пише, «…ми, можливо, наближаємося до часу, коли Росія захоче піти геть із Донбасу».
Лондонський аналітик переконаний, що Кремль захоче зробити все, щоб нав’язати Україні Донбас так, щоб вона не могла його контролювати, але була фінансово відповідальна за територію.
«У Москві подейкують, що Сергій Лавров вважає, що настав час забрати ініціативу з рук Суркова (радника президента Путіна, який опікується справами на Донбасі) і розглянути можливість серйозних компромісів», – повідомляє Джеймс Шерр.
Американський аналітичний центр Atlantic Council публікує статтю Олени Трегуб, антикорупційної активістки в Україні, яка доводить нагальну потребу створення ефективного антикорупційного суду.
Автор критикує теперішню ситуацію, коли підозрюваних у корупції посадовців заарештовують, але не можуть притягти до відповідальності через перешкоди в судах.
«Корупція та брак довіри до судочинства починають впливати на інвестиційний клімат в Україні більше, ніж конфлікт із Росією», – наголошено у статті.
У провідному ізраїльському часописі Haaretz йдеться, що урядова служба Ізраїлю, яка відповідає за імміграцію та біженців, затвердила нові оцінки ситуації в Україні, перекваліфікувавши її як безпечну.
«Ізраїль тепер зможе швидше відкидати прохання українських громадян про надання притулку… За останні два роки відбулося зростання заяв на притулок від українців, які можуть в’їздити до Ізраїлю без візи. Чимало з них приїжджають завдяки посередникам, які обіцяють роботу й житло і радять реєструватися у статусі біженця», – читаємо в газеті.
Haaretz повідомляє, що зараз в Ізраїлі перебуває 20 тисяч українських громадян і 15 тисяч із них подали прохання про притулок. Лише впродовж цього року було подано 7 тисяч таких заяв.
Часопис пише, що Донецька і Луганська області і далі вважатимуться зонами, звідки заявки на притулок прийматимуть.
Американський тижневик The Atlantic подає статтю Енн Епплбаум під заголовком «Як Сталін приховав від світу голод в Україні».
Автор нещодавно опублікованої нової книги про Голодомор розповідає, що західні кореспонденти в Москві допомогли радянському диктаторові замовчувати катастрофу і вбивство мільйонів людей.
Епплбаум нагадує про московського кореспондента New York Times Волтера Дюранті, який за час роботи з 1922-го до 1936 року там став дуже корисним для Кремля.
Дюранті писав, що люди в Радянському Союзі «голодні, але не голодують».
«Він мав велику квартиру (в Москві), автомобіль і коханку. Він мав доступ кращий, ніж у будь-якого іншого кореспондента, і двічі мав можливість інтерв’ювати Сталіна… Завдяки репортажам із Москви він перетворився на одного з найвпливовіших журналістів того часу», – розповідає Енн Епплбаум.
З допомогою Дюранті й більшості інших кореспондентів, за кількома винятками заїжджих репортерів, на зразок Малькольма Маґоріджа, Сталіну вдалося фактично повністю приховати мільйонні жертви Голодомору від світу.
