Широка миротворча місія ООН є останнім шансом для припинення війни на Донбасі, стверджує у своїй аналітичній статті шведський дипломат Карл Більдт. Тим часом, французькомовна преса у п’ятницю пише про досі неоголошену, але вже тривалу президентську кампанію Володимира Путіна. Також на сторінках французькомовних видань звертають увагу на те, що український прем’єр Гройсман потрапив до сімки наймолодших світових лідерів
Чи можливий мир на Донбасі? – запитує в аналітичній статті на сайті Європейської ради з міжнародних відносин колишній міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт. Після ідеї, озвученої Володимиром Путіним про миротворчу операцію під егідою ООН, очікувати прориву вирішення всієї проблеми не слід, зауважує автор. Позиції щодо сутності цієї миротворчої місії ООН на Донбасі все ще дуже різняться, однак, «після тривалого періоду де-факто «глухого кута» в реалізації Мінська, схоже, що ми увійшли в період певного руху».
При цьому, на думку дипломата, єдиною реалістичною можливістю досягнення реалізації основних елементів мінських угод, врегулювання конфлікту між Росією й Україною та початку кращих відносин між Заходом і Росією стане саме амбіційна міжнародна операція з підтримання миру та перехідного періоду для цього регіону.
Обмежена миротворча місія ООН – «в російській редакції» – тільки «призведе до повного замороження конфлікту, на кшталт того, як це сталося на Кіпрі. Ще менш імовірнішою від цього стане повна імплементація мінських угод». І головна причина у тому, що росіяни пропонують тільки розташування миротворців уздовж лінії розмежування.
Натомість Більдт відстоює думку, що тільки велика операція під егідою ООН, «яка охоплює всю територію конфлікту, зможе забезпечити політичний перехід, надасть можливість провести вільні та чесні вибори, а також створювати представницькі структури управління, до яких згодом має перейти влада».
«Таким чином, єдиною реальною можливістю для реалізації основних положень мінських угод буде операція з підтримання миру та перехідного періоду. Мета – забезпечити припинення вогню, організації місцевих виборів, сприяти створенню законних структур управління, контролю за виведенням російських військ та отримання Україною повноцінного контролю над Донбасом», – вважає колишній керівник зовнішньополітичного відомства Швеції.
У статті, під назвою «Чи можливий мир на Донбасі» Більдт також дає оцінку дій ЄС у вирішенні воєнної агресії Росії щодо України, зважує глибину її гуманітарних, економічних та екологічних наслідків та розмірковує над тим, наскільки важливі для Донбасу чесні й вільні вибори та чи є реалістичною спроба розташування повноцінної озброєної миротворчої місії ООН на Донбасі.
Бельгійська франкомовна газета La Libre Belgique пише про Володимира Путіна, який «хоч і зберігає далі мовчання про свої наміри щодо майбутніх президентських виборів, однак, його поведінка є нічим іншим, як простим кокетуванням, оскільки Путін сповнений рішучості залишатися при владі до 2024 року, і у нього є для цього головний козир: відсутність рівнозначного супротивника».
На те, що президентська виборча кампанія в Росії вже триває, вказують, зокрема, «полювання на губернаторів», пише видання.
«Російський президент почав ретельний відбір «технократів» на пости регіональних губернаторів. З 25 вересня він звільнив десять губернаторів, і це, схоже, матиме розвиток. Дивна деталь, – пише газета, – аби отримати цю посаду, треба продемонструвати відмінну фізичну форму, зокрема, мати хоробрість для… стрибка у воду з висоти семи метрів».
Однак, набагато тривожніший феномен шириться всією Росією: «телефонний тероризм», і масштаби цього явища вражають уяву. У всіх великих містах Росії – від Москви до Владивостока – повідомлення про закладені бомби стали щоденним явищем і не оминули ні шкіл, ні торговельних центрів, ні вокзалів, ні адміністративних будівель, ні лікарень. Протягом місяця мільйони людей по всій країні були евакуйовані, і при цьому не було знайдено жодних слідів вибухових речовин… Не виключено, що ці попередження можуть бути пов’язані з передвиборним періодом.
Бельгійська газета припускає, що, «не маючи реального супротивника, Путін, все ж, може зіштовхнутися з перешкодами на своєму шляху. Наприклад, з відкритим невдоволенням економічною політикою держави через надмірне збільшення військового бюджету. Антон Силуанов – міністр фінансів Росії – недавно публічно протестував проти цієї ситуації, яка йому нагадала 1980-і роки, коли необґрунтоване збільшення військових витрат призвело до розпаду СРСР. Звичайно, практичний ефект від цих протестів завжди залежить від волі Путіна, але це попередження не можна ігнорувати. Однак, малоймовірно, що російський президент зверне увагу на це попередження, оскільки Центр консервативної соціальної політики в Кремлі звів його до рангу «світового політичного лідера» і тепер його порівнюють з представниками родини Романових, які сто років тому змогли подолати наслідки інституційної кризи в Росії».
Як резюмує автор статті Борис Туманов, «це дуже приємне порівняння, і Путін в будь-якому випадку хоче в це вірити. Однак, саме це й робить його несприйнятливим до будь-якої ідеї розумного компромісу, про що свідчить його поведінка після подій в Криму».
Тим часом, французька газета Les Echos пише про наймолодших світових лідерів, до числа яких потрапив і український прем’єр-міністр Володимир Гройсман. «Ви вважали, що Емманюель Макрон наймолодший президент? Насправді, він посідає лише сьому сходинку наймолодших глав держав чи урядів на планеті. А якщо після виборів цієї неділі, як оголошують опитування, талановитий австрійський політик Себастьян Курц стане канцлером у своєму віці – 31 рік – то французький президент буде навіть понижений до восьмого місця»! – пише газета, надаючи короткі відомості з біографій наймолодших лідерів світу, які становлять доволі неоднорідну групу, бо туди потрапили і гімалайський король, і емір, що є футбольним фанатом, і ядерний диктатор.
Поруч із 31-річним міністром закордонних справ Австрії, політиком-консерватором Себастьяном Курцем, 33 або 34-річним (достеменно дати народження не повідомляють) диктатором Північної Кореї Кім Чен Ином, 37-річним катарським еміром, шейхом Тамім бін Хамад аль-Тані, що захоплюється футболом, 39-річним Юрі Ратасом, прем’єр-міністром Естонії, вказують і на 39-річного українського прем’єр-міністра Володимира Гройсмана.
«Його дідусь пережив Холокост, прикинувшись мертвим після того, як був кинутий до масового поховання. Після дебюту в бізнесі, Гройсман в 28 років обирається мером рідного міста Вінниці. Після виборів 2014 року його репутація ефективного управлінця дозволяє йому бути обраним спікером парламенту, де йому вдається зберігати відносний спокій поміж емоційними депутатами на тлі того, що Росія порушила суверенітет і територіальну цілісність України. Наближений до президента Порошенка, він відповідає за впровадження нової угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яка набула чинності минулого місяця. Саме відмова від цієї угоди проросійським президентом Януковичем в 2013 році спровокувала в Україні кризу», – пише французька економічна газета.
