Тримати під вартою майже два місяці колишнього міністра юстиції часів президента Януковича – Олександра Лавриновича – ухвалив 15 вересня Печерський районний суд Києва. Лавриновича звинувачують за статтею «захоплення влади», інкримінуючи йому участь у зміні Конституції задля збільшення повноважень Віктора Януковича у 2010 році. Суддя зважила на аргументи Генпрокуратури про те, що Лавринович має численні зв’язки та достатньо коштів, щоб впливати на судовий процес або втекти з України. Але захисники екс-міністра і сам підозрюваний наполягають на тому, що Генпрокуратура діє з порушенням закону, та що зміна Конституції у 2010 році не є кримінальним правопорушенням. А в парламентській опозиції кажуть, що українська Феміда взялася за Лавриновича для того, щоб відвернути увагу суспільства від більш важливих проблем, а також від подій довкола Міхеїла Саакашвілі.
Підтримати Олександра Лавриновича до Печерського суду 15 вересня прибули його син, а також депутати від «Опозиційного блоку» Вадим Новинський і Олександр Вілкул.
Лавринович відмовився від державного адвоката. На думку ж його приватного захисника, Євгена Солодька, звинувачення є безпідставним, оскільки Мін’юст не міг відмовитися від виконання рішень Конституційного суду (який у 2010 році скасував конституційну реформу), навіть якщо в когось виникають в ньому сумніви зараз. Більше того, адвокат вважає, що Олександру Лавриновичу неправильно повідомили про підозру: оскільки він нині має статус адвоката, то підозру йому міг передати тільки Мін’юст, але це зробили поштою. Докази ГПУ, які свідчать про ризик впливу на суд чи втечі екс-міністра, адвокат називає безпідставними: мовляв, його підзахисний міг утекти ще три роки тому, але не зробив цього.
Сам Лавринович запевняє, що дії задля виконання рішення КСУ від 2010 року не є злочином.
Прокуратура: без запобіжного заходу Лавринович може втекти, як Янукович
Прокуратура, зі свого боку, говорить, що інші підозрювані у цій справі про захоплення влади вже переховуються від суду. Серед них і колишній заступник міністра юстиції Володимир Богатир, і тодішній президент Віктор Янукович. Тож ризиком втечі Лавриновича не треба нехтувати, зауважили у суді представники ГПУ. Більше того, на їхню думку, зв’язки і рівень добробуту дозволяють впливати на суд чи уникати відповідальності.
За словами прокурора ГПУ Яніса Симонова, є численні ознаки змови групи осіб для зміни Конституції: рішення ухвалювалися дуже швидко, а хто виконував конкретні дії, передавав інформацію тощо – фігуранти ретельно приховують.
«Обставини того, як саме відбувалася змова – не встановлені. Але ми бачимо конкретні спільні дії. Ми не можемо домогтися інформації про те, хто привіз рішення Конституційного суду до Мін’юсту. Все це вказує на те, що процедура була заздалегідь узгоджена, що відбулася змова з метою захоплення державної влади», – стверджує представник ГПУ.
Яніс Симонов нагадує, що є й низка інших фактів, які свідчать про злочинну змову, як от заяви тодішніх суддів КСУ про те, що вони зазнавали тиску, а також те, що частина з них отримала квартири під час подій 2010 року – раніше за колег.
15 вересня по обіді суддя Олеся Батрин оголосила свої рішення: Лавриновича мають негайно взяти під варту до 2 листопада, тобто на 50 діб.
Олександр Лавринович сприйняв події спокійно. Він зателефонував кудись із проханням «принести йому чемоданчик із речами». Доки Лавринович чекав письмової копії ухвали суду, представники ГПУ наказали йому не виходити з зали, до прибуття конвою. У цей період, відповідаючи на запитання Радіо Свобода, Лавринович зауважив, що вважає свою справу політичною. Екс-урядовець уточнив, що влада, імовірно, намагається його арештом відвернути увагу українців від інших питань.
«Політична складова тут присутня стовідсоткова. Ви ж бачите, якою є ситуація в Україні, як нагнітається ситуація, які дії вчиняються щодо певних політичних діячів (пізніше опозиціонери, що прийшли на суд, зауважили, що справа Лавриновича відвертає увагу від подій довкола Міхеїла Саакашвілі – ред.). Очевидно, треба було переключити фокус уваги, показати, що триває ефективна боротьба зі злочинністю в Україні, що попередній злочинний режим в Україні реально переслідується, а не ведуться з ним якісь перемови, або ж змагання – який із режимів є більш злочинним», – зіронізував Олександр Лавринович.
В ухвалі Печерського суду про арешт колишнього міністра юстиції йдеться, що він може оскаржити це рішення упродовж п’яти діб.
Генеральний прокурор Юрій Луценко раніше заявив, що Лавринович є співучасником «конституційного перевороту».
Олександру Лавриновичу та Віктору Януковичу інкримінують повернення дії Конституції в редакції 1996 року без рішення Верховної Ради.
Конституційний суд України 2010 року визнав неконституційною політреформу 2014 року, що внесла зміни до Основного закону, і визнав її нечинною. Це рішення означало повернення країни до президентсько-парламентської форми правління з відновленням частини втрачених повноважень президента. Але, всупереч конституційній вимозі, що вносити зміни до Основного закону може тільки Верховна Рада України, тоді, по суті, саме рішення КСУ фактично повернуло дію Конституції 1996 року і скасувало політреформу 2004 року – без участі єдиного уповноваженого на це органу, парламенту.
