«Путіну війна на Донбасі набридла. Проект «ЛНР» і «ДНР» згортається» – Геннадій Гудков

Чому путінські ідеї, які стосуються миротворців на Донбасі, ніколи не влаштують президента України Петра Порошенка? Обговорюють російський політик Геннадій Гудков, військовий оглядач російської «Нової газети» Павло Фельгенгауер, український військовий експерт Олексій Мельник та міжнародний оглядач Радіо Свобода Ірина Лагуніна.

​Ірина Лагуніна: Щоб ввести миротворчі сили, зовсім не обов'язково потрібна згода держави. Наприклад, у тій же Боснії такої згоди не було, хоча одна зі сторін просила про те, щоб міжнародні сили були введені. Справа в тім, що останнім часом миротворчі операції сильно змінилися. Якщо до закінчення Холодної війни їх було дуже мало, переважно вони були операціями з підтримання миру, то після Холодної війни більш ніж удвічі збільшилася кількість миротворчих операцій у світі. Вони почали набувати більш комплексного характеру, це стали операції іноді з примусу до миру. Відверто кажучи, боснійський досвід був не дуже вдалий. Це не панацея, але будь-яка міжнародна присутність краща, ніж міжнародна відсутність, з однієї простої причини: це велика транспарентність, більша прозорість, більше розуміння міжнародною спільнотою, що відбувається в цьому регіоні.

– Чому не були досі використані ці сили і що вони принесли б, що дали б під час цього конфлікту на Донбасі?

​Павло Фельгенгауер: Миротворчі сили на Донбасі не дадуть нічого хорошого Україні взагалі, крім визнання світовою спільнотою де-факто як воюючої сторони «ДНР» і «ЛНР», про що, власне, і говорив Путін. А по суті ці миротворці будуть робити те саме, що роблять зараз спостерігачі ОБСЄ, які вже там. Вони патрулюють і пишуть звіти, більше вони не роблять нічого. Це миротворчість за так званою п'ятою статтею Статуту ООН. Миротворці з п'ятої статті просто їздять на білих джипах, пишуть звіти і спостерігають. У них є в кожного особиста зброя стрілецька, але використовувати вони можуть її формально тільки для особистої самооборони, а фактично не використовують її взагалі ніколи. Якщо починається стрілянина, вони спочатку ховаються, а потім здаються в полон. Є сьома стаття, тоді можна застосовувати будь-яке озброєння, хоч танки, хоч літаки, хоч що, тоді миротворці будуть щось робити. Такі місії бувають рідко, зараз їх немає. Зрозуміло, що Росія ніколи не погодиться на миротворчу місію за сьомою статтею. У кращому випадку приїдуть близько 200 осіб, можливо, до тисячі з Бангладеш, з Сенегалу, ще звідкись із третього світу, які там перебуватимуть, які будуть діяти паралельно з уже присутніми там спостерігачами ОБСЄ. Вони не будуть жодним чином намагатися встановлювати щось, вони будуть тільки спостерігати. Тобто користі ніякої не отримає Україна, крім репутаційних втрат.

– Росія завжди себе вважала миротворцем у цьому конфлікті. Прозвучали вперше такі слова, пов'язані з ООН, Володимира Путіна. Давайте їх послухаємо.

Володимир Путін: Місію ОБСЄ вважаю цілком доречною і не бачу тут нічого поганого, навпаки, вважаю, що це пішло б на користь вирішенню проблеми на південному сході України. Але, зрозуміло, мова може бути тільки про функції гарантування безпеки співробітників ОБСЄ. Це перше. Друге. Ці сили повинні перебувати у зв'язку з цим на лінії розмежування і ні на яких інших територіях. Третє. Вирішення цього питання має відбутися не інакше, як після розведення сторін і відведення важкої техніки. І це не може бути вирішене без прямого контакту з представниками «ДНР» і «ЛНР».

Геннадій Гудков: Путін запропонував визнати стороною переговорів «ДНР» і «ЛНР». Цілком очевидно, що Захід цього ніколи робити не буде.

Цілком очевидно, що проблема не в тому, що Захід визнає фактично стан війни. Яка ключова проблема в Україні існує? Існує навіть не стільки проблема розмежувальної лінії. Проблема в тому, що зараз Путін хоче звідти піти потихеньку. Я точно знаю, що йде виведення військ, йдуть звідти люди, фахівці і так далі. У мене в міграційній службі працюють хлопці з Донбасу, які розповідають і як було, і як є, і як буде. Тому, коли ми говоримо, що нічого там не робимо, без нас жодного дня ці «утворення» б не проіснували. Так, напевно, треба враховувати інтереси безпеки, щоб там не було помсти, тому що там дуже багато крові, зараз уже треба обговорювати механізми безпеки населення, щоб там геноциду не сталося. Але говорити про те, що це самостійні політичні структури – це смішно просто. Проблема – кордон. Для України це набагато важливіша проблема, ніж проблема розмежування лінії протистояння. Я думаю, що Путін хоче потихеньку згорнути озброєну напругу, тому що дуже невигідно відносини з Заходом загострилися, ледь не почали брязкати ядерними арсеналами. Як це зробити, поки не дуже зрозуміло. Давайте пропонувати, нехай місія ОБСЄ, нехай трішки будуть миротворці, щоб нікуди не лізли, охороняли місію ОБСЄ. Дійсно їздитимуть, записуватимуть у журнал, хто де коли стріляв. Великої користі немає, хоча в іміджевому плані, можливо, непогано, тому що у них буде своя точка зору, хто де відкрив вогонь і хто винен у цьому. Сильно не змінить ситуацію. Якщо Україна скаже, що так, ми готові, тільки вишикуємо миротворців і вздовж кордону, буде цікава пропозиція, хоча б подивитися, як на неї відреагує російське керівництво. Давайте поставимо місію ОБСЄ і подивимося, як цю межу перетинають, відповідно до яких правил і хто перетинає. Я думаю, що ці пропозиції говорять тільки про те, що Путіну війна на Донбасі набридла. Проект «ЛНР» і «ДНР» згортається, але згортається не так щоб зовсім, а щоб постаратися за можливості не втратити обличчя. Я думаю, це початок великих маневрів навколо ситуації в Україні.

Олексій Мельник: Я б не сказав, що Порошенко згаяв цю ініціативу. Зараз дійсно загроза того, що Путін намагається перехопити цю ініціативу. Оскільки час від часу це питання порушувалося, воно звучало в старих заявах. Але при цьому я так думаю, що основна мета, яку намагалося досягти українське керівництво, – це було вкотре продемонструвати (заздалегідь знаючи, що Путін буде проти, Росія буде проти) вкотре продемонструвати неготовність Росії до вирішення цього конфлікту. Зараз сталося те, що сталося. Для багатьох дійсно в Києві це стало несподіванкою – це помітно з реакцій багатьох народних депутатів, політиків. Путін – як завжди, майстер сюрпризів, йому це вдалося.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода