Лише після захоплення Росією українського Криму та з часу війни на Донбасі більше українців кажуть, що тепер хочуть бачити свою державу в організації колективної оборони. Лунають припущення, що якби Україна була членом НАТО, то війни, можливо, ніколи не було б. Погляди України на НАТО можна назвати непостійними. Однак цьогорічний липень в Україні триває під знаком НАТО. На початку місяця президент Петро Порошенко підписав закон про визнання членства в НАТО держаним пріоритетом. Тим часом виявилося, що не усі на Заході вважають, що Україна має бути членом НАТО.
Київ свій крок зробив: Верховна Рада ухвалила, а президент Петро Порошенко швидко підписав закон, який визначає інтеграцію в євроатлантичний безпековий простір з метою набуття членства в НАТО одним з пріоритетів національних інтересів України.
Під час засідання комісії Україна-НАТО 10 липня Порошенко назвав інтеграцію у безпековий простір НАТО «національним пріоритетом». А вже на засіданні Ради національної безпеки та оборони він зазначив, що на порядку денному для України, серед іншого, – зміцнення українського сектору безпеки, перехід силовиків на стандарти НАТО. Порошенко також повідомив: понад півтора мільярда гривень від перевиконання держбюджету спрямують на посилення сектору оборони й безпеки. Один із напрямків інвестицій – виробництво боєприпасів із української сировини.
«Мною внесена пропозиція щодо будівництва заводу боєприпасів, запровадження новітніх технологій у повній відповідності зі стандартами НАТО, що забезпечить взаємну сумісність боєприпасів, що випускаються за основними калібрами», – повідомив Порошенко.
Чи можливе членство України в НАТО?
На липневій конференції у Лондоні, влаштованій аналітичним центром Chatham House, обговорювали причини найбільших сучасних українських проблем і, зокрема, з’ясовували, чому Росія ніяк не може відмовитися від претензій на гегемонізм над Україною.
Малькольм Ріфкінд, колишній британський урядовець, впевнений, що теперішня війна в Україні – наслідок імперіалізму.
Політика пана Путіна має на меті розвернути хід історії і панувати над сусідами, й особливо над УкраїноюМалькольм Ріфкінд
«Питання, яке досі не вирішене – це кінець останньої імперії у Європі з часу, коли Радянський Союз розвалився на 15 незалежних країн, найважливішою з яких після самої Росії була Україна. У Європі були інші європейські імперії: британська, французька, нідерландська, іспанська тощо. Наші імперії віджили своє і минули. Ми з цим змирилися. Ми не намагалися повернути назад минуле. Але політика пана Путіна має на меті розвернути хід історії і хоч і не повністю відродити Радянський Союз як єдину державу, але панувати над сусідами, й особливо над Україною. Він вважає, що таким чином Росія буде більше схожа на наддержаву, чого він так прагне», – сказав Малькольм Ріфкінд.
Про імперські схильності Росії віддавна застерігали країни Балтії. Усі три скористалися нагодою і вступили в НАТО 2004 року.
Польща, Чехія та Угорщина приєдналися ще 1999 року, але більшість українців тоді вважали, що їм НАТО непотрібне.
Після анексії Росією українського Криму у 2014 році та спалаху війни на Донбасі, коли тисячі українців загинули, а понад мільйон стали переселенцями, настрої змінилися.
Тепер постають запитання: «А чи хочуть в НАТО приймати Україну?», «Наскільки реальні сподівання тих українців, які вважають, що альянс їх захистить?».
Чи можливе членство України в НАТО за теперішніх умов або у найближчій перспективі? Я не думаю, що це політично можливоДжеймс Шерр
Науковий співробітник Королівського інституту міжнародних відносин Джеймс Шерр вважає, що такі надії зараз марні: «Є два практичні питання: перше полягає у тому, чи можливе членство України в НАТО за теперішніх умов або у найближчій перспективі? Я не думаю, що це політично можливо. Зараз проблема у тому, що навіть за умови, що Захід не йде на ризик війни з Росією через Україну, але він також і недостатньо допомагає Україні. З огляду на це абсолютно нереалістично припустити, що саме ті західні держави, яких кожних 6 місяців треба переконувати зберігати санкції щодо Росії, яких треба переконувати витрачати більше грошей на оборону, на яких треба тиснути, щоб вони це робили, від яких треба вимагати, щоб вони більше допомагали Україні, що ті самі країни, які постійно вагаються, раптом розвернуться і скажуть: гаразд, беремо Україну в НАТО. Дев’ятирічна дитина побачить, що в ця логіка хибна, нереалістична».
Малькольм Ріфкінд, колишній британський міністр оборони і міністр закордонних справ, який зараз відійшов від активної політики, але працює як аналітик, також доходить висновку, що членство в НАТО для України зараз не на картах.
Єдиний відповідальній спосіб дозволити Україні стати членом НАТО – це була би обіцянка США, Франції, Німеччини, Британії та інших буквально бути готовими оголошувати війну Росії в умовах агресії щодо України. Це нереалістичноМалькольм Ріфкінд
«Члени НАТО зобов’язані договором, і я не перебільшую, розпочинати війну, якщо один із них зазнає нападу зовнішньої сили. Єдиний відповідальній спосіб дозволити Україні стати членом НАТО – це була би обіцянка США, Франції, Німеччини, Британії та інших буквально бути готовими оголошувати війну Росії в умовах агресії щодо України. І я погоджуюся з Джеймсом, що це нереалістично за теперішніх умов або у найближчому майбутньому. Це дуже погано – не обіцяти іншій країні захистити її, але ще гірше – це пообіцяти країні захист, а потім не виконати обіцянку. Це було би погано для України, а також зруйнувало б довіру до статті 5-ї усіх інших членів НАТО», – вважає Ріфкінд.
Український стимул для НАТО
Іронія становища НАТО полягає у тому, що саме напад на Україну додав альянсу життєздатності.
Упродовж 1990-х років цілком серйозно поставало питання: навіщо потрібен оборонний альянс, якщо усі країни у Європі мирні?
США та Велика Британія закривали бази у Німеччині, виводили війська і техніку.
Але спочатку російська війна в Грузії, а потім вторгнення в Україну стало підтвердженням аргументів тих, хто вказував, що апетити Москви до експансії та гегемонізму не зникли.
Джеймс Шерр вважає, що агресивність політики Путіна, з одного боку, виправдовує існування НАТО, але з іншого – саме це змушує європейських політиків зважати на реальність війни, і тому бути більш обережними.
Треба оголосити зрозумілу для усіх, включно з президентом Путіним, позицію, що Захід готовий на усі можливі дії, окрім війни, щоб захистити Україну!Джеймс Шерр
«Якби Україна стала б членом НАТО, то чи вона додала би до безпеки альянсу, безпеки Європи? Виправдання такому кроку не може бути, якщо цей крок не покращуватиме безпеку. А це вимагає двох речей: щоб члени НАТО зважилися на готовність до атомної війни з Росією для збереження територіальної цілісності України, а також, щоб вони були готові воювати в Україні. Жодних цих умов зараз не існує. Я вже роками доводжу, з 2014 року, що треба оголосити зрозумілу для усіх, включно з президентом (Росії – ред.) Путіним, позицію, що Захід готовий на усі можливі дії, окрім війни, щоб захистити Україну! Але ми навіть до цієї позиції ще не дійшли! Отже, люди ведуть непрактичну дискусію», – доводить Шерр.
Зараз краще зосереджуватися на реальних можливостях, переконують такі західні коментатори, як Джеймс Шерр.
Не обов’язково бути в НАТО. Але я розумію, чому з погляду України членство в НАТО може бути привабливимМалькольм Ріфкінд
Малькольм Ріфкінд пропонує альтернативу, але сам визнає, що українцям цього не досить: «Ви можете бути вільною, демократичною європейською країною, і не обов’язково бути в НАТО, як, наприклад, Фінляндія або Австрія, Ірландія, Швейцарія, Швеція. Це все приклади важливих європейських країн, які з різних причин – не члени НАТО. Але я розумію, чому з погляду України членство в НАТО може бути привабливим».
Зближення і співпраця
Політики в країнах НАТО висловлюються дуже стримано, навіть українські, перебуваючи у Західній Європі, вимушені вдаватися до дипломатичної стриманості.
У декларації саміту НАТО в Бухаресті 2008 року було чітко заявлено, що Грузія і Україна стануть членами НАТО. Зараз ми просимо допомогти з навчанням, з оборонною зброєю і просимо моральну і політичну підтримку. А ще ми закликаємо до єдності у питаннях санкційІванна Климпуш-Цинцадзе
Як, наприклад, висловлювалася віце-прем'єр-міністр у справах європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе у Лондоні цього місяця: «Насамперед, сьогодні заяву ми ще не подаємо. Друге – я хочу пригадати усім, що у декларації саміту НАТО в Бухаресті 2008 року було чітко заявлено, що Грузія і Україна стануть членами НАТО. Згодом під час Варшавського саміту НАТО уникало чітких заяв щодо України, але згадало Бухарестську декларацію, а про перспективу Грузії було заявлено ще чіткіше. Я би не хотіла бачити подвійних стандартів у підходах НАТО. І третє – Україна зараз зосереджена на функціональній інтеграції з НАТО, на здатності спільно оперувати з військами НАТО. Зараз ми просимо допомогти з навчанням, з оборонною зброєю і просимо моральну і політичну підтримку. А ще ми закликаємо до єдності у питаннях санкцій, питаннях політичної й економічної підтримки. Росія вже веде війну проти Заходу на східних кордонах України. Це східні кордони Європи».
Навіть без нагальності питання членства в НАТО Україна має з альянсом багато справ.
Джеймс Шерр доводить, що зараз питання вступу – політично контроверсійне, а оскільки воно, на його думку, не на часі, то лише відволікає увагу від нагальних завдань.
Я навіть не думаю, що Україні членство в НАТО потрібне. Це відволікає від інших набагато серйозніших пріоритетів стосовно війни в УкраїніДжеймс Шерр
«Важливо, щоб ми усі заявили, що ми підтримуємо незалежність України та готові допомогти, і що Україна має бути у безпеці, і вона має бути захищена. Виходячи з цього, я навіть не думаю, що Україні членство в НАТО потрібне. Я не бачу ні політичної можливості, ні потреби. Це відволікає від інших набагато серйозніших пріоритетів стосовно війни в Україні, які разом ми і НАТО маємо вирішувати», – сказав Джеймс Шерр в інтерв’ю в Лондоні.
Попри переконливість таких аргументів, є ще чинники і політичної волі, і реалій.
Всупереч погрозам Росії НАТО бере на себе відповідальність і приймає нових членів.
П’ятого червня 2017 року новим членом альянсу стала Чорногорія. Двері НАТО залишаються відкритими.
