Серія нових досліджень від Oxford Internet Institute, який є частиною Оксфордського університету, детально аналізує проблему комп'ютеризованої пропаганди в дев’яти різних країнах, включно з Україною. Автори – Марія Жданова та Дар’я Орлова, які є членами організації StopFake в Україні – детально вивчають масштаб проблеми та визначають найбільш поширені методи та інструменти функціонування політичних ботів у мережі, адже після Євромайдану та анексії Криму Росією Україна «перетворилася у фронт численних кампаній з дезінформації», з яких більшість має інтернет-компонент з активним використанням соціальних мереж. Із цим, зазначають автори праці, пов’язана низка певних внутрішніх та зовнішніх загроз.
Автори дослідження зазначають, що наразі соціальні мережі становлять собою платформи для поширення дезінформації, яка має на меті маніпулювання громадською думкою. Зазначається, що 21% українців використовують соцмережі як основне джерело новин, у той час як будь-яка соціальна мережа може бути використана для поширення активної діяльності ботів. Найдешевшою та найлегшою платформою для створення і поширення ботів є російський «ВКонтакте» (ціна фейкового акаунту складає 0,4 – 1,5 американського долара), у той час як у Facebook створення ботів є найдорожчим і найскладнішим (0,9 – 200 американських доларів за сторінку).
Як пояснюють автори дослідження, ринок ботів в Україні здебільшого керується саме політичними акторами, які використовують послуги малих та зазвичай публічно невідомих підприємств для досягнення різних цілей – чи то збільшення кількості підписок на конкретні сторінки в інтернеті, чи поширення певного контенту. Цікаво також те, що політичні партії в Україні мають цілі відділення, які напряму співпрацюють з соціальними мережами. Зазначається, що такі підрозділи в основному очолюють політичні консультанти, які працюють над створенням конкретних повідомлень та планом їхнього поширення на інтернет-платформах.
Більша загроза, ніж може здатися
Та важливим є той факт, як мовиться у дослідженні, що всупереч розповсюдженому міфу про те, що боти мають обмежений вплив на громадську думку, цей вплив становить собою значно більшу загрозу, ніж може здатися на перший погляд – як зовнішню, так і внутрішню.
Якщо взяти до уваги зовнішню інформаційну пропаганду Росії в Україні, автори дослідження вважають, що українська влада не вживає необхідних заходів для запобігання поширенню дезінформації, а всі зусилля з протидії комп’ютеризованій загрозі з боку Росії роблять здебільшого представники українських неурядових організацій та ЗМІ. Та українські журналісти дуже часто самі стають жертвами комп’ютеризованих атак на замовлення українських бізнесових чи політичних суб'єктів.
Дослідники згадують приклад, коли у 2016 році з’явився пост на Facebook, який звинуватив журналістів «Громадського ТБ» в контрабанді російського журналіста на лінію фронту в Східній Україні, що нібито призвело до розкриття позицій українських військових. У той час коли сам журналіст заперечував цю інформацію, при цьому надаючи факти підтвердження своєї невинуватості, дезінформація стрімко розлетілася по інтернет-мережах – і вже у перші хвилини появи інформації новиною поділилися сотні людей, що зазвичай не відбувається. Вірогідно, що «Громадське ТБ» стало жертвою бот-атак, саме через його поширену критику дій уряду, пишуть автори дослідження.
Ботів досить часто і активно використовують проти представників ЗМІ, адже значна кількість «українських журналістів зазнає атак через коментарі, особливо під постами, які критикують різних політичних діячів», зазначають у дослідженні.
У висновках звертають увагу на те, що комп’ютеризовану пропаганду в Україні використовують не лише для впливу на публічну думку та дискредитації опонентів, а й для просування та захисту бізнесових та політичних інтересів.
