Було б важливо показово покарати Стрєлкова і Бородая як організаторів заколотів на Донбасі – Фесенко

Восьмого серпня учасники боїв на Донбасі, які воювали на боці угруповань бойовиків «ДНР» і «ЛНР», влаштували дозволений російською владою мітинг в центрі Москви біля храму Христа Спасителя. Десятки людей в уніформі поклали квіти до пам'ятника російському імператору Олександру Другому на Воздвиженці. Акція відбулася у день 140-річчя виходу його указу, згідно з яким відставним офіцерам російської армії дозволялося брати участь у збройних конфліктах на Балканах на стороні слов'янських народів, які воювали з Османською імперією за свою незалежність.

Офіційний Київ не буде реагувати на цю подію, адже в ньому не були задіяні урядові російські чиновники. Про це заявив Радіо Свобода директор київського Центру прикладних політичних досліджень Володимир Фесенко:

– Олександр Другий більше запам'ятався тим, що звільнив селян, здійснив цілу низку реформ. Сенс того добровольчого руху був зовсім іншим: руйнувалася Османська імперія, і там релігійний фактор був очевидний. Йшлося не стільки про «русский мир», а про допомогу братам-слов'янам у звільненні від османського ярма. Проводити паралелі між тим добровольчим рухом і «добровольцями», які воювали на Донбасі проти України, – блюзнірство.

​– Все ж не можна заперечувати існування ідейних сепаратистів-«добровольців».

– Напевно хтось боровся за ідею, наприклад, як Ігор Стрєлков, у якого суміш різних поглядів; білогвардійських, неоімперських. Але чимало людей воювали за гроші – солдати удачі, шукачі пригод, любителі просто повоювати. Факт є, вони прийшли на територію суверенної країни і сприяли сепаратистському руху, який без підтримки сусідньої держави не мав би жодних шансів. Те, що сталося в Москві, не має прямого стосунку до діяльності Олександра Другого і подій столітньої давності. Це очевидні політичні та ідеологічні натяжки, якими намагаються виправдати те недобре діло, яке ці люди вершили на Донбасі, розв'язавши кривавий конфлікт на сході України.

– Який статус людей з російськими паспортами, які на території України воювали на Донбасі проти сил АТО? Хто вони в очах Києва?

– Якщо людина не скоювала злочинів і добровільно здалася, як правило, вона не несе покарання. Якщо здійснювала терористичні акти або військові злочини зі зброєю в руках – буде нести відповідальність. Дуже важливий нюанс: українська армія захоплювала в полон чимало російських громадян, у тому числі військовослужбовців, які формально називали себе «добровольцями», але, судячи з усього, були мобілізовані на схід України централізовано. За джерелами, їх в Донбас направляли навіть за допомогою військкоматів, за сприяння офіційних структур. Для України люди, які воювали на території нашої країни зі зброєю в руках, проти української армії – це, звичайно, злочинці.

– Який статус корінних жителів Донбасу або громадян України, які взяли в руки зброю проти офіційних силових структур?

– Тут немає простої відповіді. До громадян, які живуть на окупованих територіях, або, скористаюся терміном, який застосовується на переговорах в Мінську, «в окремих районах Донецької і Луганської областей», ставляться по-різному. Мільйони людей там не мають жодного відношення до сепаратистського руху, і їхній статус залишається таким же, як раніше, – громадяни України. Ті, хто має право на отримання пенсій, її отримують, але на території України. Тисячі молодих людей, закінчивши школи і технікуми на території сепаратистських «республік», переїжджають на територію України, складають іспит, отримують український диплом і можуть вступати до українських вишів, там для них є спеціальна квота.

– Якщо людина з ідейних міркувань воювала на боці сепаратистів?

– Якщо людина брала участь у військових діях проти України, якщо це зафіксовано, є свідки, інші форми підтвердження, звичайно, вона може понести відповідальність. Але, як показує практика, явка з повинною пом'якшує форму покарання. Можу послатися на інший приклад. Після звільнення значної частини Донецької і Луганської областей, яка перебувала під контролем сепаратистів в середині 2014 року, більшість тих, хто так чи інакше брав участь в сепаратистському русі, але при цьому не зробив кримінальних злочинів, не був організатором сепаратистського руху, – не понесли жодного покарання.

– А люди, які не воювали, але перебувають на «адміністративних» посадах в структурах «ДНР» і «ЛНР»?

– Пересічні учасники, не кажучи вже про простих громадян, не несуть жодної відповідальності. Знаю, що деякі жителі Донецької та Луганської областей на території сепаратистських республік, які зараз працюють в квазідержавних структурах «ДНР» і «ЛНР», побоюються, що можуть понести за це покарання. Можу їх запевнити, що покарання за це не передбачається. В Україні багато хто критикує тих донбаських вчителів або працівників вузів, які фактично поширювали сепаратистські погляди,– і ось як бути з ними, остаточно не вирішено. Думаю, що про якісь масові покарання не йдеться, судячи з того, що відбувалося в кінці 2014 року на звільнених територіях Донбасу.

– Який статус цих громадян? Бунтівники, сепаратисти, бунтарі?

– Іноді їх називають сепаратистами, частіше вживають термін «терористи». Але тут треба бути обережним. Терористами можна називати тільки тих людей, які здійснювали відповідні дії, що підпадають під кваліфікацію тероризму. Термін «сепаратисти» використовується досить часто, хоча юридично він ще потребує уточнень.

– Є прізвища: Ігор Гіркін (Стрєлков), Олександр Бородай, громадяни Росії, які брали участь в бойових діях проти Києва. Що буде з ними, якщо вони потраплять в руки української влади?

​

– Думаю, їх судитимуть, вони були не просто учасниками бойових дій, а провідниками сепаратистських заколотів. Вони організовували захоплення Верховної Ради Криму, активно брали участь у збройному заколоті за участю російських військових на території Криму, і вже тоді ними було скоєно злочин. Потім вони активно брали участь в організації сепаратистського заколоту в Донецькій області. Якщо в руки українського правосуддя попадуться Гіркін (Стрєлков) або Бородай, їхнє значення настільки символічне, що їх навряд чи будуть обмінювати. Для української влади було б важливо показово покарати їх як організаторів сепаратистських заколотів на Донбасі.

– Як далі розвиватимуться події, на Ваш погляд?

– На жаль, немає чіткої й однозначної відповіді на це питання.

– Чи відбувається поступове замороження цього конфлікту?

– Є така тенденція, але є і ризик, що конфлікт може чимось нагадувати події в Карабасі. Там більше двадцяти років триває стрілянина по лінії фронту, до цього дня. Ризик такого непогашеного конфлікту, коли можуть бути жертви, в тому числі і серед мирного населення, така незагоєна рана на території України, на Донбасі, це не розкол навіть України, це розкол, швидше, Донбасу на дві частини, і він дуже символічний в цьому плані.

– Що сталося з чиновниками і губернаторами, яких призначив тоді ще легітимний президент Янукович? Чи можна проводити вибори в «ДНР» і «ЛНР»?

– Про які вибори можна говорити, якщо нинішній ватажок сепаратистів Захарченко заборонив приїжджати на територію «ДНР» колишньому меру Донецька Лук'янченку? Упевнений, він напевно б виграв вибори мера Донецька, якби вони проводилися, але його не пускають. Не пускають Ріната Ахметова, який, до речі, надає масштабну гуманітарну допомогу жителям регіону. Не можуть потрапити в «ДНР» і «ЛНР» кілька десятків інших людей, навіть пов'язаних з колишньою владою, з Януковичем. Є ризик, що, якщо навіть війна буде затухати, ці території стануть чорною дірою, депресивною територією, розсадником злочинності, нелегальної торгівлі зброєю, «солдатів удачі», які воювали на Донбасі, а потім з цим досвідом насильства, в тому числі і над цивільним населенням, можуть повертатися на територію Росії чи України і там вже продовжувати кримінальну активність.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода