Лондон – Ще кілька сторіч тому Британія була відома тим, що, як тоді повідомляли, знайшла вихід у питанні розв’язання проблеми з сиротами. У Британії тоді просто вантажили сиріт на пароплави і відправляли їх у далекі колонії – до Австралії, Південної Африки, Канади тощо. За часів індустріалізації сироти відіграли важливу роль у зведенні британських мануфактур і видобутку вугілля. Проте з розвитком суспільства і держави у Британії все це почало змінюватися. А як сучасне Сполучене Королівство турбується про сиріт?
Історія підходу до питання: «Що робити з сиротами?» у Великій Британії є такою ж звивистою і сповненою несподіваних поворотів, як і сама історія Сполученого Королівства. Справді, ще у 17 сторіччі у Британії, «володарі морів» вирішили, що сиротам буде значно краще почуватися у теплих краях, на зразок Австралії та Південної Африки, ніж в умовах вологого зимного повітря Ліверпуля чи, скажімо, на пагорбах буремних вітрів північного Йоркшира. Також вважалося, що місцеві фрукти мали б вирішити проблему зі здоровим харчуванням британських сиріт. Звісно, не лише з дієтично-кліматичних причин британських сиріт вантажили тоді на кораблі, відправляючи подалі від туманного Альбіону. Проблема заселення нових далеких територій також відігравала тут важливу роль. Також за допомогою сиріт вирішували питання робочої сили під час швидкої індустіралізації ХІХ сторіччя. Але нині, на початку ХХІ сторіччя, вже ніхто не відправляє британських сиріт до валійських шахт і не вантажить на кораблі, що прямують до іншої півкулі.
Я зустрівся зі співробітником допомогової аґенції Save the Children Кайлом Лау і запитав його, як саме і коли була започаткована нинішня система догляду за сиротами у Сполученому Королівстві.
У ХІХ сторіччі у Британії було засновано багато великих сиротинців, в основному філантропами та харитативними організаціями. Також почали відкриватися сиротинці, пов’язані з певними професіями: сиротинці залізничних робітників, моряків, релігійних громад чи навіть поліціїКайл Лау
«У ХІХ сторіччі у Британії було засновано багато великих сиротинців, в основному філантропами та харитативними організаціями. Також почали відкриватися сиротинці, пов’язані з певними професіями: сиротинці залізничних робітників, моряків, а також сиротинці релігійних громад чи навіть поліції. Також тоді поширились сиротинці, засновані благодійними фондами», – повідомив співробітник допомогової аґенції Save the Children Кайл Лау.
Зрозуміло, що тут ідеться про сиротинці діккенсівських часів у Британії, коли доба була доволі важкою, як і доля тих сиріт, яку чудово змалював той-таки Чарльз Діккенс у своїх творах. Проте, звісно, з розвитком суспільства і держави у Британії все це почало змінюватися.
Водночас Друга світова війна також внесла свої корективи у ставленні до сиріт у Великій Британії. Кайл Лау вважає, що історія з повоєним «експортом» британських сиріт і надалі є доволі ганебною сторінкою в історії Сполученого Королівства.
Після Другої свотової війни британський уряд за допомогою благочинних організацій, а також католицької церкви, буквально вичистив сиротинці країни від цілого покоління дітейКайл Лау
«Після Другої свотової війни британський уряд за допомогою благочинних організацій, таких як Barnardos та Salvation Army, а також католицької церкви, буквально вичистив сиротинці країни від цілого покоління дітей, деяким з яких було по 4 роки, відправивши їх до Австралії та в інші далекі куточки імперії. Дітям тоді сказали, що їхні батьки загинули, тоді як багато батьків після закінчення війни були живими і вважали, що за їхніми дітьми доглядають, доки вони дають собі раду з відбудовою мирного життя. Післявоєнна міграція сиріт з Британії мала пік у 1947-1950 роках, але сиріт «експортували» з Британії чи не до 1967 року», – повідомив Кайл Лау.
Втім, ближче до нашого часу ставлення до сиріт та проблем, пов’язаних з доглядом за ними та їхнім добробутом, почало зазнавати помітних і докорінних змін у Британії, обходячи архаїчну мережу сиротинців, намагаючись вирішувати проблеми в іншій площині.
«Тоді як раніше британські сиротинці брали до себе дітей, які, власне, були сиротами, з часом вимогу про відсутність живих батьків було усунуто ближче до 60-х років ХХ сторіччя. Від цього часу у Британії дітей брали до сиротинців зі значно більшого спектру причин, у тому числі з неблагополучних родин та злиднів. Зміна у ставленні до самого питання щодо сиріт, втім, призвела до того, що у цей час більшість сиротинців, заснованих філантропами, було закрито, а на зміну цьому прийшла більш всеосяжна і така, що відповідала вимогам часу, політика догляду за дітьми, які його потребують. Тут, зокрема, йдеться про усиновлення і удочеріння», – каже Кайл Лау.
Отож на противагу сиротинцям у сучасній Британії вирішили виробити політику усиновлення та удочеріння, аби надати сиротам шанс кращої долі і можливість відчути себе не безбатченком серед таких самих беезбатченків, а окремою особою, чия доля не байдужа людям. Зокрема, тут також ідеться про можливість відчути себе частиною нової родини, що впливало не лише на психологічний стан сироти, а й його чи її ціле подальше життя.
Але як нині йде процес усиновлення та удочеріння у Британії?
Піковий час усиновлення і удочеріння припав на 1968 рік, коли у Британії 25 тисяч дітей знайшли нових батьківКайл Лау
«Піковий час усиновлення і удочеріння припав на 1968 рік, коли у Британії 25 тисяч дітей знайшли нових батьків. Відтоді цей показник мав тенденцію до сталого зменшення, і вже, скажімо, 2014 року у Сполученому Королівстві було адаптовано лише 3,1 тисячі дітей. Це зменшення кількості, у свою чергу, відображує зміну самої причини всиновлення чи удочеріння у Британії останнім часом. Зміни у суспільній поведінці, помножені на широку наявність протизаплідних засобів та легалізацію абортів, разом зі збільшенням фінансової допомоги для матерів-одиначок зменшили кількість дітей, яких віддавали у прийми. Сьогодні більшість таких дітей віддають з-під опіки місцевих властей, які й дбають про добробут цих дітей. Більшість дітей, яких беруть під опіку місцеві органи влади, непокоять чиновників через недбалість батьків або ж з міркування їхньої безпеки. І от, власне, для тих дітей, які не мають змоги повернутися до своїх батьків, усиновлення або удочеріння і надає шлях виходу з системи державного догляду», – говорить Кайл Лау.
Таким чином нова концепція ставлення до сиріт у Британії, у першу чергу, має на меті надати сиротам шанс вийти з-під опіки держави шляхом знайдення для них нової родини. Пошук цієї родини для сиріт і є нині пріоритетним напрямком для тих, хто дбає про сиріт у Сполученому Королівстві.
Нині, за даними на 2015 рік, у Британії налічується 69 тисяч 540 дітей, якими опікуються місцеві органи влади. Рік тому таких дітей було 68 тисяч 800. А найпоширенішими видами опіки над сиротами у Сполученому Королівстві стають усиновлення чи удочеріння, громадська опіка над дітьми та приватні прийми.
На цю ж тему:
04.11.2015
«Інтернати треба реформувати. Для них діти – це сировина» – Кулеба
«На жаль, але ефективної програми боротьби з сирітством в Україні не існувало. Лише зараз починають з'являтися певні напрацювання...» далі
11.08.2015
Що буде з сиротами, якщо закриють всі інтернати?
За підтримки Світового банку Мінсоцполітики України розпочинає проект зі зменшення кількості дітей у дитбудинках та інтернатах, перепрофілювання закладів та зміни системи надання соціальних послуг далі
04.08.2015Не допомагати дитбудинкам в Україні радять міжнародні правозахисники
«Ці діти довго не живуть. Діти-інваліди ніколи не виходять з дитбудинків, їх переводять в якісь інші задні кімнати, потім до закладів для дорослих» – Лорі Ейгерн далі
27.07.2015Неповнолітні на війні, торгівля людьми і сексуальне рабство в Україні – звіт
Україна залишається третій рік поспіль у тій же «зоні ризику» далі
09.06.2015Навіть ті інтернати в зоні АТО, з яких були вивезені діти, сьогодні заповнюються – Кулеба
«Що це за діти – напевне ніхто не знає. Чи це батьки самі залишили, чи хтось від них забрав цих дітей. Ми підозрюємо, що можуть бути і випадки вивезення до РФ» далі
19.12.2014В Україні побільшало дітей-сиріт – експерти
«У зоні АТО перебуває близько 6 тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» – Лутковська далі
