Київ – Восьмого листопада українські християнські церкви молитимуться за сиріт. У цей день люди з різних християнських церков у всьому світі проситимуть Бога про захист, благословення та щасливі родини для всіх дітей-сиріт, а також про Божу ласку для тих, хто приймає та виховує їх у своїх сім’ях. День молитви за сиріт відбувається щорічно у другу неділю листопада. Для України, де внаслідок війни на Донбасі сиріт стало більше, ця проблема стоїть особливо гостро, адже саме від української спільноти залежить, ким виростуть нинішні діти-сироти – творцями і патріотами держави чи «зайвими людьми», що виросли без любові і піклування.
В Україні понад 90 тисяч сиріт. Із них 83 тисячі дітей – це так звані соціальні сироти. Це особлива соціально-демографічна група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин залишилися без батьківського піклування через відсутність можливостей, умов або бажання у батьків виконувати свої батьківські обов’язки. До них належать також безпритульні та бездоглядні діти, тобто «діти вулиці». Такими є дані Міністерства соціальної політики на початок 2015 року без враховуння анексованого Криму й тимчасово окупованих територій Донбасу. Із цих більш як 80 тисяч маленьких безбатченків 22 тисячі потребують усиновлення, решту виховують прийомні родини або опікуни. Тим часом, за даними експертів, щороку в Україні всиновлюють від двох до трьох тисяч сиріт.
Маленьким Олексію, Андрійку, Дмитрику та Інессі пощастило: діти, які виросли в інтернаті й не знали рідних батьків, усиновлені родиною Світлани і Сергія Відмідських з Кривого Рогу. Подружжя має двох власних дітей, але усиновлених дітлахів теж вважають своїми і виховують з любов’ю і повагою.
Прийомні діти відповідають своєю любов’ю. «Мені тут дуже-дуже подобається. Я надзвичайно сильно полюбила маму і в усьому їй допомагаю», – каже 6-річна Інесса.
Також в Україні майже 250 тисяч дітей перебувають у зоні ризику: вони потерпають від насильства і експлуатації у власних родинах і теж можуть потрапити на вулицю чи в інтернат, поповнивши лави соціальних сиріт.
За словами уповноваженого президента України з прав дитини Миколи Кулеби, соціальне сирітство залишається викликом для держави, котра досі не позбулась радянських підходів до подолання сирітства. Як і за часів СРСР, в Україні чиновники, які працюють у сфері захисту прав дітей-сиріт та інвалідів, здебільшого виступають проти заміни дитячих будинків та інтернатів на дитбудинки сімейного типу. Їхню протидію змінам Кулеба пояснив корупцією.
Інтернати, як ширма, як можливість отримати дітей собі, тому що для таких закладів діти – це сировина. Є діти – отже, є робота, є фінансування з бюджету. Тому ці установи потребують реформуванняМикола Кулеба
«Інтернати, як ширма, як можливість отримати дітей собі, тому що для таких закладів діти – це сировина. Є діти – отже, є робота, є фінансування з бюджету. Тому вони, ці установи, потребують нині реформування, і щоб ми зі свого боку не були неправильно почуті, то скажу: я не нарікаю на вчителів чи вихователів. Я нарікаю на систему», – зазначив Кулеба.
Змінювати треба систему опіки над сиротами, а не установи – експерти
На систему, а, точніше, на відсутність цілісної державної політики подолання сирітства нарікають і в неурядових, і у волонтерських організаціях. Так, експерт громадської організації «Україна без сиріт» Світлана Харченко Радіо Свобода зазначила, що нинішня політика держави стосовно сирітства не дієва, а затверджена у 2012 році Національна стратегія соціального сирітства (розрахована до 2020 року) виявилась неефективною.
Лише зараз починають з'являтися певні напрацювання стосовно бачення стратегічного плану щодо формування в Україні ефективної системи захисту дітейСвітлана Харченко
«На жаль, але ефективної програми боротьби з сирітством як такої, у нас не існувало. Були якісь окремі речі, але вони не забезпечували повноцінної профілактики сирітства як явища, що дозволило б вирішити цю проблему, а також спрацьовувати на попередження. Лише зараз починають з'являтися певні напрацювання стосовно бачення стратегічного плану щодо реформування, а швидше, щодо формування в Україні ефективної системи захисту дітей», – зазначила Харченко.
Серед позитивних моментів, за словами експерта, – співпраця органів влади з неурядовими організаціями для допомоги сиротам як тим, хто мешкає в інтернатах, так і тим, кому пощастило потрапити у дитбудинки сімейного типу.
За підтримки волонтерів і міжнародних благодійних організацій (таких як ЮНІСЕФ, «Червоний хрест» та інших) в Україні функціонує мережа дитбудинків сімейного типу, а радянські інтернати більш-менш приведені до ладу.
Так, у представництві ЮНІСЕФ у Києві повідомили про реалізацію спільної з українською стороною програми підтримки патронатних родин і дитбудинків сімейного типу. Також західні експерти пропонують допомагати родинам, які потрапили у складні умови, від чого потерпають діти (попереджувальний захід).
Перша леді України Марина Порошенко під час відвідин Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації «Отчий дім», подякувавши волонтерам, також зазначила: «Я вірю в українців, тому що є ви, є люди небайдужі, які виховують дітей любов’ю, серцем. Вони виховують своїм життям, розумінням, як треба любити Україну», – наголосила вона, звертаючись до представників неурядових організацій.
Цього року в Україні згадають сиріт 8 листопада – у всесвітній День молитви за сиріт. Заходи проходитимуть під гаслом «Важлива кожна дитина».
Допоки цього не зрозуміють у владі і суспільстві, говорити про європейськість держави українці не мають морального права, вважають експерти.
