Верховний суд Росії у четвер розглядає колективний позов адвоката, голови фонду «Свобода інформації» Івана Павлова, російських журналістів і активістів до Володимира Путіна. Позивачі вимагають визнати незаконним указ президента, яким він засекретив втрати особового складу російських військових «в мирний час у період проведення спеціальних операцій». На думку позивачів, з одного боку, указ спрямований проти розслідувань про загибель російських військових на Донбасі, з іншого – покликаний відбити у рідних і близьких тих, хто загинув, бажання спілкуватися з журналістами або вимагати матеріальних компенсацій у Міністерства оборони.
Позов до Верховного суду подали на початку червня. Указ, що вносив поправки до закону 1995 року «Про державну таємницю», Путін підписав 28 травня. Сталося це після того, як один із позивачів, громадський активіст Руслан Левієв, вирушив зі своїм другом Вадимом Коровіним у поїздку Росією, щоб знайти могили загиблих в українській «відрядженні» російських солдатів. Левієву і Коровіну вдалося не тільки знайти поховання, а й поспілкуватися з родичами і місцевими жителями, які підтвердили, що загиблі були кадровими військовослужбовцями і загинули «в бою». Могили були свіжими, за даними активістів, поховані в них військові загинули 4 і 5 травня.
Вже відомо, що інтереси президента Росії в суді представлятиме Наталія Єліна, начальник відділу претензійної і судово-правової роботи Міноборони. Позивачами у справі, крім Павлова і Левієва, виступають військовий журналіст Аркадій Бабченко, автор репортажів з Донбасу для телеканалу «Дождь» Тимур Олевський, репортер «Нової газети» Павло Канигін, журналіст і колишній політв'язень Григорій Пасько, а також псковський депутат Лев Шлосберг, який одним з перших у Росії повідомив про поховання в Росії загиблих в Україні десантників, та інші.
В інтерв'ю Радіо Свобода Іван Павлов і Руслан Левієв розповіли, чому вони вирішили оскаржити указ Путіна, а також про свої очікування від цього процесу.
Указ пов'язаний із участю російських солдатів у конфлікті в Україні – Павлов
«Центральним аргументом нашої скарги стало те, що указ президента про засекречування втрат особового складу в мирний час не відповідає закону «Про державну таємницю», – розповів адвокат Іван Павлов. – У законі міститься вичерпний перелік відомостей, що є державною таємницею. Це такий список категорій відомостей, всередині яких може міститися секретна інформація. Відомості про втрати особового складу збройних сил не потрапляють під жодну з цих категорій, які вказані в статті 5 закону «Про державну таємницю». Повз цей аргумент суд пройти не зможе, так чи інакше, йому доведеться дати оцінку. Ми вже отримали заперечення на нашу скаргу представника президента, його в цій справі представлятиме керівник правового департаменту Міністерства оборони Наталя Єліна. У її відповіді була спроба «завести рака за камінь», поговорити про те, що відомості про втрати особового складу нібито можуть розкривати чисельність військ. Ми спробуємо навести їй якісь приклади, щоб вона сама з кількості втрат спробувала обчислити чисельність військового підрозділу, який брав участь в тій чи іншій спеціальній операції.
Верховний суд може витлумачити указ так, що він увійде в суперечність і з Конституцією. Тоді для нас відкриється дорога до Конституційного суду, до чого ми теж готовіІван Павлов
Зрозуміло, що суд і в інших, менш резонансних справах, в яких простежується державний інтерес, займав сторону держоргану. Думаю, що і в цій справі нам сподіватися на прихильність суду було б, скажімо так, нерозумно. Але ми готові відстоювати свою позицію, у нас приготовано кілька клопотань, покликаних накопичити доказову базу і запросити за допомогою суду інші документи, які стосуються предмету нашої суперечки. Можливо, суд відкриє перед нами нові перспективи, тому що Верховний суд може витлумачити указ таким чином, що він увійде в суперечність і з Конституцією. Тоді для нас відкриється дорога до Конституційного суду Росії, до чого ми теж готові.
У таких суперечках йдеться не про факти, а про право, тому надавати суду докази участі російських військових у конфлікті в Україні ми не плануємоІван Павлов
Суд поки що відкритий, передумов для його закриття немає, але якщо в суді з'являться якісь документи, що містять таємницю, це може статися. У таких суперечках йдеться не про факти, а про право, тому надавати суду докази участі російських військових у конфлікті в Україні ми не плануємо. Хоча ми розуміємо, що одне з іншим пов'язане і поява цього указу президента зумовлена якраз подіями на південному сході України».
Іван Павлов виклав у «Фейсбук» копії як тексту самої скарги, так і заперечення Міністерства оборони. У скарзі йдеться про те, що засекречування «втрат особового складу» порушує конституційне право громадян на пошук, отримання і поширення інформації та закон про засоби масової інформації. У запереченні міністерства зокрема йдеться, що кримінальна відповідальність передбачається лише для безпосередньо винних в її розголошенні, а значить, указ не порушує закон про ЗМІ.
Цей указ – важіль тиску і на журналістів, і на родичів – Левієв
«Коли втрати стали секретними, це стало діяти на всіх родичів наших загиблих солдатів, – зазначає активіст Руслан Левієв. – Родичі про цей указ знають і тепер ще більше бояться визнавати, що їхні сини загинули в Україні, тому що бояться, що їх посадять. Ми теж розуміємо, що це «маячок» нам, що якщо ми будемо продовжувати наші розслідування, нас теж можуть посадити».
Родичі про цей указ знають і тепер ще більше бояться визнавати, що їхні сини загинули в УкраїніРуслан Левієв
«Самі родичі, через втрату близької людини, зараз ні за що не готові боротися. Але я думаю, якби не режим секретності, вони б підтримали наш позов, принаймні усно, словами, а не виступиючи в якості позивачів – це для них занадто, звичайно. Цей указ – важіль тиску і на журналістів, і на родичів, наприклад, щоб мовчали, якщо їм не виплачують компенсації. Поки ж ми продовжуємо свої розслідування, не тільки шукаємо свіжі поховання в соціальних мережах в інтернеті, але і відстежуємо в реальній обстановці переміщення російської військової техніки до російсько-українського кордоні і далі до України».
Розголошення державної таємниці в Росії підпадає під статтю 283 Кримінального кодексу і загрожує сімома роками колонії. За словами Івана Павлова, тут варто враховувати і таку статтю КК, як «Державна зрада»: «Під цю статтю можна підвести, загалом, навіть дії, зовсім не пов'язані з державною таємницею. А вже те, що пов'язано з цією таємницею, точно підпадає під таку статтю. Там термін покарання у вигляді позбавлення волі від 12 до 20 років».
Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода
