Степан Шляхов
(Рубрика «Точка зору»)
Такий непрезентабельний, без перебільшення, тюремний вигляд має сьогодні парадний вхід до військового шпиталю, де розміщуються його головні стаціонарні відділення, на вулиці Горького в Сімферополі (на знімку). Кримчани, особливо сімферопольці, добре знають: це в самому центрі міста, неподалік мерії та поруч із будівлею парламенту, «пентагоном», як давно закріпилось у розмовному жанрі самих городян. Схожість зі штаб-квартирою оборонного відомства США справді є, але лише в одному – архітектурі: обидві будівлі, як відомо, побудовані у формі правильного п’ятикутника. В іншому ж це – суцільні антиподи, особливо стосовно політики і безпеки. Принаймні, під склепінням новоспеченої «Держради» ледве не з самого початку раз у раз лунає «виграшна» і зрозуміла місцевому електорату антинатовська і антиамериканська риторика і особливо упродовж останнього року.
Втім, повернімось до нашого «ноу-хау» перед КПП шпиталю. Власне, до його появи нинішні завсідники кримського «пентагону» теж причетні. Адже завдяки їхнім минулорічним «захищеним» хвацькими хлопцями з «печенігами» (російськими ручними кулеметами) рішенням представники тих самих силових відомств сьогодні ледве не повсюди запроваджують подібні «кліткові» заходи. Як з’ясувалось, формалізовані під відомчі антитерористичні. Так пояснив працівник шпиталю, але без уточнення, звідки саме виходить реальна загроза. За всі попередні десятиріччя один із найстаріших вітчизняних медзакладів, у якому, до слова, колись, під час Кримської війни, працював сам засновник польової хірургії Микола Пирогов, «колючкою» і металевою кліткою на вході своїх пацієнтів ніколи не зустрічав.
Що казати про військовий шпиталь, якщо навіть на суто цивільному залізничному вокзалі Сімферополя сьогодні відчувається військова присутність. Хоча це виглядає, скоріше, як сюрреалізм: пасажирам, яких майже немає, пропонують кімнати відпочинку якраз поміж Кримським управлінням військових сполучень і Кримським центром спеціальних перевезень МВС Росії. Між іншим, до 2014 року такого офісу МВС тут не існувало. А тепер ось маємо. Внутрішні органи разом зі своїм народом, точніше – потенційним «спецконтингентом», із яким колись, імовірно, висловлюючи словами Володимира Сосюри, «потяг у даль загуркоче»…
Одне слово, військове будівництво, зокрема, облаштування «самодостатнього» угруповання військ у благословенному Криму перебігає повним ходом. Особливо це помітно, наприклад, у селі Перевальне, де дислокується наразі найбільше сухопутне з’єднання на півострові – 126-а окрема бригада берегової оборони Чорноморського флоту. Нагадаю, на ремонт її, а також сімферопольського восьмого артполку інфраструктури виділили понад сім мільярдів рублів. Старі казарми бригади «наростили» додатковими поверхами, утеплили фасади. Фактично «з нуля» змонтували сучасний парк бойової техніки, а старий кам’яний повністю розібрали. Дитсадок і школу винесли за межі військового містечка, у плані – будівництво декількох «службових» багатоповерхівок для офіцерів і контрактників бригади. Хоча, як подейкують самі мешканці Перевального, претензій до якості того «форсованого» будівництва вже виникло чимало.
Про модернізацію й оснащення бригади сучасним озброєння навіть не йдеться. Це почали робити майже одразу, коли над містечком затріпотіли російські триколори. Зокрема, штатний танковий батальйон з’єднання наприкінці березня 2014 року поповнився російськими танком Т-72Б (до цього залізничними ешелонами переправили на материкову Україну 41 український танк Т-64БВ).
Як повідомило ще минулого місяця «РИА Новости», акціонерне товариство «Головне управління облаштування військ» виділило із власного бюджету 331,8 мільйон рублів на реконструкцію та будівництво нових об'єктів на території військового містечка №58 у Сімферополі (на вулиці Крилова). Інформація про проведення відкритого конкурсу на право укладення відповідного договору розміщена на офіційному порталі держзакупівель Російської Федерації. Згідно з умовами договору, виконавець має виконати повний комплекс робіт із облаштування військового містечка, зокрема, розробити всю необхідну документацію, демонтувати наявні на території містечка будівлі та побудувати нові. Зокрема, передбачено демонтаж 14 об'єктів: навчальних корпусів, майстерень, сховищ, складів, насосної станції тощо. На їх місці побудують адміністративну будівлю на 90 осіб, КПП із тамбур-шлюзом, гараж, криту і відкриту стоянки, котельню, окрему будову для спалювання документів. Також передбачене будівництво спортмайданчика площею 400 квадратних метрів, залізобетонної огорожі довжиною 700 метрів, інженерних мереж. У технічному завданні також прописаний благоустрій – 9 тисяч квадратних метрів – військового містечка.
Донедавна це містечко у промзоні кримської столиці начебто було віддано комерційній структурі в оренду. Щось з'ясувати із цього приводу у місцевій КЕЧ (квартирно-експлуатаційна частина – ред.), де, до речі, теж встановили металеву клітку – загорожу для відвідувачів, практично неможливо. Відомо лише те, що наприкінці 90-х років містечко на Крилова слугувало артбригаді Збройних сил України, ще раніше – батальйону забезпечення навчального процесу Сімферопольського вищого військово-політичного будівельного училища.
Який військовий організм стане правонаступником терміново повернутої російському оборонному відомству території, достеменно відають лише у вищих штабах. Можна припустити, що, скажімо, військово-топографічний загін, який традиційно був об’єктом центрального, генштабівського, підпорядкування (колишній український 13-й фотограмметричний центр). Хоча б тому, що певна частина території топографів у районі вулиці Кубанської колись пройшла усталену процедуру законного відчуження, зокрема, в інтересах «Краснодарбуду», яким опікується Міністерство будівництва і житлово-комунального господарства Російської Федерації, під житлове висотне будівництво, і про передислокацію якого говорили вже давно.
Хтозна, а може це прискорено готують «зимові квартири» для окремої частини військ інформаційних операцій, про формування якої теж було нещодавно повідомлення у відкритій російській пресі з посиланням на інсайдера в Міноборони РФ. Мовляв, нове формування планується повністю розгорнути в жовтні-листопаді поточного року, повідомив той. За словами джерела, завданнями частини стануть «порушення роботи інформаційних мереж ймовірного противника і в результаті порушення функціонування його системи управління військами», а також «забезпечення кібербезпеки своїх інформаційних мереж».
Раніше міністр оборони Сергій Шойгу заявив, що на півострові сформували майже 100 об'єднань, частин і організацій. І саме до них наразі перекидається нова техніка і озброєння. За останнім повідомленням прес-служби Південного військового округу, з початку року до авіаційних частин округу, дислокованих у Ростовській області та республіці Крим, надійшло 5 нових зразків авіаційної техніки, серед них багатофункціональні винищувачі-бомбардувальники Су-34 і модернізовані винищувачі Су-27П. В найближчій перспективі заплановано надходження ще понад 40 подібних літальних апаратів.
«Все, що ми робимо у Криму – сказав під час відеомосту Москва-Брюссель постійний представник Росії при НАТО Олександр Грушко, – повністю відповідає всім зобов'язанням РФ за міжнародними угодами. Ми нічого не порушуємо, немає ніяких заборон на те, щоб ми не могли (розмістити) певні системи озброєння». За словами Грушка, РФ і надалі посилюватиме своє угруповання в Криму, виходячи з того, що країни НАТО останнім часом посилюють активність і розміщують нові потенціали поблизу російського кордону. Проводити це раніше, мовляв, перешкоджала Україна.
Так, Україна перешкоджала. Але варто зауважити, що суто в рамках літери і духу великого російсько-українського договору 1997 року про умови тимчасового перебування в Криму російського Чорноморского флоту. До того ж, сама при цьому зменшувала свою військову присутність. Пригадую, як перший цивільний міністр оборони України Валерій Шмаров неодноразово повторював про необхідність поступової демілітаризації півострова. Мовляв, Крим має розвиватись, насамперед, як курортний регіон.
Відтак упродовж останніх 10-15 років були переведені на материк чи взагалі розформовані тільки з сухопутної компоненти такі з’єднання і частини, як окрема артилерійська бригада (м. Сімферополь), окрема механізована бригада (м. Феодосія), окрема бригада спеціального призначення (с. Первомайське поблизу Старого Криму), окрема бригада матеріального забезпечення (смт. Совєтське), реактивний артилерійський полк (м. Сімферополь), інженерний полк (м. Бахчисарай) та інші.
Хоч інколи це робилось, на правду, якось уже нашвидкуруч, механічно, а то й геть бездумно. А з іншого боку, ніхто й гадки не мав про майбутнє підступне відновлення «історичної справедливості» з боку північного сусіда і стратегічного партнера. Тоді звільнені території після ліквідації бойових полків і бригад ЗСУ, як правило, відповідно до чинного законодавства передавали місцевим органам влади. Інша справа, що та, в свою чергу, розпоряджалась ними, як заманеться. Тобто нерідко з вигодою для себе, зацікавлених комерційних структур і осіб. Приміром, на вулиці Луговій, 4, де колись базувався згаданий вище 816-й Ельбінгський (почесне найменування отримав за визволення у роки Другої Світової війни однойменного польського міста) реактивний артполк, у якому за якийсь рік-два до повного розформування 2003 року… капітально бюджетним коштом відремонтували солдатську їдальню, стройовий плац, клуб, швиденько все демонтували, буквально «під корінь». Натомість за лічені місяці виросло затишне закрите, із пропускною системою містечко з 22 комфортних котеджів.
Зрозуміло, що ніхто з гарнізонних черговиків-пільговиків нічого і близько там не отримав. І таких прикрих, якщо не висловитись інакше, прикладів можна навести чимало, і назвати, при бажанні, теж прізвища тих, хто нині розпинається на різних ток-шоу в Києві про державні інтереси. Отже, у великому історичному підсумку маємо те, про що колись попереджав Наполеон Бонапарт. Пам’ятаєте: «Народ, який не хоче годувати свою власну армію, годуватиме чужу».
Степан Шляхов – військовий експерт
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті «Крим.Реалії»
