Організація з безпеки і співробітництва в Європі вважає, що заборона пропаганди комуністичного і націонал-соціалістичного режимів обмежує свободу висловлювань у ЗМІ. Про це йдеться в повідомленні прес-служби ОБСЄ з посиланням на слова представника організації з питань свободи ЗМІ Дуні Міятович. Також ідеться про те, що після ухвалення Верховною Радою закону про декомунізацію Міятович звернулася до президента Порошенка з проханням ретельно розглянути закон до його затвердження. Щоправда Порошенко підписав зрештою цей закон. Переглядати положення закону через побоювання ОБСЄ навряд чи будуть, оскільки зараз немає політичної кон’юнктури, а щоб декомунізаційні закони не шкодили свободі слова, за цим активно мають стиежити їх ініціатори та громадські активісти. На цьому наголосив в ефірі Радіо Свобода медіаексперт Отар Довженко. За його даними, вони в цьому зацікавлені.
– Отже, на Вашу думку, декомунізація загрожує свободі слова в Україні?
Я думаю, що нічого особливо з повою цього закону не зміниться. Ми не бачили, наприклад, якихось репресій щодо заперечення Голодомору, яке також є незаконне. Я б цього не побоювавсяОтар Довженко
– Я можу говорити тільки про свободу висловлювань у пресі. І тут можна сказати, що поки що цей закон має суто символічне значення, поки хтось не спробував ним скористатися для підтвердження, для посилення позову про захист честі, гідності і ділової репутації. В принципі це можливо, якщо хто-небудь вирішить, що чиєсь висловлювання в пресі порушує цей закон. Але за великим рахунком механізми для цього існували і в законодавстві, яке було до того. Тому я думаю, що нічого особливо з повою цього закону не зміниться. Ми не бачили, наприклад, якихось репресій щодо заперечення Голодомору, яке також є незаконне. Я б цього не побоювався.
Насправді журналісти досить надійно захищені нормами закону про те, що вони мають право висловлювати оціночні судження (стаття 47-1 Закону України «Про інформацію» – ред.). І в більшості випадків таких позовів (а це, нагадую, не є кримінальна відповідальність в жодному разі, як маніпулюють деякі противники цих законів) просто вдається в суді довести, що це було оціночне судження. Якщо якісь медіа будуть поширювати просто брехню (наприклад, що батько Яценюка служив в гестапо) то само собою тут можуть бути зачеплені чиїсь приватні інтереси і вступає механізм захисту честі і гідності.
– Через побоювання в ОБСЄ щодо обмеження свободи висловлювань у ЗМІ, як вважаєте, чи можуть переглянути деякі положення закону?
Якщо цей закон був тільки, щоб догодити певному електорату і поставити собі маленький символічний пам’ятник, цілком можливо, що його ухвалять і забудуть, як це було з запереченням Голодомору. Комуністи не перестали заперечувати Голодомор, але я не чув, щоб хоч один комуніст від цього постраждавОтар Довженко
– Я думаю, що зараз для цього просто немає політичної кон’юнктури. Але може статися так, як сталося з дуже багатьма законами – він може просто не запрацювати. Тобто в нашій країні, на жаль, для того щоб ухвалений закон запрацював, потрібна ще для цього так звана політична воля – таке магічне пальне, на якому працюють закони. От в принципі, якщо це закон був тільки, щоб догодити певному електорату і поставити собі маленький символічний пам’ятник, цілком можливо, що його ухвалять і забудуть, як це знов таки було з запереченням Голодомору. Тому що після цього ті самі комуністи не перестали заперечувати Голодомор, але я не чув, щоб хоч один комуніст від цього хоч трішки постраждав. Тому це також питання до активістів, до ініціаторів цього пакету законів, щоб вони домоглися його виконання і домоглися його коректного виконання, щоб він не використовувався на шкоду тій самій свободі слова. Наскільки я знаю, вони самі в цьому зацікавлені.
– А взагалі зараз для України, в умовах війни що важливіше: дотримання свободи слова чи, наприклад, відсіч російській пропаганді? Іншими словами – українським ЗМІ, як закликають деякі слухачі, можливо варто використовувати досвід російських федеральних телеканалів?
Обмеження свободи висловлювання можливе тільки військовою адміністрацією і тільки щодо речей, які стосуються безпосередньо війни, бойових дійОтар Довженко
– Насправді немає такої дилеми. Є дуже багато досвіду цивілізованого, а не тільки печерного російського в цьому світі країн, які вели війну і водночас не обмежували свободу слова. Обмеження свободи висловлювання можливе тільки військовою адміністрацією і тільки щодо речей, які стосуються безпосередньо війни, бойових дій. Умовно кажучи, якщо є якась інформація, яка становить військову таємницю чи може безпосередньо вплинути на бойові дії, то військові потенційно, справді, мають право втручатися тільки під час воєнного стану. Але у нас такий умовно напіввоєнний стан, тому тут би я на місці журналістів ішов їм назустріч. Але тільки військовим! А коли журналісти беруть на себе функцію якогось самообмеження, якогось вигадування гасел пропаганди тощо нібито замість держави – з цього нічого хорошого вийти не може. Правда і тільки правда! Тільки правда дуже ретельно зважена! Тобто війна накладає на журналістів тільки одне додаткове обмеження – ти мусиш бути ще ретельніший в дотриманні своїх професійних стандартів.
Також на цю тему:
09.04.2015
Чотири закони з декомунізації у Чистий четвер
«Це не буде порожній папірець. За невиконання цих законів передбачено, очевидно, покарання» далі
23.04.2015«Декомунізаційні закони» порушують свободу слова?
63 науковці закликають Порошенка і Гройсмана не підписувати закони щодо УПА і декомунізації далі
25.04.2015Той, хто виступає проти законів декомунізації, діє на боці Росії – Винничук
Україна зараз позбувається величезної брили на ногах під назвою «русский мир», зазначає письменник далі
17.05.2015Порошенко: настав час очистити Україну від символів режиму, що знищив мільйони людей
«Тим же, хто виступав і досі ратує проти декомунізації, раджу приїхати сюди, у Биківню, на місце кривавих злочинів комуністичного режиму» далі
