Брюссель – Протягом найближчих місяців варто чекати нового сплеску бойових дій на сході України. Якщо цього не станеться, то через три-п’ять років Донбас повернеться під контроль України. Так вважає директор дослідницької програми східного сусідства та Росії Фінського інституту міжнародних відносин Аркадій Мошес. В інтерв’ю Радіо Свобода експерт дав свою оцінку подіям на сході України і зокрема прокоментував тезу про те, що продовження конфлікту грає не на руку Кремлю:
– У цьому є реальний раціоналістичний сенс. Виходячи з таких матеріальних речей, як економіка, західні інвестиції, необхідність якось утримувати сепаратистські зони на сході України, то такий аргумент буде виглядати переконливо. Але лише для людини із західним раціоналістичним мисленням. Натомість для тих, хто ухвалює рішення в Кремлі, це виглядає не так переконливо. Вони не заперечують те, що геополітичні досягнення потребують витрат. Для них висновок такий: це вигідно геополітично, тому гру слід продовжувати.
– Дивлячись на перебіг конфлікту, на сьогодні переможцем в ньому все ж виглядає Путін: його мета – створити щось на кшталт замороженого конфлікту на Донбасі – якоюсь мірою досягнута, чи не так?
– Я не вважаю, що ця мета досягнута, хоча й не відкидаю, що деякі цілі Росія таки досягла. Скажімо, весь світ припинив говорити про Крим. Якісь рухи періодично робляться, але це нічого не змінює: анексія Криму відійшла навіть не на другий, а на десятий план.
Якщо раніше вступ України до НАТО та ЄС шансів на найближчі 10-20 років не мав, то нинішнє зволікання Заходу розглядати цю можливість на найближчу перспективу можна розцінювати, як результат дій на сході України
У цьому сенсі, якщо конфлікт на Донбасі замислювався для відвертання уваги від Криму, то це успіх. Крім того, якщо раніше вступ України до НАТО та ЄС шансів на найближчі 10-20 років не мав, то нинішнє зволікання Заходу розглядати цю можливість на найближчу перспективу можна розцінювати, як результат дій на сході України. Тож Кремль тут може приписати собі тактичні перемоги.
– А якщо ЄС ще й піде на пом’якшення санкцій, то ці досягнення виглядатимуть ще чіткіше?
– Пом’якшення або й відмова Заходу від санкцій абсолютно не виключені. Поки в Росії немає дискусій про скасування впроваджених контрзаходів, у ЄС ця дискусія триває надзвичайно активно. Ми бачимо бажання серед дуже впливових європейських діячів просто з повітря вигадувати якісь факти про якийсь там прогрес, що вони буцімто бачать на сході України, для створення основи для відміни санкцій. Безумовно, в сенсі тактичному, росіяни, граючи своїми картами, досягають серйозних результатів. Тим часом, конфлікт між Росією та Заходом перетворився на річ, яка живе й розвивається за своєю власною динамікою та законами, які не підвласні ні Кремлю, ні Брюсселю.
– Голова НАТО заявляє про зменшення бойових сутичок, тоді як Україна, а раніше й ОБСЄ, кажуть про їхню активізацію… Що є причиною такого різнобою в оцінках подій на Донбасі?
Україна зацікавлена в тому, щоб увага до регіону та конфлікту не спадала, бо безумовно, існує ефект звикання
– Гадаю, Україна зацікавлена в тому, щоб увага до регіону та конфлікту не спадала, бо безумовно, існує ефект звикання. ОБСЄ, можливо, почала отримувати більше інформації. Водночас, нерозумно відкидати те, що ситуація в зоні конфлікту не стабілізується, а протистояння триває. Чому НАТО твердить про зменшення, сказати складно. У них є свої аналітики, які роблять свої оцінки. А порівнювати ці дані мають люди, які й роблять ці заяви.
– Ви з Вашими колегами намагалися визначити сценарії, за якими розвиватимуться події на сході України. Тож чого слід чекати?
– Ми не вважаємо, що є сенс порівнювати схід України з Придністров’ям. Головний кремлівський сценарій – це не замороження конфлікту й перетворення його на щось таке, що «висітиме» 20 років без змін.
Сепаратистські райони на Сході не дають Москві ключа для визначення подальшого майбутнього України. Вони не заважають продуктивним відносинам Києва та Заходу
Зваживши низку аргументів, що ми отримали, вважаємо, що сепаратистські райони на Сході не стали вето для євроінтеграції і не дають Москві ключа для визначення подальшого майбутнього України. Вони не заважають продуктивним відносинам Києва та Заходу. На те, на що у Молдови пішло 15 років, Україна навіть не потребувала часу. З огляду на це все, я гадаю, що або варто чекати нової хвилі воєнних дій, метою якого росіяни вважатимуть завдання серйозної поразки українській армії та розширення територій. Це засвідчить, що Київ не має можливості визначати свої воєнні кордони. Якщо цього не станеться протягом наступних кількох місяців, то десь за 3-5 років треба очікувати переходу території під контроль України. Адже стане зрозуміло, що конфлікт на Донбасі не заважає взаємодії України із Заходом у рамках асоціації. Тож конфлікт не матиме сенсу.
– Питання тільки у тому, чи зуміє українська влада поглибити стосунки із Євросоюзом та як надовго вистачить у Заходу кредиту довіри до України?
Кредит довіри до української влади на Заході переоцінювати не варто. Безкінечно платити за якісь обіцянки і навіть за геополітичний статус Європа не буде
– Абсолютно однозначно, що кредит довіри до української влади на Заході переоцінювати не варто. Безкінечно платити за якісь обіцянки і навіть за геополітичний статус Європа не буде. Тож якщо найближчим часом уряд України не доведе своєї спроможності проводити серйозні реформи – від митниці й до переформатування відносин із олігархами – то очікувати реінтеграції (територій сходу – ред.) та західної підтримки буде складніше, це правда.
