Брюссель – Домовленості, що були підписані 5 вересня у Мінську, так і не були втілені в життя. Відповідно, їх розцінюють дуже по-різному. «Ганебними» та «принизливими» їх називає дехто з українських політиків. У Євросоюзі, ці угоди, здебільшого вважають своєрідним стартом для врегулювання кризи. У п’ятницю у Мінську знову очікувалося засідання тристоронньої контактної групи для ще однієї спроби знайти рішення для встановлення миру на Донбасі. Радіо Свобода спробувало з’ясувати, що думають про старі й, можливо, нові Мінські домовленості у євроустановах та експертних колах.
Мінські угоди, що мали на меті врегулювання ситуації на Донбасі, у Євросоюзі згадуються за будь-якої нагоди, як тільки мова заходить про агресію на сході України. Попри часту критику, що лунає на адресу цих домовленостей серед українського політикуму, європейці здебільшого їх підтримують. Загальна офіційна позиція Брюсселя, на якій наголошуватимуть і наступного тижня на саміті ЄС, така: всі сторони повинні зрештою поважати кожен пункт цих домовленостей.
Представниця зовнішньополітичної служби Євросоюзу Майя Косіанчич зі свого боку нагадує, що «Мінські угоди є доволі чіткими і саме їхнє виконання ми маємо побачити».
Ми свідомі щодо драматичної ситуації на сході держави і робимо все можливе для підтримки зусиль в пошуку рішення цій кризіМайя Косіанчич
«Ми їх вважаємо початком політичного рішення кризи в Україні. Ми свідомі щодо драматичної ситуації на сході держави і робимо все можливе для підтримки зусиль в пошуку рішення цій кризі», – каже речниця голови європейської дипломатії Федеріки Моґеріні, яка наступного вівторка планує робочу поїздку до Києва.
Прибічники України в Європейському парламенті хоч і шкодують з приводу того, що угоди, укладені у вересні в Мінську, так і не були втілені, проте кажуть, що чітко розуміють, чия у цьому вина.
«Недотримання Мінських угод безвідповідальне і нерозумне»
Дуже сподіваюся, що ці угоди працюватимуть, бо не бачу жодних причин їм перешкоджати. Не виконувати Мінських угод – абсолютно безвідповідально і нерозумноРебекка Гармс
«На це питання повинні відповісти, так би мовити, «воєначальники» на Донбасі, – каже в інтерв’ю Радіо Свобода німецький євродепутат Ребекка Гармс, відповідаючи на питання, чому Мінські угоди «пробуксовують». – Також кращу відповідь на це могли б дати люди у Кремлі, які разом з Путіним підтримують цих «воєначальників» та сепаратистів. Я дуже сподіваюся, що ці угоди працюватимуть, бо не бачу жодних причин їм перешкоджати. Не виконувати Мінських угод – абсолютно безвідповідально і нерозумно».
Посилення військової агресії російською регулярною армією наприкінці серпня – на початку вересня продемонструвало подвійну загрозу і переслідувало мету: ми можемо це зробити і ніхто вам на допомогу не прийдеЕндрю Вілсон
Український президент Порошенко погодився на мінські домовленості тому, що не мав іншого виходу, через форс-мажор, вважає Ендрю Вілсон, британський історик, аналітик із питань України у «Європейській раді із закордонних відносин». «Посилення військової агресії російською регулярною армією наприкінці серпня – на початку вересня продемонструвало подвійну загрозу і переслідувало мету: ми можемо це зробити і ніхто вам на допомогу не прийде», – каже експерт.
Треба було Захід підключити до угод – Ендрю Вілсон
Нині, після невдалих спроб реалізувати Мінські угоди, Ендрю Вілсон перераховує, що в їхньому укладенні було зроблено не так, як треба.
«Добрі ці угоди, чи ні, Україна була змушена їх підписати, – це по-перше. По-друге, вони не вгамували «сепаратистські республіки», які продовжували робити те, що робили до цього. По-третє, ці угоди не включали західних держав, а це могло б стримати російську сторону», – вважає Вілсон.
Британський аналітик погоджується: українська сторона не дотримувалася угод на всі сто відсотків. Однак майже всі пункти Мінських домовленостей порушують сепаратисти. Причину Вілсон вбачає у тому, що частково це робиться навмисне, а частково через те, що російські війська не контролюють всіх озброєних формувань, які діють в зоні конфлікту. Третя причина, на його думку, – у намаганнях бойовиків захоплювати нові об’єкти й території для забезпечення життєдіяльності «сепаратитських республік».
