Брюссель – Незважаючи на кремлівську пропаганду, кожному в Євросоюзі зрозуміло, хто є жертвою, а хто агресором, вважає хорватський політик Андрей Пленкович, голова делегації Європарламенту з питань співпраці з Україною. В інтерв’ю Радіо Свобода він розповідає, чому нині неможливо використати досвід Хорватії в поверненні втрачених територій. На думку євродепутата, створенню нової спостережної місії Європарламенту для вирішення конфлікту в Україні заважає складна безпекова ситуація в зоні боїв.
– Зараз часто можна почути, зокрема в стінах Європарламенту, що конфлікт в Україні став тестом для європейської солідарності. Що Ви думаєте з цього приводу?
– Саме так і думаю. Тому я й кажу сьогодні, що коли глянути на роботу Євросоюзу в політичному, технічному, фінансовому чи гуманітарному планах – всюди вже дещо зроблено. Європейська співдружність намагається стабілізувати допомогу Україні в тій формі, яка є найкращою відповіддю на агресію та загрозу її територіальній цілісності.
– Що, на Ваш погляд, слід робити в першу чергу для розв’язання конфлікту та повернення контролю України над окупованими територіями? Можливо, відповідь слід шукати в історії Вашої країни, де теж у 1995-му повертали Хорватії Східну Славонію?
Ключовим елементом наразі є встановлення режиму припинення вогню, спроби відновлення миру і дотримання Мінських угод. І слід скористатися досвідом інших, зокрема, Хорватії
– Ключовим елементом наразі є встановлення режиму припинення вогню, спроби відновлення миру і дотримання Мінських угод. І слід скористатися досвідом інших, зокрема, Хорватії. Ми мирним шляхом повернули собі хорватський Дунайський регіон. Сталося це за міжнародної допомоги: тоді це була Тимчасова адміністрація ООН для Східної Славонії. Нині ми, на жаль, не можемо домогтися втручання ООН через склад Ради безпеки ООН. І нам відомо, чому… (Росія є постійним членом Ради безпеки ООН і блокує будь-які ініціативи – ред.). Однак є й інші можливості: ЄС, ОБСЄ разом із міжнародними організаціями та іншими гравцями, що можуть допомогти в полегшенні діалогу для повернення українських територій.
– Як на Вашу думку, чи взагалі запрацюють Мінські домовленості?
– Ті, хто їх підписав, повинні їх втілити.
– Існує думка, що боротьба з агресією Росії мала б містити ще й створення чогось на зразок «парасольки» від потоку дезінформації та російської пропаганди. Що з цього приводу думаєте Ви?
Тут всі розуміють, хто є жертвою, а хто агресором. Усвідомлюючи це, навіть не треба бути дуже винахідливим, щоб розуміти, де пропаганда, а де реальність
– У сенсі цієї так званої інформаційної війни, гадаю, ті хто бажає чітко бачити, що саме відбувається, таку можливість мають. Ми бачимо, що війна йде не в Ростові, а в Україні. Тут всі розуміють, хто є жертвою, а хто агресором. Усвідомлюючи це, навіть не треба бути дуже винахідливим, щоб розуміти, де пропаганда, а де реальність. Потрібні ще й чіткі аналізи ситуації та реалістичний проміжок часу для допомоги.
– Європейський парламент віддавна активно підтримує українців на шляху демократизації. Скажімо, найяскравішою була колишня місія Кокса-Кваснєвського для полегшення вирішення справи Тимошенко. Чи немає планів надіслати щось на кшталт місії для вирішення нинішнього конфлікту на Донбасі?
– Я завжди наголошую, що ЄС має головну відповідальність за Україну в двох аспектах. Перший – допомагати Україні повернути території, що перебувають у окупації – частини Луганської та Донецької областей і нелегально анексований Крим. Другий – підтримати процес реформ у самій державі. Зрозуміло, що в теперішній ситуації з безпекою в цих регіонах більша частина роботи покладається на ОБСЄ. Зокрема, ми хочемо, щоб міжнародні спостерігачі долучилися до повного контролю українсько-російського кордону, для припинення надходжень з Росії людей і техніки.
Тісно співпрацюючи з дипломатичною службою ЄС, Єврокомісією, ми об’єднуємо зусилля для розширення солідарності та допомоги Україні
Парламент ЄС підтримує міжнародні політичні й дипломатичні зусилля на найвищому рівні, які мають допомогти повернути ці території мирним шляхом. Ми збираємося відвідати Київ та інші частини України. Під час останніх виборів з міркувань безпеки ми не могли потрапити на Донбас. Тісно співпрацюючи з дипломатичною службою ЄС, Єврокомісією, ми об’єднуємо зусилля для розширення солідарності та допомоги Україні.
