Прив’язування Тимошенко до грошей Лазаренка

Лондон – Британська правнича компанія Lawrence Graham відмовляється відповідати на запитання Радіо Свобода про те, як правники збираються виконувати своє зобов’язання про повернення Україні грошей колишнього прем’єр-міністра Павла Лазаренка. Одне з запитань до представників Lawrence Graham стосується підкресленого згадування у повідомленнях імен не лише засудженого у двох країнах Лазаренка, але і Юлії Тимошенко, яку жоден суд у подібних звинуваченнях винною не визнавав.

Радіо Свобода поспілкувалося у Лондоні про справу Лазаренка із аспірантом University College London Ондреєм Тімчом, який досліджує використання офшорних зон у корупційних схемах. Одне з перших запитань було про те, чи погоджується дослідник із думкою, що у формулюваннях заяв українського уряду та компанії Lawrence Graham проглядаються політичні мотиви.

– Так, насамперед, я погоджуюся. Друге – так, були судові справи, але не проти Юлії Тимошенко, а проти компанії, яку вона представляла – «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ) – проти якої позивалася компанія UTICo, що вимагала від ЄЕСУ 18 мільйонів доларів. Але то було 2005 року. Досі компанія ті гроші повернути собі не змогла. Саме тому UTICo залучалася до справи Лазаренка, бо сподівалася отримати 18 мільйонів із грошей Лазаренка, який був бізнес-партнером Тимошенко.

Згідно з документами, до яких я мав доступ у США, частина грошей, які Лазаренко отримував від Тимошенко, могли бути «відкатами». Тобто можна вважати, що ці дві справи щось пов’язує, але я не знаю, наскільки виправдане таке пряме пов’язування, до якого вдається український уряд.

Стосовно ЄЕСУ було кілька інших звинувачень, які стосуються періодів, коли її репрезентувала Тимошенко. Українська сторона веде мову про 2,2 мільярда доларів, які буцімто мають бути повернуті Україні, але я не бачив жодних даних, які б це підтверджували.

– Наскільки велика частка політики у наголошуванні на імені Тимошенко саме зараз, напередодні саміту у Вільнюсі, де Євросоюз має оголосити своє рішення зближення з Україною?

– Це дуже важке запитання. Я особисто вважаю, що Тимошенко ніколи б не опинилась в усіх цих судових процесах, якби не політичні причини, вона не мала би проблем з Януковичем, і якби Янукович не був зараз президентом. Це моя особиста думка. Тому я кажу тут про політичні причини. Але я не знаю, як це буде відбуватися після Вільнюса. Не відомо, як це закінчиться, і чи буде Тимошенко звільнена.

– Про яку суму загалом можна вести мову, коли йдеться про незаконні гроші Павла Лазаренка?

– В офшорах це приблизно 220 мільйонів.

– Просто забрати гроші з банків, особливо з офшорних схем, важко будь-якому урядові. Наскільки реалістичні надії українського уряду на їхнє повернення?

– Дуже часто головною проблемою для уряду є довести джерело походження грошей, які країна хоче повернути. Це забирає час. У випадку Лазаренка вдалося виявити 220 мільйонів доларів завдяки співпраці Антіґуа, Сполучених Штатів, Швейцарії, а також української прокуратури. Були також приватні сторони, зокрема, компанія Universal Trading & Investment Co. (UTICo).

– Український уряд залучив компанію Lowrence Graham, щоб сприяти поверненню грошей в Україну. Чи означає це, що йдеться про зростання шансів на повернення?

– З того, що я знаю, це була чи не єдина можливість, бо раніше, як я казав, Україну представляла торговельно-інвестиційна компанія UTICo. Але проблема була в тому, що ту компанію призначила Генеральна прокуратура України, і сама та компанія мала суперечку і з компанією ЄЕСУ, і з самим українським урядом. Те представництво закінчилося для України дуже невигідно, зокрема, зі згодою України віддати UTICo 12% від усіх повернених коштів.

– Навіщо для повернення коштів потрібні компанії-посередники, якщо ми маємо рішення судів таких авторитетних країн, як США і Швейцарія?

– Я не думаю, що це так просто. Насамперед тому, що це транснаціональний злочин. Там задіяно багато сторін. Друге – сторони, наприклад, сам Лазаренко, мають право подавати апеляцію проти будь-якого рішення, що і сталося у США. Інша проблема у тому, що UTICo тепер судиться з Україною за те, що не отримала платні.

– Восени 2000 року Швейцарія офіційно оголосила про повернення Україні грошей з заморожених у тій країні рахунків Лазаренка. Що Ви знаєте про це?

– Справа була закрита 2001 року, коли Лазаренко визнав свою провину. Але згідно з останньою інформацією, яку я маю, ще залишаються заморожені гроші. Про це Швейцарія заявила 2009 року. Жодної нової інформації про це я не маю.

– Чи означає це, що на додаток до понад 6 мільйонів доларів, які Швейцарія збиралася повернути Україні восени 2000 року, там є ще додаткові гроші Павла Лазаренка?

– Ні. Я не можу сказати, що Швейцарія взагалі повертала гроші Україні, бо станом на 2009 рік офіційно повідомляли про існування заморожених коштів. Мова йшла про 5,4 мільйона американських доларів. Згідно з американською справою: є також на Антіґуа та на Барбадосі, і на Ґернсі гроші, які належали Лазаренкові і які мали би бути повернуті Україні.

– Чому американський та британський уряд не закриють офшорні зони, які, очевидно, використовуються для відмивання грошей і приховування коштів від оподаткування. Чому офшори досі існують?

– Але ті зони не створені для відмивання грошей, вони – частина глобальної фінансової системи. Заробітки від фінансових послуг – один із головних елементів бюджетних надходжень деяких маленьких островів. Тобто їм не можна відрізати джерело прибутку, яке саме по собі є легітимним і законним, проте США та інші країни вимагають від тих офшорних юрисдикцій збільшити прозорість та ефективність законів, спрямованих проти відмивання грошей, щоб ті фінансові інституції не використовували злочинці.

Саме покращення тих законів та методів боротьби і привело до того, що ми знаємо про усі ці випадки відмивання грошей.