Лондон – Сучасному чоловікові не досить лише досягати успіхів, просуваючись по кар’єрній драбині, і заробляти на утриманні сім’ї. Передбачається, що успішний чоловік також здатен утримувати баланс між роботою і родинним життям.
Тема ролі чоловіків у суспільстві та сім’ї зараз одна з найбільш актуальних у багатьох країнах. Ідеальний батько зараз має зробити усе можливе, щоб завжди бути поруч з дітьми, коли їм це потрібно.
У Британії під пильною увагою опинилися батьківські здібності наступника британського престолу. «Шок і рішучість», – так описував свої почуття принц Вільям в інтерв’ю британському телебаченню, коли вперше показував світові новонародженого сина. Він також розповів, що сам поміняв перший підгузник, і виявилося, що дуже пишається тим, що зміг сидіти за кермом і вести автомобіль з дружиною і дитиною, яких привіз з лікарні додому.
Для декого більшість цих зізнань лунатимуть як нічого особливого, але чимало чоловіків особливо старшого покоління не обов’язково зможуть похвалитися тим самим.
«Ми виростали інакше у порівнянні з іншими поколіннями», – визнав принц. І можна стверджувати, що різниця між поколіннями, коли йдеться про роль батьків, зачепила британську королівську родину вже після того, як зміни відбулися у багатьох суспільствах.
Роль чоловіка
Ще не так давно народження дитини, перші клопоти з немовлям були майже винятково таїнством жіночого світу, в якому чоловіки були лише неоковирними і не завжди бажаними гостями. Навіть далі, очікувалося, що головна роль чоловіків була не бавитися з дітьми, а заробляти на життя.
На зміни двадцятого століття можна дивитися як утвердження нової ролі батька, але також і на втрату певних позицій чоловіків.
«Відбувається дуже і дуже цікаві речі. У Британії в чверті родин саме жінки є головними годувальниками. 1969 року, коли я народився, цей показник становив 4%. На кожних двох чоловіків з університетськими дипломами у США є три жінки. Тут у Британії дівчата досягають кращих результатів у шкільних екзаменах. Серед британців заявників на навчання в університетах дівчат на 30% більше, ніж хлопців», – каже британський журналіст і автор книг на соціальні теми Джон Ґарріс.
Дуже політично некоректний штамп «жінки – це слабка стать» можна вважати не просто ознакою застарілих уявлень про суспільство, але й просто хибного розуміння реалій.
Американська дослідниця і журналістка Ханна Росін присвятила цій темі книгу з дещо провокативною назвою The End of Men: And the rise of women («Кінець чоловіків і повстання жінок»). Вона стверджує, що багатьом чоловікам доводиться шукати свою роль у сім’ї і багатьом це не вдається:
«Інституція шлюбу зараз рухається у двох протилежних напрямках, визначених класовим становищем. Отже, для освічених класів це те, що я називаю сімейною гойдалкою, коли жінки й чоловіки чекають своєї черги у виконанні ролі головного постачальника для сім’ї. Типова сімейна гойдалка в Обами. Коли Мішель Обама багато заробляла на керівний посаді в індустрії медичних послуг, тоді Барак працював у громадському секторі і навчався юриспруденції. А потім вони помінялися місцями. Він став президентом, вона виконує допоміжну роль».
«Тобто, ніхто не опиняється у пастці 60-х років, коли чоловік тягнув ярмо заробляння на хліб, а жінка мала залишатися вдома застеляти ліжка. У подружжях, де люди мають вищу освіту і гарну роботу, склалися дуже стабільні родини. Але для багатьох інших відбувається протилежне: менше людей одружується, набагато більше дітей народжують і виховують самотні матері», – розповідала Ханна Росін на одній з презентацій своєї книги у Лондоні, де також лунають досить гучно застереження про те, що надто часто, і це особливо стосується неблагополучних сімей, чоловіки виявляються нездатними бути годувальниками сім’ї, бо не можуть чи не хочуть знайти роботу, і так само не здатні брати участь у вихованні дітей, зокрема через певні забобони й застарілі уявлення про те, що таке справжній чоловік і як він повинен поводитися.
Ханна Росін навіть вивела свої власні терміни, щоб наочно пояснити проблемні процеси. Жінок вона називає «пластиковими», тобто гнучкими і витривалими, а чоловіків – «картонними».
«Цими термінами я окреслюю те, що жінки упродовж сторіччя дуже змінили спосіб поведінки у суспільній сфері. Адже колись було, що жінки не ходили на роботу взагалі. Потім були часи, коли жінки припиняли ходити на роботу, коли одружувалися. А потім залишалися вдома, коли народжувалися діти. Жінки пройшли через зміни. Також жінки взялися за професії, в яких домінували чоловіки: фармакологія, певні галузі медицини. Чоловіки ніколи не робили протилежного. Жінки зараз, коли говорять про себе, використовують прикметники, які ще півсторіччя тому вважалися суто чоловічими: домінантні, агресивні, конкурентні. Чоловіки цього не роблять. Вони забиваються в куток, вони втікають з професій, у яких починають працювати жінки», – каже письменниця.
Тато вдома
Не всі чоловіки забиваються в куток і не всі, звичайно ж, утікають. Багато чоловіків шукають виходу. Пробують себе у нових ролях. Наприклад, залишаючись удома на господарстві і займаючись доглядом за дітьми. Навіть законодавство намагається змінюватися, наздоганяючи реалії життя. У багатьох країнах в останні десятиріччя запровадили декретну відпустку для чоловіків.
Роботодавці часто намагаються враховувати інтереси батьків і дають можливість чоловікам працювати вдома, щоб більше присвячувати часу дітям. Це не просто, розповідає один з таких батьків.
«До того, як діти почали школу, було важко. Бо я мав 40-50 годин роботи, яку треба було робити, і також дітей. І виходило так, що діти бачили мене багато часу, але нічого якісного за той час я з ними не міг робити. Я почувався винним за те, що мусив зосереджуватися на роботі. Тоді я почав планувати час так, щоб зручніше було для дітей. Працював, наприклад, трохи пізніше упродовж дня. Вдень мав можливість щось робити зі своїми хлопцями. Наприклад, я міг закінчити своє завдання, і тоді ми йшли в парк. Або навіть під час роботи, якщо син підходив і просив щось, то я міг відлучитися, це чудове відчуття», – розповідає батько Пат про свої відчуття від можливості більше спілкуватися з дітьми, але із зауваженнями про те, що насправді не так усе легко, як може здатися на перший погляд.
Чоловіки шукають і деколи знаходять своє місце в сучасному родинному житті. Але на завершення, щоб нагадати про реалії, ось така офіційна статистика: у Великій Британії кількість жінок-домогосподарок перевищує 2 мільйони, а чоловіків, які вирішили себе повністю присвятити сім’ї, лише понад 200 тисяч.
Тема ролі чоловіків у суспільстві та сім’ї зараз одна з найбільш актуальних у багатьох країнах. Ідеальний батько зараз має зробити усе можливе, щоб завжди бути поруч з дітьми, коли їм це потрібно.
У Британії під пильною увагою опинилися батьківські здібності наступника британського престолу. «Шок і рішучість», – так описував свої почуття принц Вільям в інтерв’ю британському телебаченню, коли вперше показував світові новонародженого сина. Він також розповів, що сам поміняв перший підгузник, і виявилося, що дуже пишається тим, що зміг сидіти за кермом і вести автомобіль з дружиною і дитиною, яких привіз з лікарні додому.
Для декого більшість цих зізнань лунатимуть як нічого особливого, але чимало чоловіків особливо старшого покоління не обов’язково зможуть похвалитися тим самим.
«Ми виростали інакше у порівнянні з іншими поколіннями», – визнав принц. І можна стверджувати, що різниця між поколіннями, коли йдеться про роль батьків, зачепила британську королівську родину вже після того, як зміни відбулися у багатьох суспільствах.
Роль чоловіка
Ще не так давно народження дитини, перші клопоти з немовлям були майже винятково таїнством жіночого світу, в якому чоловіки були лише неоковирними і не завжди бажаними гостями. Навіть далі, очікувалося, що головна роль чоловіків була не бавитися з дітьми, а заробляти на життя.
На зміни двадцятого століття можна дивитися як утвердження нової ролі батька, але також і на втрату певних позицій чоловіків.
«Відбувається дуже і дуже цікаві речі. У Британії в чверті родин саме жінки є головними годувальниками. 1969 року, коли я народився, цей показник становив 4%. На кожних двох чоловіків з університетськими дипломами у США є три жінки. Тут у Британії дівчата досягають кращих результатів у шкільних екзаменах. Серед британців заявників на навчання в університетах дівчат на 30% більше, ніж хлопців», – каже британський журналіст і автор книг на соціальні теми Джон Ґарріс.
Дуже політично некоректний штамп «жінки – це слабка стать» можна вважати не просто ознакою застарілих уявлень про суспільство, але й просто хибного розуміння реалій.
Американська дослідниця і журналістка Ханна Росін присвятила цій темі книгу з дещо провокативною назвою The End of Men: And the rise of women («Кінець чоловіків і повстання жінок»). Вона стверджує, що багатьом чоловікам доводиться шукати свою роль у сім’ї і багатьом це не вдається:
«Інституція шлюбу зараз рухається у двох протилежних напрямках, визначених класовим становищем. Отже, для освічених класів це те, що я називаю сімейною гойдалкою, коли жінки й чоловіки чекають своєї черги у виконанні ролі головного постачальника для сім’ї. Типова сімейна гойдалка в Обами. Коли Мішель Обама багато заробляла на керівний посаді в індустрії медичних послуг, тоді Барак працював у громадському секторі і навчався юриспруденції. А потім вони помінялися місцями. Він став президентом, вона виконує допоміжну роль».
«Тобто, ніхто не опиняється у пастці 60-х років, коли чоловік тягнув ярмо заробляння на хліб, а жінка мала залишатися вдома застеляти ліжка. У подружжях, де люди мають вищу освіту і гарну роботу, склалися дуже стабільні родини. Але для багатьох інших відбувається протилежне: менше людей одружується, набагато більше дітей народжують і виховують самотні матері», – розповідала Ханна Росін на одній з презентацій своєї книги у Лондоні, де також лунають досить гучно застереження про те, що надто часто, і це особливо стосується неблагополучних сімей, чоловіки виявляються нездатними бути годувальниками сім’ї, бо не можуть чи не хочуть знайти роботу, і так само не здатні брати участь у вихованні дітей, зокрема через певні забобони й застарілі уявлення про те, що таке справжній чоловік і як він повинен поводитися.
Ханна Росін навіть вивела свої власні терміни, щоб наочно пояснити проблемні процеси. Жінок вона називає «пластиковими», тобто гнучкими і витривалими, а чоловіків – «картонними».
«Цими термінами я окреслюю те, що жінки упродовж сторіччя дуже змінили спосіб поведінки у суспільній сфері. Адже колись було, що жінки не ходили на роботу взагалі. Потім були часи, коли жінки припиняли ходити на роботу, коли одружувалися. А потім залишалися вдома, коли народжувалися діти. Жінки пройшли через зміни. Також жінки взялися за професії, в яких домінували чоловіки: фармакологія, певні галузі медицини. Чоловіки ніколи не робили протилежного. Жінки зараз, коли говорять про себе, використовують прикметники, які ще півсторіччя тому вважалися суто чоловічими: домінантні, агресивні, конкурентні. Чоловіки цього не роблять. Вони забиваються в куток, вони втікають з професій, у яких починають працювати жінки», – каже письменниця.
Тато вдома
Не всі чоловіки забиваються в куток і не всі, звичайно ж, утікають. Багато чоловіків шукають виходу. Пробують себе у нових ролях. Наприклад, залишаючись удома на господарстві і займаючись доглядом за дітьми. Навіть законодавство намагається змінюватися, наздоганяючи реалії життя. У багатьох країнах в останні десятиріччя запровадили декретну відпустку для чоловіків.
Роботодавці часто намагаються враховувати інтереси батьків і дають можливість чоловікам працювати вдома, щоб більше присвячувати часу дітям. Це не просто, розповідає один з таких батьків.
«До того, як діти почали школу, було важко. Бо я мав 40-50 годин роботи, яку треба було робити, і також дітей. І виходило так, що діти бачили мене багато часу, але нічого якісного за той час я з ними не міг робити. Я почувався винним за те, що мусив зосереджуватися на роботі. Тоді я почав планувати час так, щоб зручніше було для дітей. Працював, наприклад, трохи пізніше упродовж дня. Вдень мав можливість щось робити зі своїми хлопцями. Наприклад, я міг закінчити своє завдання, і тоді ми йшли в парк. Або навіть під час роботи, якщо син підходив і просив щось, то я міг відлучитися, це чудове відчуття», – розповідає батько Пат про свої відчуття від можливості більше спілкуватися з дітьми, але із зауваженнями про те, що насправді не так усе легко, як може здатися на перший погляд.
Чоловіки шукають і деколи знаходять своє місце в сучасному родинному житті. Але на завершення, щоб нагадати про реалії, ось така офіційна статистика: у Великій Британії кількість жінок-домогосподарок перевищує 2 мільйони, а чоловіків, які вирішили себе повністю присвятити сім’ї, лише понад 200 тисяч.
