Жінки зіграли ключову роль у боротьбі за громадянські права в Америці. Вони взяли активну участь у підготовці та проведенні Маршу за громадянські права у Вашингтоні. Однак, зі сходів меморіалу президенту Лінкольну 28 серпня 1963 до тисяч американців звертались чоловіки.
28 серпня 1963 року у центрі Вашингтона зібрались тисячі американців зі всієї країни. Вони закликали до расової рівності. Таку явку забезпечили громадські активісти на зразок Еленор Голмс Нортон. Вона працювала на той час у Нью-Йорку, а вранці того дня прилетіла у Вашингтон.
«Ми відразу зрозуміли, щойно люди почали збиратися у такій великій кількості, що марш матиме успіх», – говорить представниця округу Колубія в Конгресі США Еленор Голмс Нортон.
Телма Делей з Національної асоціація за прогрес чорношкірих також брала участь у марші. Події п’ятдесятирічної давнини, вона пам’ятає, як вчорашні: «Ми стояли просто заворожені. Ми прийшли раніше, тому опинились попереду і лише дивились, як тисячі людей продовжували приходити. А тепер я можу сказати – я дійсно була частиною історії».
На подію Телма прийшла з друзями після того, як почула про неї від президента Національної ради чорношкірих жінок Дороті Гайт. «Ми були раді, що Гайт буде виступати зі сцени, ми з нетерпінням чекали на її промову. Я вам чесно скажу, вся наша група тільки цього і чекала. Тоді ще ми не знали всієї історії», – каже вона.
Насправді ж Гайт, попри її відомість та статус, виступити навіть не запросили. Жінкам на тій сцені були відведені переважно співочі ролі – говорили ж чоловіки.
Втім, жінки зіграли ключову роль у боротьбі за громадянські права. Як Рубі Бріджес, яка у 2011 році зустрілась з президентом Обамою у Білому домі, під час церемонії представлення історичного полотна, яке зображує її дівчиною, яка іде до школи під охороною поліції. Тоді вона стала першою чорношкірою дівчиною, якій дозволили відвідувати десегреговану школу в Новому Орлеані. З того часу минуло багато років, але вона пам’ятає: «Шестирічна дівчина нічого не знала про расизм. Вона просто йшла у той день до школи».
Інша подія, яка змінила хід історії – бомбовий напад на церкву у Бірмінгемі, штат Алабама, в результаті якого загинули чотири чорношкірі дівчинки. Трагедія, що сталася через кілька тижнів після маршу на Вашингтон, викликала обурення всієї нації. Цього року, дівчатам посмертно дали Золоті медалі Конгресу США.
Ім’я ще однієї жінки – Рози Парк – є синонімічним з рухом за громадянські права. У 1955 році вона відмовилась сісти на заднє сидіння автобуса, як того вимагав закон, за що її арештували. Мешканці міста Монтгомері, штат Алабама, виступили з бойкотом громадського транспорту. Цього року у приміщенні Капітолію була відкрита статуя Рози Парк.
Президент США Барак Обама високо оцінив роль жінок у русі за права людини. «Миттєво, простою дією, вони допомогли змінити Америку, а з тим змінити і світ».
І нарешті цих жінок вшановують сповна за їх сміливість та відданість справі боротьби за громадянські права.
28 серпня 1963 року у центрі Вашингтона зібрались тисячі американців зі всієї країни. Вони закликали до расової рівності. Таку явку забезпечили громадські активісти на зразок Еленор Голмс Нортон. Вона працювала на той час у Нью-Йорку, а вранці того дня прилетіла у Вашингтон.
«Ми відразу зрозуміли, щойно люди почали збиратися у такій великій кількості, що марш матиме успіх», – говорить представниця округу Колубія в Конгресі США Еленор Голмс Нортон.
Телма Делей з Національної асоціація за прогрес чорношкірих також брала участь у марші. Події п’ятдесятирічної давнини, вона пам’ятає, як вчорашні: «Ми стояли просто заворожені. Ми прийшли раніше, тому опинились попереду і лише дивились, як тисячі людей продовжували приходити. А тепер я можу сказати – я дійсно була частиною історії».
На подію Телма прийшла з друзями після того, як почула про неї від президента Національної ради чорношкірих жінок Дороті Гайт. «Ми були раді, що Гайт буде виступати зі сцени, ми з нетерпінням чекали на її промову. Я вам чесно скажу, вся наша група тільки цього і чекала. Тоді ще ми не знали всієї історії», – каже вона.
Насправді ж Гайт, попри її відомість та статус, виступити навіть не запросили. Жінкам на тій сцені були відведені переважно співочі ролі – говорили ж чоловіки.
Втім, жінки зіграли ключову роль у боротьбі за громадянські права. Як Рубі Бріджес, яка у 2011 році зустрілась з президентом Обамою у Білому домі, під час церемонії представлення історичного полотна, яке зображує її дівчиною, яка іде до школи під охороною поліції. Тоді вона стала першою чорношкірою дівчиною, якій дозволили відвідувати десегреговану школу в Новому Орлеані. З того часу минуло багато років, але вона пам’ятає: «Шестирічна дівчина нічого не знала про расизм. Вона просто йшла у той день до школи».
Інша подія, яка змінила хід історії – бомбовий напад на церкву у Бірмінгемі, штат Алабама, в результаті якого загинули чотири чорношкірі дівчинки. Трагедія, що сталася через кілька тижнів після маршу на Вашингтон, викликала обурення всієї нації. Цього року, дівчатам посмертно дали Золоті медалі Конгресу США.
Ім’я ще однієї жінки – Рози Парк – є синонімічним з рухом за громадянські права. У 1955 році вона відмовилась сісти на заднє сидіння автобуса, як того вимагав закон, за що її арештували. Мешканці міста Монтгомері, штат Алабама, виступили з бойкотом громадського транспорту. Цього року у приміщенні Капітолію була відкрита статуя Рози Парк.
Президент США Барак Обама високо оцінив роль жінок у русі за права людини. «Миттєво, простою дією, вони допомогли змінити Америку, а з тим змінити і світ».
І нарешті цих жінок вшановують сповна за їх сміливість та відданість справі боротьби за громадянські права.
