У Брюсселі цього тижня на саміті міністрів закордонних справ ЄС із участю всіх шести головних дипломатів із країн «Східного партнерства», серед яких був і Леонід Кожара з України, обговорювали можливості успішного проведення саміту ЄС 28–29 листопада у Вільнюсі. Після цієї наради міністрів у Брюсселі комісар ЄС із питань розширення та сусідства Штефан Фюле розповів Радіо Свобода про деякі теми обговорення. Насамперед, Фюле звернув увагу на присутність у Брюсселі на зустрічі міністра закордонних справ Білорусі Володимира Макея, якого запросили, незважаючи на його включення до так званого «чорного списку» ЄС для чільних урядовців із Білорусі.
– Ми мали коротку розмову перед початком саміту і обидва погодилися, що його присутність, як ми сподіваємося, створює стабільний зв’язок із білоруською владою. З одного боку, це задоволення умов, висунутих всіма країнами-членами ЄС, у той же час використання до повної міри можливостей «Східного партнерства», не лише багатостороннього плану, але й двостороннього.
– Чи дійсно Володимир Макей є людиною, яку Ви хочете бачити представником Білорусі на саміті ЄС у листопаді у Вільнюсі?
– Це питання до країн-учасниць, які вирішують. Та до тих, хто запрошує – до президента Європейської ради, а також до президента Литви. Але країни-учасниці вже заявили дуже ясно, що вони мали б труднощі з будь-ким із так званого «чорного списку».
– Під стінами Європейської ради протестували проти візиту Макея, учасники скандували і запитували, коли вони побачать тут ув’язненого в Мінську активіста, правозахисника, Олеся Беляцького. Що Ви на це скажете?
– Я сподіваюся, що скоро. Тепер відкрилися можливості взаємодії з владою на такому рівні, який не тільки дозволяє нам не забувати про наші вимоги і умови, але й насправді може їх посилити. Я думаю, що нам потрібно підтвердити свою позицію задовго до саміту у Вільнюсі не тільки заради нас самих, але і заради білоруської влади, щоб вона найкращим чином використовувала ці можливості.
– Найгучніше чути нині голоси з Європейської народної партії (правоцентристів у ЄС), котрі закликають не підписувати угоду про асоціацію з Україною у Вільнюсі, бо Київ не виконав своїх обіцянок. Яка Ваша позиція, де тепер перебуває Україна?
– Українці мають показати відчутний прогрес і конкретні зусилля у низці питань, які визначені умовами для України на засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС 10 грудня 2012 року. Я бачу, що процес фактично продовжується, і є позитивні тенденції у цьому, хоча я не кажу, що результату досягнено. Але знову ж, це питання до країн-членів ЄС, щоб вони дали остаточну оцінку, ймовірно, на кінець жовтня. Я дуже сподіваюся, і я передав цю думку сьогодні українській владі, що вона не втратить можливості, яку вона має відтепер і до кінця жовтня, дати результат із тих питань, які лишилися.
– Було чути тут і невдоволення Вірменії з приводу обговорюваної преамбули до угоди про асоціацію, де, мовляв, нічого немає про європейську перспективу. Вірмени все ще запитують, чи не краще приєднатися до російського Митного союзу замість цього. Ви чули щось про ці скарги, та що ви думаєте про ці побоювання?
– Я був у Вірменії не так давно і не пригадую ніяких згадок там про те, ніби ми ставимо перед нашими партнерами проблему вибору між Сходом і Заходом. Навпаки, й сьогодні на цьому засіданні «Східного партнерства» на міністерському рівні я звернув увагу на те, що через «Східне партнерство», через угоду про асоціацію ми повинні посилити становище наших партнерів у регіоні. Ми повинні сприяти посиленню традиційних відносин, які вони мають з їхніми сусідами, незалежно від того, чи вони малі, чи великі.
Розмову зі Штефаном Фюле провів у Брюсселі Rikard Jozwiak
– Ми мали коротку розмову перед початком саміту і обидва погодилися, що його присутність, як ми сподіваємося, створює стабільний зв’язок із білоруською владою. З одного боку, це задоволення умов, висунутих всіма країнами-членами ЄС, у той же час використання до повної міри можливостей «Східного партнерства», не лише багатостороннього плану, але й двостороннього.
– Чи дійсно Володимир Макей є людиною, яку Ви хочете бачити представником Білорусі на саміті ЄС у листопаді у Вільнюсі?
– Це питання до країн-учасниць, які вирішують. Та до тих, хто запрошує – до президента Європейської ради, а також до президента Литви. Але країни-учасниці вже заявили дуже ясно, що вони мали б труднощі з будь-ким із так званого «чорного списку».
– Під стінами Європейської ради протестували проти візиту Макея, учасники скандували і запитували, коли вони побачать тут ув’язненого в Мінську активіста, правозахисника, Олеся Беляцького. Що Ви на це скажете?
– Я сподіваюся, що скоро. Тепер відкрилися можливості взаємодії з владою на такому рівні, який не тільки дозволяє нам не забувати про наші вимоги і умови, але й насправді може їх посилити. Я думаю, що нам потрібно підтвердити свою позицію задовго до саміту у Вільнюсі не тільки заради нас самих, але і заради білоруської влади, щоб вона найкращим чином використовувала ці можливості.
– Найгучніше чути нині голоси з Європейської народної партії (правоцентристів у ЄС), котрі закликають не підписувати угоду про асоціацію з Україною у Вільнюсі, бо Київ не виконав своїх обіцянок. Яка Ваша позиція, де тепер перебуває Україна?
Дуже сподіваюся, і я передав цю думку українській владі, що вона не втратить можливості до кінця жовтня дати результат із тих питань, які лишилися
– Було чути тут і невдоволення Вірменії з приводу обговорюваної преамбули до угоди про асоціацію, де, мовляв, нічого немає про європейську перспективу. Вірмени все ще запитують, чи не краще приєднатися до російського Митного союзу замість цього. Ви чули щось про ці скарги, та що ви думаєте про ці побоювання?
– Я був у Вірменії не так давно і не пригадую ніяких згадок там про те, ніби ми ставимо перед нашими партнерами проблему вибору між Сходом і Заходом. Навпаки, й сьогодні на цьому засіданні «Східного партнерства» на міністерському рівні я звернув увагу на те, що через «Східне партнерство», через угоду про асоціацію ми повинні посилити становище наших партнерів у регіоні. Ми повинні сприяти посиленню традиційних відносин, які вони мають з їхніми сусідами, незалежно від того, чи вони малі, чи великі.
Розмову зі Штефаном Фюле провів у Брюсселі Rikard Jozwiak