У Німеччині вже встигли вщухнути дискусії навколо Партії піратів, однак на політичній арені країни з’явилась нова сила – протестна партія «Альтернатива для Німеччини». Цими днями новостворена сила офіційно визначила своїх лідерів і затвердила власну програму, що спрямована на повернення до старої грошової одиниці німців – марки. Здобути успіх на парламентських виборах «Альтернатива» планує вже цього року. За словами її лідерів, Німеччині потрібна нова політична сила, що дасть німцям право альтернативного вибору, якого на даний момент у них немає.
Вибори є справжнім випробуванням для будь-якої політичної сили. Як показує статистика, у складні часи більшість виборців, особливо зі старшого покоління, все ж таки орієнтується на традиційні сили. Та за останній час на політичних аренах Європи вже встигли здобути успіх нові політичні сили: італійський «Рух 5 зірок», грецька «Сіріза» та австрійська «Команда Штронаха», в якої хоча й не було чіткої програми, проте був високий рівень довіри.
Так, невдоволена політикою з порятунку євро, нова партія «Альтернатива для Німеччини» також встигла здобути свою популярність як на національному, так і європейському рівнях. Незважаючи на настрої скептиків, «Альтернатива», у чиїх лавах уже понад 7 з половиною тисяч прихильників, налаштована на перемогу до бундестагу восени цього року. Та, як пояснив соціолог Інституту демоскопії міста Алленсбах Томас Петерсен в інтерв’ю одному з німецьких видань, вибороти перемогу, здобувши потрібні щонайменше 5 відсотків, їй буде не легко. Отримавши ці відсотки, партія зможе розраховувати на фінансову допомогу від держави.
Минулого року Німеччина виділила на фінансування партій 133 мільйони євро. Та, за словами скептиків, «Альтернатива для Німеччини», концентруючись переважно на євротемі, ризикує оминути прихильність молодих виборців, які не дуже пам’ятають, що таке марка.
Прагматика та адаптація
Сучасна партійна система Німеччини, переживши сумний досвід за часів Веймарської республіки, представлена сьогодні традиційними християнськими союзами – демократичним та соціальним, Соціал-демократичною партією, Вільною демократичною, Партією зелених та лівими, окрім того й численними регіональними партіями та протестними рухами. Саме з таких рухів зародились у свій час Партія зелених.
За словами дослідника партій, професора Евергарда Гольтмана, зазвичай умовою до створення нової політичної сили є певний конфлікт, коли існуючі сили не можуть задовольнити потреби суспільства, що постійно змінюється, перебуваючи в умовах перегляду цінностей. Новостворена партія, яка, як правило, не має на початку міцної світоглядної бази, активно займається розробкою власної прагматичної орієнтації.
Як пояснює професор Евергард Гольтман, нова партія прагне бути визнаною існуючими політичними силами та іноді, за певних обставин, уміти певною мірою до них пристосуватись. За його словами, прикладом цього є Партія зелених, що пішла шляхом поступової адаптації до існуючої системи. «Зелені не змінили своїх основних принципів, але задля успіху під час виборів у парламенті та співпраці з коаліцією вони роблять певні поступки, продумуючи свої кроки прагматично», – говорить Евергард Гольтман.
Умовний поділ на лівих і правих та підтримка опозиції
Традиційні партії, зокрема Християнсько-демократичний союз, також підтримують опозицію, у минулому нові політичні сили, наприклад, у прагненнях встановити мінімальну заробітну плату, що складатиме 7 євро 50 центів за годину, чи в питанні поступової відмови від атомної енергетики. Таким чином традиційний чіткий поділ на лівих, правих чи центристів є, за словами професора Гольтмана, умовним.
Як коментує експерт із культурно-політичних питань між Україною та Німеччиною від Партії зелених Світлана Галузинська, усі сили намагаються наразі бути в середині, і навіть ті традиційні праві партії своєю політикою, своєю практичною політикою сьогодення теж є центристськими за рахунок того, що вони в багатьох важливих питаннях підтримують опозицію.
Саме Партія зелених є прикладом тієї нової політичної сили у минулому, що змінила і продовжує змінювати політичний курс Німеччини й до сьогодні. Успіх «зелених» обумовлений тим, що їх підтримав у свій час постматеріалістично спрямований середній клас. На той момент партія мала міцне суспільне підґрунтя – активні соціальний та екологічний рухи, і це дало можливість об’єднати членів партії та виборців.
Для нової сили важливо також мати привабливого, медійнодосвідченого лідера. Прикладом цього є вихід із керівництва Партії піратів популярного лідера Марини Вайсбанд, що певною мірою вплинуло й на присутність партії у ЗМІ.
На думку багатьох дослідників, сучасне покоління живе швидше і має інше сприйняття часу, ніж це було раніше. Дослідники вказують на поступову втрату ідеологій, оскільки сьогодні у людей немає впевненості у стабільному майбутньому та змінах на краще, що є типовим для ідей лібералізму та соціалізму. Та важливим для успіху будь-якої нової партії є те, що вона повинна бути компетентною щодо важливих суспільних проблем, вирішення яких ігнорується іншими політичними силами.
Вибори є справжнім випробуванням для будь-якої політичної сили. Як показує статистика, у складні часи більшість виборців, особливо зі старшого покоління, все ж таки орієнтується на традиційні сили. Та за останній час на політичних аренах Європи вже встигли здобути успіх нові політичні сили: італійський «Рух 5 зірок», грецька «Сіріза» та австрійська «Команда Штронаха», в якої хоча й не було чіткої програми, проте був високий рівень довіри.
Так, невдоволена політикою з порятунку євро, нова партія «Альтернатива для Німеччини» також встигла здобути свою популярність як на національному, так і європейському рівнях. Незважаючи на настрої скептиків, «Альтернатива», у чиїх лавах уже понад 7 з половиною тисяч прихильників, налаштована на перемогу до бундестагу восени цього року. Та, як пояснив соціолог Інституту демоскопії міста Алленсбах Томас Петерсен в інтерв’ю одному з німецьких видань, вибороти перемогу, здобувши потрібні щонайменше 5 відсотків, їй буде не легко. Отримавши ці відсотки, партія зможе розраховувати на фінансову допомогу від держави.
Минулого року Німеччина виділила на фінансування партій 133 мільйони євро. Та, за словами скептиків, «Альтернатива для Німеччини», концентруючись переважно на євротемі, ризикує оминути прихильність молодих виборців, які не дуже пам’ятають, що таке марка.
Прагматика та адаптація
Сучасна партійна система Німеччини, переживши сумний досвід за часів Веймарської республіки, представлена сьогодні традиційними християнськими союзами – демократичним та соціальним, Соціал-демократичною партією, Вільною демократичною, Партією зелених та лівими, окрім того й численними регіональними партіями та протестними рухами. Саме з таких рухів зародились у свій час Партія зелених.
За словами дослідника партій, професора Евергарда Гольтмана, зазвичай умовою до створення нової політичної сили є певний конфлікт, коли існуючі сили не можуть задовольнити потреби суспільства, що постійно змінюється, перебуваючи в умовах перегляду цінностей. Новостворена партія, яка, як правило, не має на початку міцної світоглядної бази, активно займається розробкою власної прагматичної орієнтації.
Як пояснює професор Евергард Гольтман, нова партія прагне бути визнаною існуючими політичними силами та іноді, за певних обставин, уміти певною мірою до них пристосуватись. За його словами, прикладом цього є Партія зелених, що пішла шляхом поступової адаптації до існуючої системи. «Зелені не змінили своїх основних принципів, але задля успіху під час виборів у парламенті та співпраці з коаліцією вони роблять певні поступки, продумуючи свої кроки прагматично», – говорить Евергард Гольтман.
Умовний поділ на лівих і правих та підтримка опозиції
Традиційні партії, зокрема Християнсько-демократичний союз, також підтримують опозицію, у минулому нові політичні сили, наприклад, у прагненнях встановити мінімальну заробітну плату, що складатиме 7 євро 50 центів за годину, чи в питанні поступової відмови від атомної енергетики. Таким чином традиційний чіткий поділ на лівих, правих чи центристів є, за словами професора Гольтмана, умовним.
Як коментує експерт із культурно-політичних питань між Україною та Німеччиною від Партії зелених Світлана Галузинська, усі сили намагаються наразі бути в середині, і навіть ті традиційні праві партії своєю політикою, своєю практичною політикою сьогодення теж є центристськими за рахунок того, що вони в багатьох важливих питаннях підтримують опозицію.
Саме Партія зелених є прикладом тієї нової політичної сили у минулому, що змінила і продовжує змінювати політичний курс Німеччини й до сьогодні. Успіх «зелених» обумовлений тим, що їх підтримав у свій час постматеріалістично спрямований середній клас. На той момент партія мала міцне суспільне підґрунтя – активні соціальний та екологічний рухи, і це дало можливість об’єднати членів партії та виборців.
Для нової сили важливо також мати привабливого, медійнодосвідченого лідера. Прикладом цього є вихід із керівництва Партії піратів популярного лідера Марини Вайсбанд, що певною мірою вплинуло й на присутність партії у ЗМІ.
На думку багатьох дослідників, сучасне покоління живе швидше і має інше сприйняття часу, ніж це було раніше. Дослідники вказують на поступову втрату ідеологій, оскільки сьогодні у людей немає впевненості у стабільному майбутньому та змінах на краще, що є типовим для ідей лібералізму та соціалізму. Та важливим для успіху будь-якої нової партії є те, що вона повинна бути компетентною щодо важливих суспільних проблем, вирішення яких ігнорується іншими політичними силами.
