Мінськ – 22 січня виповнилося 150 років від початку антиросійського повстання на території Польщі, Литви та Білорусі, яке проходило під гаслом «За нашу і вашу свободу».
У Польщі його називають Січневим повстанням, а в Білорусі – повстанням Кастуся Каліновського, за ім’ям страченого у 1864 році лідера повстання, революціонера-демократа, національного героя Білорусі.
Нинішня білоруська влада ігнорує і славний ювілей, і пам’ять героя.
Керівник повстання 1863 року Кастусь Каліновський у друкованій ним газеті «Мужицька правда» писав: «Тільки тоді, народе, заживеш щасливо, коли над тобою москаля вже не буде!».
Білорусь стала формально незалежною від Москви державою 1991 року, але досі належно не вшанувала свого героя – в білоруських містах немає пам’ятників Каліновському, залишилися тільки меморіали повстанцям, збудовані в Західній Білорусі владою передвоєнної Польщі, на місцях битв із «москалями» та могил «касінерів», озброєних косами білоруських шляхтичів та селян, що воювали проти російської окупації.
На початку 90-х були ініціативи щодо вшанування Каліновського, але після приходу до влади президента Олександра Лукашенка вони були заморожені. У 1993 році Верховна Рада Білорусі заснувала орден Каліновського, але президент Лукашенко так нікого ним не нагородив, а 2004 року взагалі скасував нагороду своїм указом.
В той час як в Польщі та Литві 2013 рік оголошено роком ювілею визвольного повстання, в Білорусі на державному рівні його ігнорують, дату відзначають лише опозиційні партії та організації.
Коли польська журналістка днями спитала президента Лукашенка, чи будуть якісь спільні з Польщею заходи щодо відзначення річниці повстання, той дипломатично відповів: «Я про це не чув. Якщо такі пропозиції будуть, і вони не розходяться з тією політикою, яку ми проводимо в нашій державі, чому б ні?».
Повстанців називають терористами
Політика чинної влади Білорусі щодо тих подій негативна, у підручниках інформація про ці події нівелюється, наближені до Лукашенка історики виправдовують душителя повстання губернатора Муравйова, а про Каліновського говорять як про терориста. Саме так мовилось на науковій конференції під назвою «Польське шляхетське повстання 1863 року. Погляд на події через 150 років», яка щойно відбулася в Мінську.
«Був великий терор, про який ми не знаємо, ми кажемо про 128 повішених Муравйовим повстанців, але не знаємо, що від їхніх рук загинули сотні, якщо не тисячі жертв, які часом були невинні. Причому це були зовсім дикі терористичні розправи», – зазначає Вадим Гігін, один із учасників конференції, редактор державного часопису «Білоруська думка».
Пропагандист Лукашенка Гігін закликає позбутися «Каліновщини», розвіяти міф про національного героя, начебто створений радянською історіографією, яка бачила в лідері повстанців борця з царизмом. Інші учасники тієї конференції взагалі закликали відновити в Мінську пам’ятник російському цареві Олександру Другому, який задушив це постання.
Білоруська влада проводить «історичну русифікацію»
Історик Ігор Кузнєцов вважає, що подібним чином білоруська влада ставиться не лише до особи Кастуся Каліновського та повстання його імені, але й щодо історії Білоруської Народної Республіки, сталінських репресій.
«Все, що пов’язане з білоруською історією, викликає певну алергію у теперішньої влади, і тепер обрано засіб замовчування, – каже Кузнєцов. – Ця дата ніде не відзначається, це повстання ніде не аналізується, у підручниках про нього пишуть як про стихійне та випадкове повстання».
Чинна білоруська влада проводить не лише мовну, але й історичну русифікацію, вважає історик, і ця остання – не менше небезпечна для майбутнього нації, ніж мовна.
Як підсумок цієї політики, багато хто з білорусів взагалі не знає, хто такий Кастусь Каліновський, за що воювали повстанці 1863 року і чому Білорусі потрібна незалежність.
У Польщі його називають Січневим повстанням, а в Білорусі – повстанням Кастуся Каліновського, за ім’ям страченого у 1864 році лідера повстання, революціонера-демократа, національного героя Білорусі.
Нинішня білоруська влада ігнорує і славний ювілей, і пам’ять героя.
Керівник повстання 1863 року Кастусь Каліновський у друкованій ним газеті «Мужицька правда» писав: «Тільки тоді, народе, заживеш щасливо, коли над тобою москаля вже не буде!».
Білорусь стала формально незалежною від Москви державою 1991 року, але досі належно не вшанувала свого героя – в білоруських містах немає пам’ятників Каліновському, залишилися тільки меморіали повстанцям, збудовані в Західній Білорусі владою передвоєнної Польщі, на місцях битв із «москалями» та могил «касінерів», озброєних косами білоруських шляхтичів та селян, що воювали проти російської окупації.
На початку 90-х були ініціативи щодо вшанування Каліновського, але після приходу до влади президента Олександра Лукашенка вони були заморожені. У 1993 році Верховна Рада Білорусі заснувала орден Каліновського, але президент Лукашенко так нікого ним не нагородив, а 2004 року взагалі скасував нагороду своїм указом.
В той час як в Польщі та Литві 2013 рік оголошено роком ювілею визвольного повстання, в Білорусі на державному рівні його ігнорують, дату відзначають лише опозиційні партії та організації.
Коли польська журналістка днями спитала президента Лукашенка, чи будуть якісь спільні з Польщею заходи щодо відзначення річниці повстання, той дипломатично відповів: «Я про це не чув. Якщо такі пропозиції будуть, і вони не розходяться з тією політикою, яку ми проводимо в нашій державі, чому б ні?».
Повстанців називають терористами
Політика чинної влади Білорусі щодо тих подій негативна, у підручниках інформація про ці події нівелюється, наближені до Лукашенка історики виправдовують душителя повстання губернатора Муравйова, а про Каліновського говорять як про терориста. Саме так мовилось на науковій конференції під назвою «Польське шляхетське повстання 1863 року. Погляд на події через 150 років», яка щойно відбулася в Мінську.
«Був великий терор, про який ми не знаємо, ми кажемо про 128 повішених Муравйовим повстанців, але не знаємо, що від їхніх рук загинули сотні, якщо не тисячі жертв, які часом були невинні. Причому це були зовсім дикі терористичні розправи», – зазначає Вадим Гігін, один із учасників конференції, редактор державного часопису «Білоруська думка».
Пропагандист Лукашенка Гігін закликає позбутися «Каліновщини», розвіяти міф про національного героя, начебто створений радянською історіографією, яка бачила в лідері повстанців борця з царизмом. Інші учасники тієї конференції взагалі закликали відновити в Мінську пам’ятник російському цареві Олександру Другому, який задушив це постання.
Білоруська влада проводить «історичну русифікацію»
Історик Ігор Кузнєцов вважає, що подібним чином білоруська влада ставиться не лише до особи Кастуся Каліновського та повстання його імені, але й щодо історії Білоруської Народної Республіки, сталінських репресій.
Все, що пов’язане з білоруською історією, викликає певну алергію у теперішньої владиІгор Кузнєцов
«Все, що пов’язане з білоруською історією, викликає певну алергію у теперішньої влади, і тепер обрано засіб замовчування, – каже Кузнєцов. – Ця дата ніде не відзначається, це повстання ніде не аналізується, у підручниках про нього пишуть як про стихійне та випадкове повстання».
Чинна білоруська влада проводить не лише мовну, але й історичну русифікацію, вважає історик, і ця остання – не менше небезпечна для майбутнього нації, ніж мовна.
Як підсумок цієї політики, багато хто з білорусів взагалі не знає, хто такий Кастусь Каліновський, за що воювали повстанці 1863 року і чому Білорусі потрібна незалежність.
