Саміту лідерів Центральної Європи, який планували у Ялті на 11-12 травня, не буде. Офіційний Київ у вівторок оголосив про «перенесення» зустрічі на невизначений термін через те, що низка європейських лідерів не зможе в ній взяти участь. Європейські політики до того пояснювали своє небажання їхати в Україну різними причинами, дехто прямо заявляв про стурбованість справою ув’язненого українського прем’єра Юлії Тимошенко. На відміну від більшості європейців, Молдова ялтинський саміт бойкотувати не збиралася і, навпаки, покладала на нього великі сподівання. Про це Радіо Свобода розповів посол Молдови у Києві Іон Стевіле.
– У прес-службі президента Молдови заявили, що участь Ніколає Тімофті в ялтинському саміті важлива, адже відносини між Кишиневом і Києвом мають велике значення. Наскільки Україна, на Вашу думку, готова до співпраці сьогодні, коли мова йде про вирішення придністровського питання?
– Більше, ніж будь-коли раніше. Із задоволенням відзначу той факт, що спеціальний представник України в рамках формату 5+2 проявляє особливу активність. Наприклад, на початку цього року в Одесі відбулася перша зустріч на вищому рівні, яка дала поштовх політичному двосторонньому діалогу між Кишиневом і Тирасполем. За сприяння України недавно відновлено рух товарних поїздів по придністровській ділянці залізниці. Україна активна в усіх напрямках, як у двосторонньому, так і в рамках багатосторонніх механізмів. Відомо, що наступного року Україна отримає мандат голови ОБСЄ, і ми дуже розраховуємо на внесок України у просування процесу врегулювання придністровського конфлікту.
– Офіційний Київ також виступив із рішучою заявою про те, що Україна виступає за перегляд миротворчої місії на користь контингенту під міжнародним мандатом.
– Це так. Інтереси Україна дуже близькі до інтересів Республіки Молдова в питанні придністровського врегулювання. Україна не один рік займає послідовну позицію в тому, що стосується вирішення конфлікту за дотримання принципу суверенітету і територіальної цілісності, що для нас, для Республіки Молдова, вкрай важливо.
І, крім того, те, що Ви тільки що відзначили: що Україна підтримує ініціативи про демілітаризацію зони безпеки і перетворення діючої операції з підтримки миру на громадянську місію. Ці моменти, до речі, викладені в спільній заяві, яка схвалена ще в 2010 році в Києві на українсько-російському саміті, де особливо відзначалися ці основоположні принципи для процесу врегулювання придністровського конфлікту.
– Делікатні проблеми економічного співробітництва між Києвом і Кишиневом обговорюють вже багато років, можна сказати, з моменту проголошення незалежності. Будівництво Новодністровського гідровузла почалося ще за радянських часів. На що сьогодні може претендувати Молдова? Яку мету має офіційний Кишинів?
– Ми за чітке врегулювання всіх проблем, пов’язаних із комплексним функціонуванням гідротехнічного вузла в Новодністровську. Мається на увазі вирішення всіх питань, що стосуються демаркації прикордонної лінії на цьому сегменті, забезпечення гарного функціонування цього гідротехнічного комплексу, погодження проблем власності, пов’язаних із цим вкрай важливим економічним об’єктом. І забезпечення екологічної безпеки в зоні цього гідротехнічного об’єкта, а також на всьому периметрі, всієї екосистеми річки Дністер, яка є прикордонною річкою, і дуже важливо, в інтересах обох країн забезпечити екологічний баланс в зоні Дністра.
– Але коли представники офіційного Кишинева ведуть переговори з київськими партнерами, то чи мають місце якісь територіальні поступки?
– Ні, однозначно цього немає. Це природний, нормальний процес проведення демаркації, і ні в якому разі не можна говорити, навіть у Паланці (населений пункт на кордоні – ред.) не йдеться про територіальні поступки, або про обмін територією. Мова йде про адаптацію прикордонної лінії між двома державами, і дотепер цей процес проходив дуже збалансовано і ми сподіваємося на успішне його завершення.
До речі, мушу зазначити, що процес демаркації на завершальному етапі і на рівні експертів уже розробляються підсумкові документи. Думаю, незабаром у цій роботі буде поставлена крапка.
– Незабаром – це значить місяць, півроку, рік?
– Важко назвати конкретний термін, тому що процес розвивається, якщо можна так висловитися, у двох вимірах: у приміщеннях, де зустрічаються експерти та змішана комісія, яка працює вже не перший рік, і на місці. Маю на увазі виїзні засідання, які залежать, насамперед, від кліматичних умов, а також від фінансових коштів, так як мова йде про значні витрати на демаркацію прикордонної лінії на місці.
– Чи є розбіжності у визнанні власності Республіки Молдова на українській території?
– Ні, думаю, мова не про розбіжності, мова про процес, скажімо так, який займає досить багато часу. У 2010 році, наприклад, коли на рівні Прем’єр-міністрів було підписано додатковий протокол до того початкового протоколу від 1994 року про врегулювання відносин власності, були встановлені юридичні основи для врегулювання цих відносин, для взаємного визнання всіх об’єктів, на які претендують сторони. Зараз, я думаю, в загальному контексті позитивної динаміки, яка проявляється в наших взаєминах, і в умовах, коли обидві сторони шукають пакетного вирішення всіх згаданих вами проблем, впевнений, що нам вдасться знайти рішення з питань, що стосуються визнання права власності на всі об’єкти, на які претендують сторони.
– Щодо участі у «Східному партнерстві» ЄС, чи можна говорити про якусь конкуренцію між Україною та Молдовою?
– Не думаю, що існує конкуренція, скоріше, можна говорити про солідарність між двома країнами, враховуючи, що Республіка Молдова, як і Україна, очолює цей процес: серед тих шести держав, включених у «Східне партнерство», лідирують саме наші країни. Як аргумент це може бути прогрес, досягнутий в обговоренні угоди про асоціацію цих двох країн із Євросоюзом. Відомо, що Україна вже парафувала цю угоду, а Молдова значно просунулася вперед на цьому шляху. І цей момент чітко і ясно помітний у рамках «Східного партнерства».
Мені також хотілося б розповісти про іншу, свіжішу ініціативу Європейського Союзу, який закликав країни-учасниці «Східного партнерства» до посилення політичного діалогу між Партнерством, з одного боку, та Євросоюзом, з іншого. І знаю, що Кишинів взяв ініціативу в свої руки і запропонував провести в найближчому майбутньому в столиці Молдови нараду на рівні міністрів закордонних справ із обговорення всіх аспектів, пов’язаних з нашою взаємодією в рамках «Східного партнерства».
Значить, можна говорити про прогрес, про позитивну динаміку в рамках цього партнерства. Поспішаю також повідомити про те, що під час візиту прем’єр-міністра Республіки Молдова до Києва на початку цього року в українській столиці було підписано угоду про створення єврорегіону «Дністер». Це третій єврорегіон між двома країнами, і транскордонне співробітництво, співпраця в рамках єврорегіонів – це конкретне, практичне спрямування, в рамках якого можливе здійснення багатьох проектів, у тому числі за сприяння Євросоюзу.
– Якщо президент Молдови Тімофті візьме участь в ялтинському саміті, можливо, він проведе і низку зустрічей на двосторонньому рівні? (розмова відбулася до того як офіційний Київ «переніс» саміт – ред.)
– Поза всяким сумнівом, і з керівництвом України, а також із главами інших держав, які візьмуть участь в саміті. До мене вже звернулися деякі мої колеги, які працюють тут (у Києві – ред.), із проханням про такі зустрічі.
– Пане посол, чи є світло в кінці тунелю у справі колишнього прем’єра України Юлії Тимошенко?
– Це питання стосується суто внутрішньої політики України і мені б не хотілося його коментувати. Я лише сподіваюся, що врешті-решт вдасться знайти хороше, європейське, так би мовити, рішення і цього питання, і що Україна продовжить шлях демократії і реформ, на якому так наполягає і Євросоюз. Це й в інтересах України, бо її керівництво прагне модернізувати українське суспільство.
(Інтерв’ю провела Валентина Урсу)
– У прес-службі президента Молдови заявили, що участь Ніколає Тімофті в ялтинському саміті важлива, адже відносини між Кишиневом і Києвом мають велике значення. Наскільки Україна, на Вашу думку, готова до співпраці сьогодні, коли мова йде про вирішення придністровського питання?
– Більше, ніж будь-коли раніше. Із задоволенням відзначу той факт, що спеціальний представник України в рамках формату 5+2 проявляє особливу активність. Наприклад, на початку цього року в Одесі відбулася перша зустріч на вищому рівні, яка дала поштовх політичному двосторонньому діалогу між Кишиневом і Тирасполем. За сприяння України недавно відновлено рух товарних поїздів по придністровській ділянці залізниці. Україна активна в усіх напрямках, як у двосторонньому, так і в рамках багатосторонніх механізмів. Відомо, що наступного року Україна отримає мандат голови ОБСЄ, і ми дуже розраховуємо на внесок України у просування процесу врегулювання придністровського конфлікту.
– Офіційний Київ також виступив із рішучою заявою про те, що Україна виступає за перегляд миротворчої місії на користь контингенту під міжнародним мандатом.
Україна підтримує ініціативи про демілітаризацію зони безпеки і перетворення діючої операції з підтримки миру на громадянську місію
– Це так. Інтереси Україна дуже близькі до інтересів Республіки Молдова в питанні придністровського врегулювання. Україна не один рік займає послідовну позицію в тому, що стосується вирішення конфлікту за дотримання принципу суверенітету і територіальної цілісності, що для нас, для Республіки Молдова, вкрай важливо.
І, крім того, те, що Ви тільки що відзначили: що Україна підтримує ініціативи про демілітаризацію зони безпеки і перетворення діючої операції з підтримки миру на громадянську місію. Ці моменти, до речі, викладені в спільній заяві, яка схвалена ще в 2010 році в Києві на українсько-російському саміті, де особливо відзначалися ці основоположні принципи для процесу врегулювання придністровського конфлікту.
– Делікатні проблеми економічного співробітництва між Києвом і Кишиневом обговорюють вже багато років, можна сказати, з моменту проголошення незалежності. Будівництво Новодністровського гідровузла почалося ще за радянських часів. На що сьогодні може претендувати Молдова? Яку мету має офіційний Кишинів?
– Ми за чітке врегулювання всіх проблем, пов’язаних із комплексним функціонуванням гідротехнічного вузла в Новодністровську. Мається на увазі вирішення всіх питань, що стосуються демаркації прикордонної лінії на цьому сегменті, забезпечення гарного функціонування цього гідротехнічного комплексу, погодження проблем власності, пов’язаних із цим вкрай важливим економічним об’єктом. І забезпечення екологічної безпеки в зоні цього гідротехнічного об’єкта, а також на всьому периметрі, всієї екосистеми річки Дністер, яка є прикордонною річкою, і дуже важливо, в інтересах обох країн забезпечити екологічний баланс в зоні Дністра.
– Але коли представники офіційного Кишинева ведуть переговори з київськими партнерами, то чи мають місце якісь територіальні поступки?
Ні в якому разі не можна говорити про територіальні поступки, про обмін територією. Мова йде про адаптацію прикордонної лінії між двома державами
– Ні, однозначно цього немає. Це природний, нормальний процес проведення демаркації, і ні в якому разі не можна говорити, навіть у Паланці (населений пункт на кордоні – ред.) не йдеться про територіальні поступки, або про обмін територією. Мова йде про адаптацію прикордонної лінії між двома державами, і дотепер цей процес проходив дуже збалансовано і ми сподіваємося на успішне його завершення.
До речі, мушу зазначити, що процес демаркації на завершальному етапі і на рівні експертів уже розробляються підсумкові документи. Думаю, незабаром у цій роботі буде поставлена крапка.
– Незабаром – це значить місяць, півроку, рік?
– Важко назвати конкретний термін, тому що процес розвивається, якщо можна так висловитися, у двох вимірах: у приміщеннях, де зустрічаються експерти та змішана комісія, яка працює вже не перший рік, і на місці. Маю на увазі виїзні засідання, які залежать, насамперед, від кліматичних умов, а також від фінансових коштів, так як мова йде про значні витрати на демаркацію прикордонної лінії на місці.
– Чи є розбіжності у визнанні власності Республіки Молдова на українській території?
– Ні, думаю, мова не про розбіжності, мова про процес, скажімо так, який займає досить багато часу. У 2010 році, наприклад, коли на рівні Прем’єр-міністрів було підписано додатковий протокол до того початкового протоколу від 1994 року про врегулювання відносин власності, були встановлені юридичні основи для врегулювання цих відносин, для взаємного визнання всіх об’єктів, на які претендують сторони. Зараз, я думаю, в загальному контексті позитивної динаміки, яка проявляється в наших взаєминах, і в умовах, коли обидві сторони шукають пакетного вирішення всіх згаданих вами проблем, впевнений, що нам вдасться знайти рішення з питань, що стосуються визнання права власності на всі об’єкти, на які претендують сторони.
– Щодо участі у «Східному партнерстві» ЄС, чи можна говорити про якусь конкуренцію між Україною та Молдовою?
– Не думаю, що існує конкуренція, скоріше, можна говорити про солідарність між двома країнами, враховуючи, що Республіка Молдова, як і Україна, очолює цей процес: серед тих шести держав, включених у «Східне партнерство», лідирують саме наші країни. Як аргумент це може бути прогрес, досягнутий в обговоренні угоди про асоціацію цих двох країн із Євросоюзом. Відомо, що Україна вже парафувала цю угоду, а Молдова значно просунулася вперед на цьому шляху. І цей момент чітко і ясно помітний у рамках «Східного партнерства».
Мені також хотілося б розповісти про іншу, свіжішу ініціативу Європейського Союзу, який закликав країни-учасниці «Східного партнерства» до посилення політичного діалогу між Партнерством, з одного боку, та Євросоюзом, з іншого. І знаю, що Кишинів взяв ініціативу в свої руки і запропонував провести в найближчому майбутньому в столиці Молдови нараду на рівні міністрів закордонних справ із обговорення всіх аспектів, пов’язаних з нашою взаємодією в рамках «Східного партнерства».
Значить, можна говорити про прогрес, про позитивну динаміку в рамках цього партнерства. Поспішаю також повідомити про те, що під час візиту прем’єр-міністра Республіки Молдова до Києва на початку цього року в українській столиці було підписано угоду про створення єврорегіону «Дністер». Це третій єврорегіон між двома країнами, і транскордонне співробітництво, співпраця в рамках єврорегіонів – це конкретне, практичне спрямування, в рамках якого можливе здійснення багатьох проектів, у тому числі за сприяння Євросоюзу.
– Якщо президент Молдови Тімофті візьме участь в ялтинському саміті, можливо, він проведе і низку зустрічей на двосторонньому рівні? (розмова відбулася до того як офіційний Київ «переніс» саміт – ред.)
– Поза всяким сумнівом, і з керівництвом України, а також із главами інших держав, які візьмуть участь в саміті. До мене вже звернулися деякі мої колеги, які працюють тут (у Києві – ред.), із проханням про такі зустрічі.
– Пане посол, чи є світло в кінці тунелю у справі колишнього прем’єра України Юлії Тимошенко?
Сподіваюся, що Україна продовжить шлях демократії і реформ, на якому так наполягає і Євросоюз
– Це питання стосується суто внутрішньої політики України і мені б не хотілося його коментувати. Я лише сподіваюся, що врешті-решт вдасться знайти хороше, європейське, так би мовити, рішення і цього питання, і що Україна продовжить шлях демократії і реформ, на якому так наполягає і Євросоюз. Це й в інтересах України, бо її керівництво прагне модернізувати українське суспільство.
(Інтерв’ю провела Валентина Урсу)
