Не позаздриш нині італійцям, які бувають за кордоном. Якщо раніше іноземці робили їм привітні компліменти стосовно Паваротті чи Рамазотті, то тепер із їхніх вуст лунає єдине запитання: «І як ви досі можете терпіти Берлусконі?» Не таємниця, що подібне здивування панує не тільки серед пересічних європейців, а й у кулуарах поважних європейських інституцій.
Затяжна економічна стагнація Італії, нескінченні сексуальні історії довкола прем’єра-гульвіси, численні судові процеси з його участю та й похилий вік – 75 років – суттєво спотворили образ колись успішного політика-підприємця Сильвіо Берлусконі. Його неспроможність і безпорадність як лідера визнають навіть члени кабінету міністрів та однопартійці, однак вголос офіційно про це ще ніхто не говорить.
«Країна фактично без уряду. На це вказують міжнародні інституції та оглядачі, це підтверджує і громадська думка, і підприємці, і навіть церква. Думаю, нині необхідно створити уряд національного порятунку, котрий взяв би ситуацію у свої руки, і діяв би рішуче для порятунку Італії», – пропонує Еціо Мауро, головний редактор газети La Repubblica.
Іспанський рецепт
Інше авторитетне видання Corriere della Sera запропонувало прем’єр-міністрові наслідувати приклад Іспанії. Там прем’єр Сапатеро оголосив про дострокові парламентські вибори і запевнив, що не буде балотуватися на третій термін. З вимогою відставки і нових виборів невпинно переслідує Берлусконі і ліва опозиція. Вона дорікає правоцентристам у неспроможності змінити катастрофічне становище країни.
На іспанський досвід долання кризи натякнув і міністр економіки Джуліо Тремонті. Пояснюючи журналістам, чому попри гірші економічні показники Іспанія викликає більше довіри в інвесторів, Тремонті сказав, що це пов’язано з дочасними виборами в країні, а значить, новими змінами на майбутнє. Після такої заяви між міністром і Берлусконі, які ще раніше побили глечики, почалася відкрита війна.
«Глава кабміну Берлусконі та міністр економіки Тремонті безперестанку відкладають розгляд заходів щодо стимулювання економіки. І на моє переконання, це пов’язано не лише зі сварками між двома чиновниками, але й з тим, що насправді вони самі не знають, що саме слід робити для спасінння країни», – вважає політолог Массимо Ріва.
Закінчення епохи Берлусконі?
Зовнішній борг країни сягає майже 2 трильйони євро. За останніми даними Єврокомісії, зростання ВВП Італії цього року становить лише 0,7 відсотка. Третя економіка єврозони все глибше занурюється в боргову кризу за відсутності конкретного плану структурних реформ розвитку і без чіткої перспективи наступництва лідера, коли літній магнат таки наважиться йти на пенсію.
Тож найбільший головний біль італійців не стільки економічна криза, як закінчення епохи Берлусконі, що для багатьох є очевидним. Але, як перегорнути цю сторінку і почати життя без Берлусконі – це питання все ще залишається відкритим.
Затяжна економічна стагнація Італії, нескінченні сексуальні історії довкола прем’єра-гульвіси, численні судові процеси з його участю та й похилий вік – 75 років – суттєво спотворили образ колись успішного політика-підприємця Сильвіо Берлусконі. Його неспроможність і безпорадність як лідера визнають навіть члени кабінету міністрів та однопартійці, однак вголос офіційно про це ще ніхто не говорить.
«Країна фактично без уряду. На це вказують міжнародні інституції та оглядачі, це підтверджує і громадська думка, і підприємці, і навіть церква. Думаю, нині необхідно створити уряд національного порятунку, котрий взяв би ситуацію у свої руки, і діяв би рішуче для порятунку Італії», – пропонує Еціо Мауро, головний редактор газети La Repubblica.
Іспанський рецепт
Інше авторитетне видання Corriere della Sera запропонувало прем’єр-міністрові наслідувати приклад Іспанії. Там прем’єр Сапатеро оголосив про дострокові парламентські вибори і запевнив, що не буде балотуватися на третій термін. З вимогою відставки і нових виборів невпинно переслідує Берлусконі і ліва опозиція. Вона дорікає правоцентристам у неспроможності змінити катастрофічне становище країни.
На іспанський досвід долання кризи натякнув і міністр економіки Джуліо Тремонті. Пояснюючи журналістам, чому попри гірші економічні показники Іспанія викликає більше довіри в інвесторів, Тремонті сказав, що це пов’язано з дочасними виборами в країні, а значить, новими змінами на майбутнє. Після такої заяви між міністром і Берлусконі, які ще раніше побили глечики, почалася відкрита війна.
«Глава кабміну Берлусконі та міністр економіки Тремонті безперестанку відкладають розгляд заходів щодо стимулювання економіки. І на моє переконання, це пов’язано не лише зі сварками між двома чиновниками, але й з тим, що насправді вони самі не знають, що саме слід робити для спасінння країни», – вважає політолог Массимо Ріва.
Закінчення епохи Берлусконі?
Зовнішній борг країни сягає майже 2 трильйони євро. За останніми даними Єврокомісії, зростання ВВП Італії цього року становить лише 0,7 відсотка. Третя економіка єврозони все глибше занурюється в боргову кризу за відсутності конкретного плану структурних реформ розвитку і без чіткої перспективи наступництва лідера, коли літній магнат таки наважиться йти на пенсію.
Тож найбільший головний біль італійців не стільки економічна криза, як закінчення епохи Берлусконі, що для багатьох є очевидним. Але, як перегорнути цю сторінку і почати життя без Берлусконі – це питання все ще залишається відкритим.
