У справі Тимошенко все залежить від політичного рішення Януковича – Власенко

– Пане Власенко, оскільки справа Тимошенко тягнеться вже тривалий час, то виникають питання: в якому стані зараз процес, які перспективи, коли це все скінчиться?

– Зараз справа перебуває на стадії ознайомлення Юлії Володимирівни і захисту з матеріалами справи. Відповідно до судових рішень, ми обмежені строком в ознайомленні. На 14 томів справи нам дали аж 8 днів! І цей строк закінчується 16 червня цього року. Тобто у цей четвер.

Будемо ми ознайомлені з матеріалами справи чи не будемо ми ознайомлені з матеріалами справи, згідно з рішенням суду, в цей день або на наступний день слідчий може готувати обвинувальний висновок і подавати його на затвердження відповідному прокуророві. І після цього, принаймні у справі Луценка у цей же день (це було), я думаю, що через день-два справа потрапляє до Печерського районного суду міста Києва.

– З якої радості суд визначив термін ознайомлення? Оскільки це не передбачено було на той момент, коли порушили кримінальну справу проти Тимошенко, а парламент відповідний закон ухвалив вже пізніше, а закон не має зворотної сили.

– Я погоджуюся з логікою Вашого питання. Я теж не розумію, з якого дива нас раптом обмежили, по-перше, таким строком, яким обмежили. 8 днів – це достатньо мало, практично неможливо за цей час ознайомитися з матеріалами справи. Тим більше, що мова не йде, пробачте, про читання белетристики. Мова йде про читання, аналіз, співставлення матеріалів.

Можу сказати, що у цій справі опитано близько 20 людей. Причому їх опитували двічі, когось тричі. Це треба все співставити, це треба все проаналізувати. У справі проведено три експертизи. Всі три експертизи проведено з порушенням закону. Це теж треба зрозуміти. Я маю на увазі зміст експертизи, зміст висновків експертів.

Чому суд вирішив обмежити нас? Тому що, напевне, комусь дуже хочеться, щоб у середині літа, коли люди будуть відпочивати, коли політики будуть на вакаціях, коли буде так званий «мертвий сезон» у житті країни, щоб у цей час тихенько…

– Чекайте, Ви зараз застосовуєте логіку: якби не було закону…

– А в нашій країні немає закону. На жаль, ми змушені констатувати, що у справах людей, які так чи інакше пов’язані з політикою, – а це вже велика кількість справ на сьогоднішній день, я маю на увазі і Юрія Луценка, і Ігоря Діденка, і Анатолія Макаренка, Іващенка, Данилишина, всіх інших, – немає тут закону у цих справах. І всі, в тому числі Ваші колеги, хто був присутній у Печерському районному суді під час чергових слухань по справі Юрія Луценка, все це бачили. Тому говорити про законність просто зайве.

Немає закону так само, як і немає закону у тому процесі, який відбувався навколо справи Тимошенко в тому, що витворяла Генеральна прокуратура, саме витворяла (!), бо те, що вони робили, не мало жодного стосунку до Кримінально-процесуального кодексу.

– Це йдеться про яку справу?

– «Газову».

– Лише «газову»? А справ кілька.

– Справ дві всього. Перша – це «газова». А друга – це «кіотські гроші», яка об’єднана із справою про автомобілі для сільської медицини, про опелі так звані. Тобто та справа об’єднана, вона одна. І друга справа «газова».

До речі, в нас зараз починаються якісь інсинуації щодо того, що, можливо, ще появиться третя справа, пов’язана з вакцинами. Я мав можливість ознайомитися з матеріалами того орегонського суду славнозвісного, про який вже починають брехати усі, від Прем’єр-міністра країни і закінчуючи слідчими ГПУ, які роздають інтерв’ю, що на підставі орегонського рішення вони там щось притягнуть Тимошенко до відповідальності.

Дуже коротко зміст цієї справи такий: що протягом 10 років (так зазначено у позові, який підготувала «Укрвакцина» та американські юристи, які незаконно її представляють) компанія «Олден Груп» і компанія «Інтерфарм» працювали з МОЗ. Вони закуповували звичайні, рядові вакцини. Мова не йшла про грип, мова не про «Таміфлю», це щорічні рядові чергові закупівлі.

Єдине, що зазначалося у позові, що протягом 2008–2009 років ці компанії нібито незаконно заробили гроші. При цьому жодного разу у позові не згадувалися ні прізвище Тимошенко, ні рішення Кабміну з цього приводу, нічого. Тобто це чергові нормальні закупівлі.

– Ви зараз заглибилися у ту справу, яка не порушена насправді.

– Романе, мова йде про інше. Мова йде про те, що вже людей готують до того, що є якась інша справа, яка буде порушена. І навколо цього вже розповсюджують пряму брехню.

Так от, я дуже коротко закінчу. Мушу зазначити, що у нас є документи, відповідно до яких Прем’єр-міністр України ініціювала на той момент перед ГПУ проведення перевірки в МОЗ саме з питань закупівель і якраз тих, які були предметом…

– Послухайте, от буде ця справа, ми про неї будемо говорити. Зараз немає про що говорити. Є певні умовності, що може бути порушено справу, не може бути порушено справу…

– Романе, це не умовності. Мова йде про інше. Мова йде про те, що ГПУ зараз, використовуючи усі свої медійні можливості… Повірте, у них медійні можливості дуже великі.

– Медійні можливості – завжди ілюзія. Це ілюзія, тому що є люди, які слухають, і є люди, які слухають і вміють оцінювати інформацію. Просто, займаючись пропагандою, ще жоден політик не досягав жодної поставленої ним мети. Чому? Тому що всі, хто займався пропагандою, завершували дуже погано. Ви це знаєте не гірше.

Ми маємо запитання від радіослухача.

Слухачка: Чому Україну продають і ліворуч, і праворуч?

– А не прямо і назад.

Слухачка: Чому я, живучи в Україні, повинна їсти, вибачте, коли до мене завозиться з Єгипту картопля?

– Я не знаю, чи Сергій Власенко може відповісти Вам на це питання. Це питання, очевидно, до чинного уряду. Це питання регуляції аграрного ринку.

– Єдине, що я можу сказати, Романе, що у мене виникають такі самі питання. Я теж не розумію, що відбувається з економікою країни. Я не розумію, чому не використовуються українські потужності. Я не розумію, чому не використовується український потенціал, і взагалі що робить уряд у цьому напрямку.

– Давайте до «газової» справи. Хто є допитаний?

– Допитано дуже багато чиновників, в тому числі й тих, хто безпосередньо брав участь в переговорах.

– Ющенка, Президента, було допитано?

– Так. Про це говорив пан Кузьмін. Єдине, чого не було, – не було очної ставки між Тимошенко і Ющенко. І ми на цьому будемо наполягати.

– Ющенко в останньому своєму інтерв’ю (це сьогодні у стрічках є) сказав, що той, хто виконує газові контракти Тимошенко-Путіна, той «хохол». Така оцінка.

Я розумію, що йому згори легше. Якщо він як фігурант, як свідок у цій справі, то дуже цікаво дізнатися, за якою формулою були підписані ці контракти? Я маю на увазі не та формула, яка закладена в розрахунку газу. А що було у тексті переговорів Тимошенко і Путіна? Який був тиск? Тому що Тимошенко сказала, що тиск був. Якщо тиск був, то, очевидно, треба допитувати й Путіна як свідка по цій справі. Але цього допиту не відбулося.

І зібрати докупи всі складові, тому що газова тема для України не те що чутлива, а це тема збагачення тих, хто був долучений до газових контрактів у будь-який період часу, починаючи з 1991 року.

– Не можуть результати політичних переговорів бути предметом кримінального розслідування, якщо не встановлена особиста зацікавленість фінансова когось із фігурантів. Це перша теза.

А зараз ми можемо говорити про політичний контекст цієї справи. Я можу сказати, що матеріалами кримінальної справи беззаперечно підтверджується декілька речей. Підтверджується перше, що в жовтні 2008 року саме за ініціативою Тимошенко було укладено міжурядовий меморандум Тимошенко-Путін. Відповідно до цього меморандуму ціна газу була 235 доларів за тисячу кубічних метрів на 2009 рік.

Після цього, коли такі умови були досягнуті, (тодішній голова «Нафтогазу України» Олег) Дубина відрапортував Президентові Ющенку про це. На що Ющенко йому сказав: хлопче, я тобі забороняю підписувати контракт. Це прямо випливає із пояснень Дубини, які вже на сьогоднішній день фігурують в інтернеті.

– Публікує «Українська правда». «В інтернеті» – це не десь. Інтернет – це засіб комунікації. Є певні сайти, які це друкують.

– Я про це можу говорити, тому що я це бачив на «Українській правді». Якби я цього не бачив, я не міг би про це говорити зараз, оскільки є певні речі, пов’язані з таємницею слідства і так далі. Але оскільки цей документ є публічним, я його можу коментувати.

Так от, я підкреслюю ще раз, що коли Тимошенко досягла ціни 235 доларів, Ющенко дав команду Дубині без пояснення причин від’їхати з переговорів і не брати далі там участь. Після цього російська сторона підняла ціну спочатку до 320 доларів (продажну ціну), потім до 418, а потім сказали: хлопці, українці, ви будете купувати російський газ по 450 доларів, а не хочете, то купуйте в іншому місці – базар великий. І так далі.

– Де ж він великий?

– Ви ж пам’ятаєте цей анекдот: базар великий – купуй в іншого.

Потім у нас було 1 січня, коли російська сторона перекрила постачання газу. Ви пам’ятаєте, як тиснула Європа на Україну, говорячи про те, що Європа теж потерпає від цього, і Європі треба газ, який транзитується через Україну. І 17 січня в результаті цієї ситуації, коли вже 17 днів не було в Україні газу, Тимошенко змушена була поїхати до Москви.

– Стоп, питання: чому тоді переговори вів не Ющенко з Медведєвим?

– Вів.

– А угоду підписувала Тимошенко з Путіним?

– За результатами переговорів Ющенка з Медведєвим Медведєв сказав: хлопці, для України ціна 450. Все. Ви хочете ще продовжувати розмову, давайте будемо продовжувати – ціна буде ще вище.

– Директиви були з боку Президента на підписання угоди?

– Президент не мав прав і повноважень видавати будь-які директиви.

– Він мав право і повноваження відкликати голову «Нафтогазу».

– Не мав він таких прав. Але це такі специфічні українські взаємини в українському політикумі, коли для чогось голові «Нафтогазу», який мав усі повноваження, згідно з законом, одноосібно приймати рішення, він там чогось консультувався з Президентом і так далі.

Так от, я ще раз підкреслюю: Ющенко брав участь у цьому. Він двічі, наскільки мені відомо, телефонував Медведєву. І за результатами його перемовин спочатку ціна була 320, а потім 450. І тоді змушена була втрутитися знову Тимошенко, нагадавши меморандум жовтневий.

Так от, що ми мали на старті, тобто 17 січня, коли Тимошенко розпочала переговори з російською стороною? Російська сторона абсолютно категорично стояла на продажній ціні (я підкреслюю – це важливо!), не на базовій формулі, а на продажній ціні 450 доларів за тисячу кубів. Вони аргументували це тим, що, наприклад, в Польщі у 2009 році продажна ціна природного газу була 510. І вони казали: ви нічим не кращі від поляків, ви кращі рівно на 60 доларів – будь ласка. Це перший момент.

Другий момент. Росіяни абсолютно не хотіли підвищувати ставку на транзит, тому що на той момент був чинний договір між Україною і Російською Федерацією, згідно з яким ще два роки ставка на транзит була 1,7 долара за тисячу кубічних метрів на 100 кілометрів. І вони юридично взагалі могли сказати, що ми нічого не робимо.

Що отримала Україна на фініші? Відповідно до даних Генеральної прокуратури, це не мої дані, Україна отримала в 2009 році газ по 233 долари. Це їхня експертиза підтвердила. І Україна отримала зміну ставки транзиту, починаючи з 2010 року, тобто на рік раніше. І завдяки цьому, відповідно до позиції незалежних експертів, українська держава отримала в 2010 році додатково близько 3 мільярдів доларів прибутку. От різниця.

Генеральна прокуратура ж починає маніпулювати. В постанові про порушення кримінальної справи всюди йдеться, що Україна почала купувати газ по 450 доларів. Така пряма брехня. Потім, що Тимошенко в своїх директивах написала: зобов’язати Дубину придбати газ по 450 доларів. Це теж брехня. Просто треба взяти текст директиви і прочитати його.

– Ви ліпше знаєте кримінальну справу.

У нас є слухач.

Слухач: Я не є прихильником Юлії Тимошенко, політика, але вчора мене дуже здивувала позиція Шустера, коли він запросив Азарова, повиганяв всіх зі студії, і для представлення позиції Тимошенко не запросив. Прошу прокоментувати це, пане Власенко.

І питання до Вас. Дуже шкода, що Ви пішли з «ТВі». Скажіть, будь ласка, чи можна Вас ще побачити?

– Дякую Вам за увагу до моєї персони, але тут йдеться про Юлію Тимошенко.

– Насправді це не вперше така ситуація, коли практично опозиція не має можливості висловитися. Якщо пам’ятаєте отой славнозвісний ефір в тій самій програмі…

– З Богословською, коли бігала за Тимошенко?

– Так. По-перше, я вимушений констатувати, що Тимошенко тоді ніхто на ефір не запрошував. І вона змушена була приїхати, хоча…

– Але ж її впустили.

– І за це спасибі. Тут немає питань. Але логіка була абсолютно порушена. Вся передача була присвячена Тимошенко і «газовій» справі Тимошенко, а саму Тимошенко ніхто не запросив.

Я знаю, що пропонували, щоб я був присутній, я маю на увазі наша політична сила, але нам теж не дали…

– Був Пашинський присутній, який потім поділився мікрофоном з Тимошенко.

– Ще раз кажу: якщо передача присвячена Тимошенко, то логічніше було б, щоб була присутня Тимошенко. Але в цьому моменті, знаєте, як у краплі роси відображається світ, так відображається ставлення медіа.

– Це питання до Савіка Шустера, я так думаю.

– Це питання не тільки до Савіка Шустера.

– А до кого?

– На жаль, аналогічна ситуація у нас на телеканалі «Інтер», куди опозиція не має можливості нормально потрапити і висловити свою позицію. Коли Генеральний прокурор Пшонка півтори години бреше відверто в ефірі, а висловити позицію опозиція не може.

– Слухач згадав про мою роботу на одному телеканалі. Чому тоді Юлія Володимирівна жодного разу не прийшла на ефір попри всі запрошення? Їх було безліч за 2,5 роки. Чому вона вибірково ходить лише туди, де вона бачить трибуну? Вона не вміє спілкуватися досі з пресою, ставитися до преси абсолютно нормально і до критики абсолютно нормально, і до незручних питань нормально – це не спостерігається.

Юлія Тимошенко з’являється на тих каналах, які найрейтинговіші – ось ці п’ятничні шоу, або в ефірі «5 каналу». Десь щоб їй поставили незручне питання журналісти – я цього не спостерігав, починаючи від президентської кампанії, коли Юлія Тимошенко або її прес-служба вичищали списки присутніх у студії, там, де було і моє прізвище викреслене. Нічого особисто не маю. Я не маю претензій до Юлії Тимошенко, але це поведінка політика.

І чому так відбувається? Це питання до Вас, оскільки Ви представляєте її інтереси в суді. Але Ви не є членом її партії. Проте, вибачте, Ви – не Юлія Тимошенко, а відповідь давайте.

– По-перше, я хотів би нагадати, що Юлія Тимошенко була запрошена на ефір «ТВі» на «Вечір з Миколою Княжицьким».

– Ви не плутайте грішне з праведним. Вона може ходити до Миколи Княжицького скільки завгодно. Я кажу про свою програму, куди вона не ходила ніколи. Максимум приходив Медведєв, максимум Ви, максимум Пашинський. Це ставлення вибіркове. І є певна історія. Не перекручуйте зараз.

– Ви просто сказали абсолютно чітко, що вона не ходить на «ТВі». А я Вам кажу, що вона була на «ТВі» минулого тижня.

Якщо говорити про Вашу програму, то я скажу наступним чином. Я готовий коментувати якісь речі, до яких я особисто дотичний і логіку яких я особисто розумію. Це перший момент.

Другий момент. Що стосується незручних питань, повірте, такі незручні питання, які ми обговорюємо в нинішній ситуації, яка склалася в БЮТ, всередині БЮТ, жоден журналіст їй не поставить. От повірте мені, настільки різкі, неприємні, болючі питання обговорюються всередині команди.

– Цьому вірю.

Але є дві складові. Те, що є всередині, якщо є внутрішня дискусія про ухвалення рішень, то це добре завжди, а не директивне виконання того, що придумав лідер.

Є інший бік медалі. Це те, що на захист Юлії Тимошенко не виходять тисячі, можливо, навіть її прихильників. Це свідчить про те, що Юлія Тимошенко не близька до народу. Насправді вона не демонструє переживання з народом тих проблем, йде маніпуляція (вибачте, це оціночне судження з мого боку, я це визнаю), але ближчим до народу, ближчим політиком, ближчим лідером вона не стає.

Та сама манера одягатися, недешеві сукні від відомих брендів, та сама манера їздити на «Мерседесі» на мітинг виступати і потім їхати на «Мерседесі» з мітингу. Ми не бачимо Юлії Тимошенко зразка 2004 року, коли вона йшла на барикади, коли вона штурмувала Адміністрацію Президента тоді Кучми.

Ми не бачимо близьку до народу Юлію Тимошенко. Можливо, у цьому проблема? І не бачимо щирою Юлію Тимошенко у спілкуванні з журналістами. Можливо, у цьому проблема?

– Можливо, є частка правди в тому, що Ви кажете. Але я зазначив би ще й таке: немає Юлії Тимошенко зразка 2004 року, тому що немає у нас зараз ситуації 2004 року. Юлія Тимошенко йшла, як Ви правильно сказали, на чолі людей. Люди зараз не готові йти ні за ким взагалі: ні за чинною владою, ні за опозицією.

– Може, вони чекають на іншу Тимошенко?

– І для цього є багато причин. І це не питання Тимошенко, як мені здається. Я думаю, що, по-перше, люди, з одного боку, розчаровані результатами 2004-го дуже сильно. Я особисто теж маю певні розчарування в результатах 2004 року.

– Ви не уявляєте, які я маю розчарування взагалі 20-річчям незалежності. Але не це тема ефіру.

– Тому говорити про те, що лише Тимошенко в цьому винна, – напевне, ні. Напевне, треба все-таки об’єктивно дивитися на цю ситуацію.

Я ще раз підкреслюю: Тимошенко не ідеальна – питань немає. Але у нас немає ідеальних людей. Ідеальними, знаєте, є лише ті, хто нічого не робить.

В принципі так, як я спостерігаю, зараз маю можливість спостерігати за Юлією Володимирівною достатньо тривалий час, оскільки ми зараз дуже багато спілкуємося, я Вам відверто скажу, що ця людина змінюється в принципі на очах, тобто вона міняється, об’єктивно міняється.

Я розумію Ваш сарказм зараз, але це моє внутрішнє відчуття її – вона змінюється. І Тимошенко зразка 2009 року і Тимошенко зразка 2011 року – це різні люди, повірте.

– Я повертаюся до газового питання. Путін буде чи не буде допитаний? Тому що ця складова є найважливіша, очевидно.

Так само, як і в процесі рішення щодо «РосУкрЕнерго». Стокгольмський арбітражний суд, рішення якого зовсім не є обов’язковими до виконання, але які почали виконувати в Україні і СБУ, і уряд.

Путін, «Газпром» – це величезна державна монополія, очолювана певними людьми, які стоять на чолі цієї величезної держави. Ми знаємо про присутність російського банківського капіталу так само на українському ринку. Досить поглянути у вікна і побачити вивіски: «Сбербанк Росії» або «ВТБ». На чолі цих структур, зокрема, «ВТБ», стоїть Путін, як не смішно.

Тобто є персона, яка мала домовленості з Юлією Тимошенко, свідчення якої є важливими для того, щоб розібратися, чи не намагається російська верхівка корумпувати де-факто верхівку українську? Чи вона вже давно це зробила?

– Романе, Ви просто не знаєте суті звинувачень. Я тоді Вам про них дуже коротко скажу. Суть звинувачень у цій кримінальній справі… От Ви кажете знов. Ми змушені повертатися до одного питання. Ви кажете: медіа не впливають. Медіа впливають, бо медіа обговорюють невідомо що стосовно справи Тимошенко.

До Тимошенко висунуто одне-єдине звинувачення – це те, що вона нібито, перевищуючи свої повноваження, підписала директиви уряду, як вони пишуть в постанові про порушення кримінальної справи, і цим завдала збитки державі. Оскільки, на думку слідства, транзитна ставка залишилася така сама, як була, а газ став дорожчий.

– Добре. Якими були директиви уряду, який очолювала Юлія Тимошенко?

– Не було директив уряду. І ми це доводимо під час цієї кримінальної справи. І з цією позицією погоджуємося не лише ми. У матеріалах кримінальної справи є лист заступника Генерального прокурора Кудрявцева, датований літом 2010 року, тобто коли Тимошенко уже не була при владі. І там чітко юридично зазначено, що це – не директиви уряду.

Є висновок Міністерства юстиції України, підписаний міністром Лавриновичем, який не наш симпатик, але я йому вдячний як фаховому юристу. Він зазначив, що це – не директиви уряду і не можуть бути директивами уряду. І директив уряду не потрібно, згідно з законом. От і все.

І справи як такої вже немає, якщо ми починали із законності. І справа на тому закінчилася б у нормальній державі.

– Чи допоможе Ваша адвокатська практика у захисті Юлії Тимошенко, чи навіть Ваш хист проти цієї машини покарання, я не знаю, як це назвати по-іншому, безсилий?

– Це вже інше питання.

– Як інше питання? Ви вигравали справи. Ми пам’ятаємо, які справи Ви вигравали. Про це у Вашій біографії йшлося.

– Але на сьогоднішній день, на жаль, мова не йде про захисника Власенка, чи Іваненка, чи Петренка. Мова йде про інше. Мова йде про те, що на сьогоднішній день сформована система, яка взагалі нівелює роль захисника в будь-якій кримінальній справі. Тобто будь ти тричі талановитим чи будь ти абсолютно безталанним, захисник не може впливати на сьогоднішній день ні на що.

У нас є один підрозділ Адміністрації Президента, який називається «Генеральна прокуратура – суд». І все. Я переконаний в тому, що на сьогоднішній день ГПУ може принести пусті папки в суд, взагалі пусті, прокурор встане і скаже: я прошу 10 років дати. І суд винесе рішення. На жаль, ми живемо в такій ситуації.

Оце зараз демонструє справа Луценка, яка вже у суді. Там адвокати криком кричать, і вони говорять одну фразу судді: суддя Вовк, почитайте Кримінально-процесуальний кодекс, ось – стаття така, стаття така, стаття така. Суддя Вовк дивиться крізь них, не бачачи їх, і виносить якесь рішення, яке не має нічого спільного з законом. Але це «рішення» «іменем України». Отак працює зараз машина.

– А вона працювала по-іншому колись?

– Так.

– Коли?

– Насправді такої ситуації, коли «безпрєдєльні», як кажуть юристи, судові рішення вже просто стали нормою, у нас такого не було ніколи.

– Як ніколи?

– У нас такого не було до так званої судової реформи. У нас принаймні судді виносили – ну хоча б якесь було співвідношення.

– Ми можемо нагадати про політичний чинник у судових справах.

– Романе, він завжди був. Немає питань. Але питання в тому, який відсоток цього чинника був.

– Чи він має бути взагалі?

– Ні, його не повинно бути взагалі. Я з Вами теж погоджуюся. Але навіть раніше, коли ми говоримо про тоталітарні часи президентства Кучми, у нас коли, умовно кажучи, всі розуміли, що Президент дав вказівку у конкретній судовій справі, та така була одна справа на рік. А зараз такі справи усі!

– Я можу нагадати, що тоді була справа проти Тимошенко теж. І вона тоді сиділа з СІЗО.

– Але тоді у нас було хоча б частково незалежне правосуддя. Хоча б частково! У нас зараз суд тотально підконтрольний. У нас на сьогоднішній день, згідно з нашим законодавством, будь-якого суддю будь-якого суду можна звільнити з посади за один місяць. Будь-якого! Зараз Вища рада юстиції розглядає питання про порушення присяги суддями на підставі рішень 2000 року, 1999 року, 1998 року, 2002 року. Це означає, що судової системи в Україні незалежної немає.

І про це, до речі, абсолютно чітко було зазначено в резолюції Європейського парламенту, яка була прийнята позавчора, що немає в Україні незалежного суду, немає в Україні реформованого суду і немає перспектив такого реформування. Це з одного боку. А з іншого боку тотальна корупція.

Але зараз механізми корупційні змінилися. Якщо раніше говорили, що в судах виграють гроші, то зараз в судах виграє так званий адміністративний ресурс. От і все. І, як проговорився суддя Вовк у справі Луценка, коли Юрій Віталійович зазначив, що ним керують з Адміністрації Президента, він сказав, що ніякий заступник глави Адміністрації Президента мною не керує.

– Є наступний слухач.

Слухач: Пане Власенко, Ви, здійснюючи адвокатські послуги, намагалися, юридично грамотно обґрунтувавши, скласти відповідні письмові матеріали, що, можливо (припущення моє), Тимошенко згідно зі станом крайньої необхідності діяла для захисту інтересів суспільства і держави, щоб, зокрема, збанкрутувати олігархобандитів інших? Це раз.

Чи доводили Ви, що якщо державна влада узурпована, злочинно захоплена, значить, законодавство цієї держбанди не має юридично законної сили, значить, існує стан війни, тому що є підстави для законного збройного повстання?

І останнє. У моєї матері, інваліда-пенсіонера, більше як 100 тонн насіння соняшнику викрали, і Генпрокурор України Пшонка, злочинно зловживаючи владою, все це ігнорує. Ви спроможні належно зреагувати?

– Якщо говорити про юридичні можливості під час захисту Тимошенко, то я можу зазначити, що ми використовуємо усі, як нам здається, юридичні можливості для того, щоб обґрунтувати, що у діях Тимошенко немає складу злочину того, який їй інкримінують під час розслідування кримінальної справи по так званих газових директивах. Це перше.

По-друге, ми розглядаємо різні варіанти, форми і підстави для проведення захисту Тимошенко, в тому числі і ту підставу, про яку Ви говорили, про дії Тимошенко у стані крайньої необхідності.

Що стосується підстав, що там законодавство не діє, ми перебуваємо у стані війни, я не зовсім зрозумів тут логіку юридичну, якщо ми говоримо про юридичну логіку. Політично Ви можете оцінювати як завгодно, але говорити про те, що в Україні формально не діють закони, я думаю, що це не є юридична логіка у цій ситуації.

– Ви згадали про резолюцію Європарламенту, яка була ухвалена, де критикується вибірковість правосуддя в Україні, зазначається про відсутність об’єктивного правосуддя, незалежного правосуддя.

Але якби на моєму місці сидів народний депутат України від Партії регіонів Колесніченко, то він Вам сказав би, скільки депутатів у Європарламенті і скількома голосами було ухвалене це рішення. Тобто це не було більшістю голосів де-факто. [У голосуванні щодо резолюції взяли участь 60 депутатів Європарламенту з 736, з них за резолюцію проголосували 37 – ред.]

– У мене зустрічне питання до депутата Колесніченка.

– Я не він.

– Ви ж від його імені питання задаєте. Я відповім наступним чином. У Європарламенті є різні процедури. І цей документ є рішенням Європарламенту. І це крапка.

Якщо він вважає, що там є більшість голосів, яка проти цього, то ці всі люди можуть переголосувати. Але на сьогоднішній день це офіційний документ, прийнятий, згідно з процедурами, Європарламентом.

Цей документ, наскільки мені відомо, підписаний уповноваженими представниками трьох найбільших фракцій Європарламенту. Це «зелені», це Європейська народна партія і, по-моєму, консерватори. Так от, ці три фракції… А, там немає «тушок» – от в чому питання. І якщо підписує уповноважений представник фракції, то це означає, що вся фракція це підтримала.

Якщо рахувати за такою логікою, так от, близько 447 депутатів підтримують з 735, якщо я не помиляюся, цю резолюцію. Але я ще раз підкреслюю: ця резолюція Європарламенту – це юридичний документ Європейського парламенту.

– Треба пояснити, що Європарламент – це не є ПАРЄ, тому що в нас дуже часто плутають. Це є спільний парламент для всіх країн-членів ЄС. І ось він ухвалив таке рішення. Тобто це не дорадчий орган, це законодавчий орган ЄС.

– Абсолютно. І цей документ має юридичний характер. І, як мені здається, він є обов’язковим для України, і Україна зобов’язана відреагувати на це, якщо Україна дійсно налаштована на європейський вектор розвитку.

– Навіть Леонід Кучма сказав, що не можна ігнорувати цей документ. Це з останніх його коментарів стосовно рішення Європарламенту. Навіть Леонід Кучма.

– Я ще раз нагадую: якщо Україна обрала європейський вектор розвитку, то вона зобов’язана дотримуватися цього. Наскільки мені відомо, основні питання до України на сьогоднішній день мають навіть не економічний характер, вони мають характер відсутності незалежного правосуддя.

– Дотримання прав і свобод людей.

– Абсолютно правильно. І це принципові речі насправді.

– У нас є наступний слухач.

Слухачка (переклад): Ви мені розкажіть, чому Україну продають зовсім?

– Я ще раз підкреслюю: у мене на сьогоднішній день аналогічні питання до керівництва уряду і до Президента України, який за це несе персональну відповідальність. Я теж не розумію, що відбувається в економіці. Я не розумію, що відбувається у правовій сфері. Я не розумію, чому досі в Україні не створений незалежний, професійний суд, який міг би захищати кожного громадянина України – кожного!

Тому, щоб на ці питання знайти відповідь, опозиція формує своє бачення альтернативного розвитку України. Формує його у різний спосіб, у той, у який опозиція це може зробити: або у формі законопроектів, або у формі офіційних звернень до органів влади, або у формі політичних виступів, або у формі підготовки політичних документів.

– Як Ви думаєте, що на сьогоднішній день формує рейтинг Юлії Тимошенко особистий і її політичної сили, зокрема?

– Я думаю, що рейтинг Юлії Тимошенко на сьогоднішній день, по-перше, сформований невдоволенням людей діями влади. По-друге, Тимошенко на сьогоднішній день є єдиним (і я в цьому переконаний) альтернативним за політичною вагою опонентом Януковичеві. І це теж всі розуміють, що на сьогоднішній день немає альтернативи Януковичеві, окрім Тимошенко.

Тому, звичайно ж, у тому числі цим вмотивований рейтинг її на сьогоднішній день, що дуже велика кількість людей розуміє, що вона є єдиною альтернативою Януковичеві.

– Ви ж сказали, що політикам не довіряють. Дійсно, це – тенденція. Більшість українців не довіряє жодній політичній силі. Тому я й запитую: що формує рейтинг?

Тому що складається враження, що рейтинг формується не завдяки зусиллям Юлії Володимирівни, а всупереч намаганням влади посадити її за ґрати. Ось і все.

– Та ні.

– Як ні?

– Не зовсім так. Послухайте, якби була у Тимошенко можливість виїжджати…

– Який у неї був би рейтинг, якби її не переслідували?

– …в регіони України – раз, виїжджати за кордон тоді, коли вона цього хоче для пропагування тих ідей, носієм яких вона є, то все було б ще значно гірше для влади, рейтинг був би абсолютно інший. Тобто на сьогоднішній день її повністю обмежили у спілкуванні з людьми, вона не може пропагувати.

– Вона на підписці про невиїзд.

– Не те, що на підписці, а вона не отримала жодного дозволу на виїзд за кордон. Тобто Президент Кучма вже 4 чи 5 разів виїжджав, а Тимошенко мала можливість один раз виїхати у Брюссель, і все. Тимошенко один раз мала можливість виїхати у Сумську область, і все. Хоча ми практично кожен день подаємо прохання від людей, які хотіли б поспілкуватися безпосередньо з Юлією Володимирівною в тому чи в іншому регіоні України. Але нам відмовляють, просто відмовляють.

– Чим завершиться ця справа?

– Я не знаю.

– Адвокат говорить: я не знаю.

– Все залежить від політичного рішення Президента України. Якщо Президент України завтра дасть команду посадити Тимошенко, то Тимошенко посадять, незважаючи ні на що. У матеріалах справи немає жодного доказу провини Тимошенко.

– Ну, Ви прораховуєте наперед, чим може завершитися справа?

– Це я Вам говорю як захисник у справі, який знає матеріали справи: немає жодного доказу вини Тимошенко. Але якщо буде політичне рішення Президента, то суддя Вовк винесе рішення, заплющивши очі, і підпише те, що йому принесуть готове.