«Бомбардування, які показують по телевізору, були в Бенгазі, – розповідає Алла Яценко, яка повернулася з Тріполі. – У нас такого не було, хоча інколи стріляли».
Разом з цим, ті, кому пощастило евакуюватися, зазначають, що багато хто зі співвітчизників не зміг дістатися до Тріполі через проблеми з транспортом та військові пости довкола лівійської столиці. «Моя знайома, яка живе у 150-200 км від Тріполі дзвонила і плакала, що довкола міста війська, які не пропускають», – розповідає Роксолана Запотічна, яка прилетіла з Тріполі разом з мамою.
Наші льотчики в лівійські справи «не влазили»
Юрій Мельников, який працював у Лівії членом екіпажу транспортного літака, спростовує інформацію про те ніби українські льотчики пілотували літаки, які бомбардували повсталі міста. «Це дурниці», – зазначає він.
За словами авіаційного техніка Михайла Яценка, який працював на військовій авіабазі, льотчики з пострадянських країн відмовлялися навіть перевозити військові вантажі після того, як почалися заворушення. «Наші не хотіли в це влазити, – каже він. – Літали лише лівійці».
Лікар Володимир Шевченко, який працював у Тріполі каже, що лівійські колеги неохоче обговорювали з іноземцями те, що відбувається в країні. «От, я сиджу в ординаторській, – розповідає він, – а тут заходить заввідділом і показує мені так – вийди. Я зрозумів, що вони обговорюватимуть ситуацію».
За словами лікаря, настрої в більшості лівійців зараз вичікувальні. «Наш фельдшер, з місцевих, мав на лобовому склі портрет Каддафі. А потім акуратно зняв його. Видно, що вичікує, спостерігає. Він плакат зняв, але не викинув», – каже Володимир Шевченко.
Повстання влаштувала молодь
Ті, хто слідкував за розвитком подій, твердять, що причиною повстання стало соціальне невдоволення, особливо серед молоді. За словами лікаря Світлани Запотічної, про Каддафі лівійські лікарі з іноземними колегами взагалі уникали говорити. «А хіба у нас в сталінські часи говорили про Сталіна? – зауважує вона. – Так і там, не можна було знати: хто любить, хто за, хто проти».
За її словами, у Тріполі не було випадків, аби іноземних медиків примушували працювати всупереч їх волі.
Ще двадцять українських громадян були евакуйовані російським літаком і прибули до Москви. Лікар Володимир Шкробот, який працював в місті Гар’ян в ста кілометрах на південь від Тріполі, де ситуація була складнішою.
Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, який у Борисполі зустрічав літак з евакуйованими зазначив, що далеко не всі українські лікарі, які зараз працюють у Лівії, мають намір повертатися в Україну, бо деякі з них не хочуть залишати пацієнтів. За словами міністра закордонних справ, зараз у Лівії залишається близько 2,5 тисяч українських громадян.
Разом з цим, ті, кому пощастило евакуюватися, зазначають, що багато хто зі співвітчизників не зміг дістатися до Тріполі через проблеми з транспортом та військові пости довкола лівійської столиці. «Моя знайома, яка живе у 150-200 км від Тріполі дзвонила і плакала, що довкола міста війська, які не пропускають», – розповідає Роксолана Запотічна, яка прилетіла з Тріполі разом з мамою.
Наші льотчики в лівійські справи «не влазили»
Юрій Мельников, який працював у Лівії членом екіпажу транспортного літака, спростовує інформацію про те ніби українські льотчики пілотували літаки, які бомбардували повсталі міста. «Це дурниці», – зазначає він.
За словами авіаційного техніка Михайла Яценка, який працював на військовій авіабазі, льотчики з пострадянських країн відмовлялися навіть перевозити військові вантажі після того, як почалися заворушення. «Наші не хотіли в це влазити, – каже він. – Літали лише лівійці».
Лікар Володимир Шевченко, який працював у Тріполі каже, що лівійські колеги неохоче обговорювали з іноземцями те, що відбувається в країні. «От, я сиджу в ординаторській, – розповідає він, – а тут заходить заввідділом і показує мені так – вийди. Я зрозумів, що вони обговорюватимуть ситуацію».
За словами лікаря, настрої в більшості лівійців зараз вичікувальні. «Наш фельдшер, з місцевих, мав на лобовому склі портрет Каддафі. А потім акуратно зняв його. Видно, що вичікує, спостерігає. Він плакат зняв, але не викинув», – каже Володимир Шевченко.
Повстання влаштувала молодь
Ті, хто слідкував за розвитком подій, твердять, що причиною повстання стало соціальне невдоволення, особливо серед молоді. За словами лікаря Світлани Запотічної, про Каддафі лівійські лікарі з іноземними колегами взагалі уникали говорити. «А хіба у нас в сталінські часи говорили про Сталіна? – зауважує вона. – Так і там, не можна було знати: хто любить, хто за, хто проти».
За її словами, у Тріполі не було випадків, аби іноземних медиків примушували працювати всупереч їх волі.
Ще двадцять українських громадян були евакуйовані російським літаком і прибули до Москви. Лікар Володимир Шкробот, який працював в місті Гар’ян в ста кілометрах на південь від Тріполі, де ситуація була складнішою.
Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, який у Борисполі зустрічав літак з евакуйованими зазначив, що далеко не всі українські лікарі, які зараз працюють у Лівії, мають намір повертатися в Україну, бо деякі з них не хочуть залишати пацієнтів. За словами міністра закордонних справ, зараз у Лівії залишається близько 2,5 тисяч українських громадян.
