У телевізійних ток-шоу, на шпальтах преси у всіх на устах доля прем’єр-міністра та команди його міністрів. Прокуратура Мілана обвинуватила Сильвіо Берлусконі у підбурюванні до проституції серед неповнолітніх і зловживанні посадою. Багато хто вимагає його відставки або хоча б з’явитися до суду, щоб спростувати висунуті проти нього обвинувачення.
Як не дивно, а потужний політичний і медійний резонанс практично не вплинув на популярність прем’єра і його партії «Народ свободи». Відповідно до результатів різних соціологічних досліджень, партія Берлусконі лідирує у рейтингу виборчих симпатій: за неї готові голосувати сьогодні приблизно 30 відсотків громадян. Головний союзник чинної коаліції крайньоправа партія «Північна Ліга» також тримається стабільно з 10 відсотками.
Берлусконі не довіряють, але обирають
«Гарем Берлусконі». Італійська преса переповнена фотографіями дівчат, залучених до розслідування про вечірки у резиденції прем’єра Соціолог Ренато Маннгаймер пояснює таку реакцію виборців двома причинами. «По-перше, обговорювані факти довкола прем’єра вже давно відомі виборцям, – зазначає він. – Минулими роками був розголос у пресі щодо його зацікавлення молодими жінками, тому для населення це не є великою новиною. По-друге, наші респонденти кажуть, що вони не бачать альтернативи. Люди трохи критично налаштовані стосовно Берлусконі, але в підсумку голосують за його партію, можливо, в очікуванні нового лідера?»
Стосовно особи пана Берлусконі, то довіра до нього дещо похитнулася. Найбільше італійці довіряють президенту країни Джорджо Наполітано, а Берлусконі у цьому списку пасе задніх. Як політику йому не довіряють, але, за опитуваннями, більшість виборців главою уряду обирають саме його – харизматичного і войовничого Сильвіо Берлусконі.
При цьому кожний другий італієць вважає, що за даних обставин прем’єр мав би піти у відставку. Як зазначають оглядачі, спостерігається класичне італійське дербі, коли половина країни «за» Берлусконі, друга половина – «проти».
Відсутність альтернативи
Результати опитувань підбадьорюють скандального прем’єра та коло його вірних прибічників. Зрештою, ще раніше Берлусконі заявив, що ні у відставку, ні до суду він не збирається. Але якби 74-літній медіамагнат і надумав залишити владний олімп, то в країні запанував би політичний та владний вакуум, прогнозує оглядач Ільво Діаманті на сторінках La Repubblica.
На його думку, без Берлусконі партія «Народ свободи» за відсутності нового лідера перестане існувати. Це підтверджують і члени партії – найближчі прибічники прем’єра. Союзники сепаратисти з «Північної Ліги» набиратимуть більшої ваги і знову візьмуться відстоювати незалежність своєї «історичної батьківщини Паданії». Опозиціонери-лівоцентристи, позбувшись запеклого опонента, через внутрішньопартійні негаразди також розійдуться хто куди.
Представник опозиції Джорджо Мерло визнає, що його соратники все ще не можуть стати вагомою політичною альтернативою в Італії. «Боротьбу з берлусконізмом не слід недооцінювати, – каже депутат. – Вже понад 15 років я чую, що «Берлусконі прийшов кінець», що «Берлусконі прибув на останню зупинку». Потім дивимося на результати опитування громадян або спостерігаємо реальний стан речей – і виявляється, що все не так. Вважаю, тепер, окрім критики чинного уряду, слід зосередити увагу на нашій здібності перехопити електорат, який тривалий час повертається до нас спиною. У цьому покладаємо відповідальність лише на себе».
Із Сильвіо Берлусконі, який від 1994 року одноосібно впливає на місцеву політику, пов’язують становлення в Італії «аномальної демократії» на теренах Євросоюзу. Отож, якщо цей політик піде, підсумовує експерт Ільво Діаманті, необхідно буде відбудовувати, відновлювати італійську демократію.
Як не дивно, а потужний політичний і медійний резонанс практично не вплинув на популярність прем’єра і його партії «Народ свободи». Відповідно до результатів різних соціологічних досліджень, партія Берлусконі лідирує у рейтингу виборчих симпатій: за неї готові голосувати сьогодні приблизно 30 відсотків громадян. Головний союзник чинної коаліції крайньоправа партія «Північна Ліга» також тримається стабільно з 10 відсотками.
Берлусконі не довіряють, але обирають
Стосовно особи пана Берлусконі, то довіра до нього дещо похитнулася. Найбільше італійці довіряють президенту країни Джорджо Наполітано, а Берлусконі у цьому списку пасе задніх. Як політику йому не довіряють, але, за опитуваннями, більшість виборців главою уряду обирають саме його – харизматичного і войовничого Сильвіо Берлусконі.
При цьому кожний другий італієць вважає, що за даних обставин прем’єр мав би піти у відставку. Як зазначають оглядачі, спостерігається класичне італійське дербі, коли половина країни «за» Берлусконі, друга половина – «проти».
Відсутність альтернативи
Результати опитувань підбадьорюють скандального прем’єра та коло його вірних прибічників. Зрештою, ще раніше Берлусконі заявив, що ні у відставку, ні до суду він не збирається. Але якби 74-літній медіамагнат і надумав залишити владний олімп, то в країні запанував би політичний та владний вакуум, прогнозує оглядач Ільво Діаманті на сторінках La Repubblica.
На його думку, без Берлусконі партія «Народ свободи» за відсутності нового лідера перестане існувати. Це підтверджують і члени партії – найближчі прибічники прем’єра. Союзники сепаратисти з «Північної Ліги» набиратимуть більшої ваги і знову візьмуться відстоювати незалежність своєї «історичної батьківщини Паданії». Опозиціонери-лівоцентристи, позбувшись запеклого опонента, через внутрішньопартійні негаразди також розійдуться хто куди.
Представник опозиції Джорджо Мерло визнає, що його соратники все ще не можуть стати вагомою політичною альтернативою в Італії. «Боротьбу з берлусконізмом не слід недооцінювати, – каже депутат. – Вже понад 15 років я чую, що «Берлусконі прийшов кінець», що «Берлусконі прибув на останню зупинку». Потім дивимося на результати опитування громадян або спостерігаємо реальний стан речей – і виявляється, що все не так. Вважаю, тепер, окрім критики чинного уряду, слід зосередити увагу на нашій здібності перехопити електорат, який тривалий час повертається до нас спиною. У цьому покладаємо відповідальність лише на себе».
Із Сильвіо Берлусконі, який від 1994 року одноосібно впливає на місцеву політику, пов’язують становлення в Італії «аномальної демократії» на теренах Євросоюзу. Отож, якщо цей політик піде, підсумовує експерт Ільво Діаманті, необхідно буде відбудовувати, відновлювати італійську демократію.
