Постановку «Лісової пісні» на сцені донецької опери присвячують 140-річчю від дня народження Лесі Українки, що святкуватиметься у лютому наступного року. Оригінальний балет на маловідому музику композитора Михайла Скорульського незабаром покажуть на Галичині та Волині – Батьківщині поетеси. Це один з кроків до культурного поєднання сходу та заходу, впевнений художній керівник Донецького академічного національного театру опери і балету Вадим Пісарєв.
«Нас вибори, хочете ви чи ні, роз’єднали – схід із заходом. І про це стали говорити. І в мене просто як в громадянина України народилась ця ідея – об’єднати людей через мистецтво. І це можливо. І це треба робити. І до нас з Галичини приїхали на прем’єру – вони з короваєм приїхали, тобто з великою повагою, що ми це зробили – адже у Львові не показують «Лісову пісню». А це ж наша українська класика», – каже Пісарєв.
Танцюристам заборонили читати «Лісову пісню»
У підготовці грандіозного балету брав участь увесь колектив театру – 245 працівників. Бюджет постановки складає близько 800 тисяч гривень. Найбільше митці пишаються костюмами і декораціями в українському стилі, створеними спеціально для балету. Ці речі допомагають передати без слів основну ідею твору Лесі Українки.
Між тим, артисти зізнаються, що дехто з них навмисне не читав «Лісової пісні» – для збереження режисерської ідеї. «Про постановку ми дізнались наприкінці червня і потроху ставили її. Хоча твір не читали – нам заборонили його читати. Через те, що знаєте, коли балетмейстер ставить балет, і артист читав твір, між ними двома виникають суперечки», – говорить провідний артист театру і виконувач ролі Лукаша Максим Вальчик.
Вже в лютому «Лісову пісню» покажуть в театрі Івано-Франківська. Натомість Вадим Пісарєв домовляється, щоб Івано-Франківський драматичний театр показав для донецького глядача спектакль «Нація», що відображає життя і діяльність героїв УПА.
Перешкодою для культурного обміну між сходом та заходом митці називають складне транспортне сполучення. Потяг з Донецька до Івано-Франківська іде півтори доби, авіатранспорт українським театрам не потягнути. Отож, подолання культурної відстані означає для артистів значні витрати грошей та часу.
«Нас вибори, хочете ви чи ні, роз’єднали – схід із заходом. І про це стали говорити. І в мене просто як в громадянина України народилась ця ідея – об’єднати людей через мистецтво. І це можливо. І це треба робити. І до нас з Галичини приїхали на прем’єру – вони з короваєм приїхали, тобто з великою повагою, що ми це зробили – адже у Львові не показують «Лісову пісню». А це ж наша українська класика», – каже Пісарєв.
Танцюристам заборонили читати «Лісову пісню»
У підготовці грандіозного балету брав участь увесь колектив театру – 245 працівників. Бюджет постановки складає близько 800 тисяч гривень. Найбільше митці пишаються костюмами і декораціями в українському стилі, створеними спеціально для балету. Ці речі допомагають передати без слів основну ідею твору Лесі Українки.
Між тим, артисти зізнаються, що дехто з них навмисне не читав «Лісової пісні» – для збереження режисерської ідеї. «Про постановку ми дізнались наприкінці червня і потроху ставили її. Хоча твір не читали – нам заборонили його читати. Через те, що знаєте, коли балетмейстер ставить балет, і артист читав твір, між ними двома виникають суперечки», – говорить провідний артист театру і виконувач ролі Лукаша Максим Вальчик.
Вже в лютому «Лісову пісню» покажуть в театрі Івано-Франківська. Натомість Вадим Пісарєв домовляється, щоб Івано-Франківський драматичний театр показав для донецького глядача спектакль «Нація», що відображає життя і діяльність героїв УПА.
Перешкодою для культурного обміну між сходом та заходом митці називають складне транспортне сполучення. Потяг з Донецька до Івано-Франківська іде півтори доби, авіатранспорт українським театрам не потягнути. Отож, подолання культурної відстані означає для артистів значні витрати грошей та часу.