– Донині все ще невирішеним залишається питання постачальників газу, тобто тих, хто наповнюватиме газопровід «Набукко». Як на Вашу думку, чий газ надходитиме до європейців цим шляхом?
– Ідеї щодо постачальників залишаються такими ж, як і раніше. На першому місці перебуває Азербайджан, який проте ще не взяв на себе цих зобов’язань. А також постачальники з Центральної Азії, хоча жоден із них також ще не підтвердив своєї участі (у газопостачаннях). Наскільки мені відомо, Туреччина все ще не підписала з Азербайджаном остаточної транзитної угоди. З огляду на це, сьогоднішнє підписання міжурядової угоди з проекту «Набукко» – це дуже символічний крок. Звичайно, дуже важливою залишається можливість одночасного підписання угоди між Анкарою та Баку. З огляду на те, що в «Набукко» ще не визначилися основні постачальники, у проекту залишається ще чимало непройденого шляху. Але сьогоднішній крок, все ж дуже позитивний.
– Звичайно, проект «Набукко», що, так би мовити, залишає Росію на узбіччі, дуже турбує її лідерів. Яких дій з боку Кремля слід чекати, з огляду на те, що росіяни всіма силами намагаються «проштовхнути» інший паралельний газогін під назвою «Південний потік»?
– Звичайно, Росія абсолютно не бажає, щоб газогін «Набукко» перетворився на реальність. Тому росіяни робитимуть все та всіма можливими методами, щоб цьому перешкодити. Ми вже були свідками таких дій: адже вони підписали з Азербайджаном надзвичайно вигідний контракт і тепер також матимуть більше газу з цієї країни. Нині Росія далі намагається переконати ті країни, які братимуть участь у «Набукко», щоб вони більше зосередилися на участі у створюваному ними проекті «Південний потік». Вони зробили вигідну пропозицію і Туреччині, хоча вона все ще не визначилася, чи брати їй участь також і в проекті росіян. З іншого боку, Кремль намагається отримати якнайбільше газу з країн, котрі є у зоні його впливу. Таким чином вони намагаються втримати контроль над газопостачаннями, першочергово пропонуючи вигідні ціни Азербайджану.
– Підписавши угоду щодо «Набукко», Туреччина, яка тривалий час намагається наблизити своє членство у Європі, отримала додаткові можливості щодо своєї євроінтеграції, чи не так?
– Туреччині слід було б пам’ятати, що беручи участь у грі, слід грати за чесними правилами. Я маю на увазі те, що Туреччині не слід було заходити так далеко: на мою думку, у всій ідеї «Набукко» вона дещо «перегнула палицю», бо чинила надто багато тиску на своїх друзів та партнерів. Тож тепер Анкара нарешті завершила справу. Хоча її лідери навіть обіцяли підписати угоду в червні, і це знову було відкладене на пізніше. Багатьом людям все це вже почало добряче набридати. Туреччина хотіла виграти надто багато від «Набукко», користуючись тим, що інші країни хотіли втілити цей проект якомога швидше.
(Брюссель – Прага – Київ)
– Ідеї щодо постачальників залишаються такими ж, як і раніше. На першому місці перебуває Азербайджан, який проте ще не взяв на себе цих зобов’язань. А також постачальники з Центральної Азії, хоча жоден із них також ще не підтвердив своєї участі (у газопостачаннях). Наскільки мені відомо, Туреччина все ще не підписала з Азербайджаном остаточної транзитної угоди. З огляду на це, сьогоднішнє підписання міжурядової угоди з проекту «Набукко» – це дуже символічний крок. Звичайно, дуже важливою залишається можливість одночасного підписання угоди між Анкарою та Баку. З огляду на те, що в «Набукко» ще не визначилися основні постачальники, у проекту залишається ще чимало непройденого шляху. Але сьогоднішній крок, все ж дуже позитивний.
– Звичайно, проект «Набукко», що, так би мовити, залишає Росію на узбіччі, дуже турбує її лідерів. Яких дій з боку Кремля слід чекати, з огляду на те, що росіяни всіма силами намагаються «проштовхнути» інший паралельний газогін під назвою «Південний потік»?
– Звичайно, Росія абсолютно не бажає, щоб газогін «Набукко» перетворився на реальність. Тому росіяни робитимуть все та всіма можливими методами, щоб цьому перешкодити. Ми вже були свідками таких дій: адже вони підписали з Азербайджаном надзвичайно вигідний контракт і тепер також матимуть більше газу з цієї країни. Нині Росія далі намагається переконати ті країни, які братимуть участь у «Набукко», щоб вони більше зосередилися на участі у створюваному ними проекті «Південний потік». Вони зробили вигідну пропозицію і Туреччині, хоча вона все ще не визначилася, чи брати їй участь також і в проекті росіян. З іншого боку, Кремль намагається отримати якнайбільше газу з країн, котрі є у зоні його впливу. Таким чином вони намагаються втримати контроль над газопостачаннями, першочергово пропонуючи вигідні ціни Азербайджану.
– Підписавши угоду щодо «Набукко», Туреччина, яка тривалий час намагається наблизити своє членство у Європі, отримала додаткові можливості щодо своєї євроінтеграції, чи не так?
– Туреччині слід було б пам’ятати, що беручи участь у грі, слід грати за чесними правилами. Я маю на увазі те, що Туреччині не слід було заходити так далеко: на мою думку, у всій ідеї «Набукко» вона дещо «перегнула палицю», бо чинила надто багато тиску на своїх друзів та партнерів. Тож тепер Анкара нарешті завершила справу. Хоча її лідери навіть обіцяли підписати угоду в червні, і це знову було відкладене на пізніше. Багатьом людям все це вже почало добряче набридати. Туреччина хотіла виграти надто багато від «Набукко», користуючись тим, що інші країни хотіли втілити цей проект якомога швидше.
(Брюссель – Прага – Київ)
