До Москви для участі у Помісному Соборі та виборах Патріарха Російської православної церкви приїхали 702 делегати із 64 країн світу. Майже третина з них – українські архієреї, монахи та миряни.
Напередодні, у неділю 25 січня, пройшов Архієрейський Собор, делегати якого визначили три кандидатури на патріарший престол.
Це місцеблюститель митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило, митрополит Калузький і Боровський Климент і Митрополит Мінський і Слуцький Філарет.
Останній вже у день голосування 27 січня зняв свою кандидатуру на користь місцеблюстителя Патріаршого престолу.
Тому у бюлетенях залишилося лише дві кандидатури – Кирила та Климента, хоча певна інтрига ще зберігалася, бо Помісний собор має право висунути додаткового кандидата. Але цього не сталося.
Обрання Патріарха РПЦ проходило поряд із вівтарем храму
Згідно зі Статутом Російської православної церкви, кандидат у Патріархи має «мати вищу богословську освіту, достатній досвід управління єпархією і бути за віком не молодшим 40 років».
Сама процедура обрання Патріарха не виписана в деталях, тому її корегує Священний Синод.
Голосування розпочалося о 17:30 за московським часом.
Як повідомив Радіо Свобода телефоном із Москви керівник прес-служби Української православної церкви Московського патріархату Василь Анісимов, «собор проходив не в залі зібрань, як зазвичай, а безпосередньо перед вівтарем Храму Христа Спасителя. Все було дуже урочисто. Миряни сіли по обидва боки храму, а посередині – архієреї. У президії були митрополит Київський Володимир, митрополит Кирило і предстоятель Японської православної церкви Данило».
Свій голос за Кирила віддав і Митрополит Київський
Обрання митрополита Кирила прогнозували ще задовго до Помісного Собору. Адже при покійному Патріархові Алексію II Кирило керував зовнішніми зв’язками РПЦ. І саме він має великий досвід особистого спілкування із президентом, а нині прем’єр-міністром Росії Володимиром Путіним та широкі зв’язки з іншими діючими політиками.
Кирилові (Гундяєву) 62 роки. Він народився у Ленінграді і закінчив Ленінградську Духовну Академію. У сані митрополита з 1991 року. У ту пору його звинувачували у корисливому використанні податкових пільг, наданих РПЦ для імпорту алкогольної та тютюнової продукції. Сам Митрополит ці звинувачення називав «політичним замовленням».
Усередині Церкви його критикували за «модернізм». Однак після 2000 року тональність ЗМІ змінилася. Митрополита Кирила все частіше називають «лідером російської неоконсервативної думки», реставратором ідеї «Москва-Третій Рим» і розцінюють, як основного кандидата на Патріарший Престол після Алексія II.
Віце-президент Московського Центру політичних технологій Олексій Макаркін вважає, що успіх Кирила обумовлений двома головними факторами: по-перше, надзвичайно активною передвиборчою кампанією, головною метою якої було змінити ставлення до Митрополита як до реформатора і показати його як захисника традиційних православних цінностей.
Другий фактор – це підтримка українського єпископату.
Адже відомо, що кандидатуру місцеблюстителя підтримав сам предстоятель Української православної церкви МП, митрополит Київський Володимир (Сабодан).
«Новий Патріарх не зможе зупинити руху до автокефалії УПЦ»
Виконавчий директор Центру релігійної інформації та свободи Людмила Філіпович вважає, що особливих змін у церковній політиці щодо України з приходом нового Патріарха очікувати не треба.
Надто багато нагальних проблем має сама Російська православна церква –«це і мала кількість вірян, і розколи всередині церкви, і безліч інших гострих проблем, щоб робить основний акцент саме на Україні».
І головне, що за ці роки вже склалася певна система відносин між РПЦ і УПЦ Московського патріархату, тому – на думку Людмили Філіпович– новий Патріарх не зможе зупинити руху до автокефалії української церкви.
До того ж УПЦ Московського патріархату вирішила не піднімати на Помісному соборі питання підтвердження статуту Української православної церкви, як «самоврядної та незалежної».
«Нинішній статус Української православної церкви є оптимальним, і питання про його зміну делегатами від Української православної церкви не порушуватиметься», – наголосив голова УПЦ митрополит Володимир (Сабодан).
Українські архієреї просили митрополита Володимира дозволу висунути його кандидатуру на Патріарший престол. Але Володимир відмовився, сказавши, що «хотів би стати перед Богом 121-м митрополитом Київським, а не 16-м патріархом Московським».
(Київ – Прага)
Напередодні, у неділю 25 січня, пройшов Архієрейський Собор, делегати якого визначили три кандидатури на патріарший престол.
Це місцеблюститель митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило, митрополит Калузький і Боровський Климент і Митрополит Мінський і Слуцький Філарет.
Останній вже у день голосування 27 січня зняв свою кандидатуру на користь місцеблюстителя Патріаршого престолу.
Тому у бюлетенях залишилося лише дві кандидатури – Кирила та Климента, хоча певна інтрига ще зберігалася, бо Помісний собор має право висунути додаткового кандидата. Але цього не сталося.
Обрання Патріарха РПЦ проходило поряд із вівтарем храму
Згідно зі Статутом Російської православної церкви, кандидат у Патріархи має «мати вищу богословську освіту, достатній досвід управління єпархією і бути за віком не молодшим 40 років».
Сама процедура обрання Патріарха не виписана в деталях, тому її корегує Священний Синод.
Голосування розпочалося о 17:30 за московським часом.
Як повідомив Радіо Свобода телефоном із Москви керівник прес-служби Української православної церкви Московського патріархату Василь Анісимов, «собор проходив не в залі зібрань, як зазвичай, а безпосередньо перед вівтарем Храму Христа Спасителя. Все було дуже урочисто. Миряни сіли по обидва боки храму, а посередині – архієреї. У президії були митрополит Київський Володимир, митрополит Кирило і предстоятель Японської православної церкви Данило».
Свій голос за Кирила віддав і Митрополит Київський
Обрання митрополита Кирила прогнозували ще задовго до Помісного Собору. Адже при покійному Патріархові Алексію II Кирило керував зовнішніми зв’язками РПЦ. І саме він має великий досвід особистого спілкування із президентом, а нині прем’єр-міністром Росії Володимиром Путіним та широкі зв’язки з іншими діючими політиками.
Кирилові (Гундяєву) 62 роки. Він народився у Ленінграді і закінчив Ленінградську Духовну Академію. У сані митрополита з 1991 року. У ту пору його звинувачували у корисливому використанні податкових пільг, наданих РПЦ для імпорту алкогольної та тютюнової продукції. Сам Митрополит ці звинувачення називав «політичним замовленням».
Усередині Церкви його критикували за «модернізм». Однак після 2000 року тональність ЗМІ змінилася. Митрополита Кирила все частіше називають «лідером російської неоконсервативної думки», реставратором ідеї «Москва-Третій Рим» і розцінюють, як основного кандидата на Патріарший Престол після Алексія II.
Віце-президент Московського Центру політичних технологій Олексій Макаркін вважає, що успіх Кирила обумовлений двома головними факторами: по-перше, надзвичайно активною передвиборчою кампанією, головною метою якої було змінити ставлення до Митрополита як до реформатора і показати його як захисника традиційних православних цінностей.
Другий фактор – це підтримка українського єпископату.
Адже відомо, що кандидатуру місцеблюстителя підтримав сам предстоятель Української православної церкви МП, митрополит Київський Володимир (Сабодан).
«Новий Патріарх не зможе зупинити руху до автокефалії УПЦ»
Виконавчий директор Центру релігійної інформації та свободи Людмила Філіпович вважає, що особливих змін у церковній політиці щодо України з приходом нового Патріарха очікувати не треба.
Надто багато нагальних проблем має сама Російська православна церква –«це і мала кількість вірян, і розколи всередині церкви, і безліч інших гострих проблем, щоб робить основний акцент саме на Україні».
І головне, що за ці роки вже склалася певна система відносин між РПЦ і УПЦ Московського патріархату, тому – на думку Людмили Філіпович– новий Патріарх не зможе зупинити руху до автокефалії української церкви.
До того ж УПЦ Московського патріархату вирішила не піднімати на Помісному соборі питання підтвердження статуту Української православної церкви, як «самоврядної та незалежної».
«Нинішній статус Української православної церкви є оптимальним, і питання про його зміну делегатами від Української православної церкви не порушуватиметься», – наголосив голова УПЦ митрополит Володимир (Сабодан).
Українські архієреї просили митрополита Володимира дозволу висунути його кандидатуру на Патріарший престол. Але Володимир відмовився, сказавши, що «хотів би стати перед Богом 121-м митрополитом Київським, а не 16-м патріархом Московським».
(Київ – Прага)
