«Валютна міна». Національний банк вимагає перейти на торгівлю іноземною валютою лише через каси банків

Хто чатує біля обмінок?

Гривня після стрімкого падіння стосовно долара останнім часом знову стабілізувалася. Дії Нацбанку дали результати. На оголошеннях біля пунктів обміну валюти вказано: долар - «продаж 5.85» , до 6 гривень позначка не дотягує. Однак це не означає, що охочі без проблем можуть обміняти гривні на долари.

Вже близько місяця люди шаленіють від того, що діється з доларом. Спочатку він стрімко зростав у ціні, а потім просто зник з обмінників. Люди іноді цілими днями кружляють районами столиці, щоб придбати американську валюту. Адже зарплата у більшості українців – у гривні, а кредитів набралися в доларах, за оренду квартири в столиці господарі також вимагають лише «зелених». Тому шукай, де хочеш, пояснює «шукач долара» Ігор. «Хазяїн квартири, де я живу, вимагає оплати в доларах. Я їжджу цілими днями, шукаю, де б обміняти. А мені кажуть: нема, і все».

Люди у розпачі й не знають, що їм робити. На допомогу приходять такі собі «міняйли». Вона годинами крутяться поблизу обмінних пунктів і шукають чергову жертву. Ігор бачить їх постійно.
Хлопець впевнений, що люди звертатимуться до міняйлів-шахраїв, якщо обмінники не будуть працювати вночі чи на великих ринках. Але слід враховувати, що за відсутності американської валюти, вже зараз в обігу з’явилася велика кількість фальшивих банкнот.

Чи не повернуться 90-ті? Досвід сусідньої Польщі

Натхненники ліквідації обмінок в Україні переконують, що це перехід до загальноприйнятих правил обміну валюти, поширених у більшості країн Європи. У Польщі пункти обміну валют припиняють роботу поступово. Але не тому, що їх забороняють, а тому, що вони просто втрачають сенс існування.

На території Польщі поблизу Німеччини навіть на базарах покупці уже розраховуються у європейській валютній одиниці. Багато підприємств, особливо тих, що продають товари у країни Західної Європи, розраховується у євро. Власники банківських кредитних карток, їдучи за кордон, уже не журяться, де обміняти валюту, банкомати за кордоном виділяють їм гроші також у євро.

Пункти обміну валют стають полякам просто непотрібні, бо вільний ринок їх скасовує. Тому природнім шляхом кількість обмінок у Польщі поступово зменшується. Нині поодинокі пункти обміну ще залишилися хіба що на залізничних вокзалах та базарах.

Світова фінансова криза поки що помітно не позначилась на економіці країни. Однак фахівці попереджають, що наступними роками може значно знизитись ВВП, почне наростати безробіття. Парламент змінив, слідом за країнами ЄС, урядові гарантії для банківських депозитів на суму до 50 тисяч євро. Тому паніки на фінансовому ринку нема, люди не забирають грошей з банківських депозитів.

Фахівці зазначають, що помірковані дії Національного банку Польщі та уряду навели спокій на фінансових ринках, а це нині найважливіше для економіки країни. Спокій на фінансовому ринку Польщі закріпила постанова уряду про «Дорожню карту», запровадження у країні у 2012 році валютної одиниці євро.

Упродовж жовтня банківський курс польської валютної одиниці, злотого (PLN), понизився на близько 30%. Завдяки останнім рішенням уряду падіння банківського курсу злотого припинилося, він навіть починає зростати.

Пункти обміну валют, як і найбільший у Європі варшавський базар «Стадіон», стали символом бурхливих перетворень польської економіки початку 90-их. Завдяки торговцям з країн Східної Європи, товарообмін щорічно сягав мільярдів злотих. Продавцям, що везли товар з України, Білорусії та Росії, після продажу товару польські злоті треба було замінити на «тверду валюту». Для того потрібні були пункти обміну. Зараз «шенгенські візи» у прикордонній зоні припинили рух «човників» із польською валютою на руках.

Отже, у Нацбанку переконують: якщо обмінки прибрати, це допоможе стабілізації гривні. До того ж, міняти гроші через каси банків і зручніше, і надійніше. Натомість, опоненти такого рішення лякають тим, що міняти стане складніше і пророкують розквіт валютних міняйл. Таку епоху Україна вже переживала, і не дуже давно – у першій половині дев’яностих. Киянка Гульнара пригадує, як вона тоді вимінювала долари. «У нас тоді була така історія: чоловік їздив на заробітки в Росію, тож треба було поміняти гроші. Нам поміняли 100 доларів на руках. Але нас обманули і отримали ми набагато менше. Йшли на цей ризик, бо у «міняйл» був курс більший».

Можливі наслідки ліквідації пунктів обміну

НБУ вимагає від комерційних банків до початку наступного року позбутися обмінок, які діють на підставі так званих «агентських угод». А такими угодами користуються 95% усіх точок обміну. Колишній заступник голови правління НБУ Ярослав Солтис переконаний: хвилюватися немає чого, банків, де можна буде обміняти валюту, вистачить. Більше того, банкір вважає, що рішення НБУ не тільки не сприяє активізації чорного валютного ринку, а навпаки, ставить йому палиці в колеса. «Всі комерційні банки, а їх зараз більше 170, мають свої пункти обміну валюти. Це якраз банківська справа. Зараз треба боротися з ажіотажним спекулятивним ринком. Часто ці «агентські пункти» не контрольовані та неоподатковані».

«Обсяги чорного ринку зростуть у рази - це однозначно», — прогнозує заступник голови правління «Експобанку» Ростислав Коган. Про це повідомляє видання «Дєло». А колишній голова «Ощадбанку» Олександр Морозов схвалює рішення НБУ перейти на торгівлю іноземною валютою лише через каси комерційних банків. Хоча при цьому в пана Морозова є питання щодо стрімких термінів такого переходу, він вважає, що дата переходу має бути ближчою до березня 2009 року. «Я не знаю, як за такий короткий термін банки зможуть запропонувати нашим громадянам таку сітку обмінних пунктів, щоб задовольнити попит».

Перипетії навколо обмінних пунктів можуть призвести до штучно встановленого курсу обміну на той же долар чи інші валюти. Цього не виключає директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. «Якщо пунктів буде недостатньо, люди будуть відчувати скруту, то, звичайно, цю скруту будуть використовувати ті, хто займається обміном, і курс буде не на користь населення. Тож ми будемо програвати саме на обміні. У стабільні часи різниця між курсом купівлі і продажу незначна. А якщо різниця буде значна, то населення відчує це».

Тільки у Києві обмінників є більше півтисячі. І залишилося почекати всього-на-всього півтора місяця, щоб переконатись, чи здатні комерційні банки перебрати на себе всі обмінні операції.