Скільки нині видається книжок в Україні, не знає ніхто. На форумі спробують зайнятись підрахунками і аналізом. За приблизними даними, в Україні на людину видається 1–2 книжки – це середньоєвропейська цифра. Для прикладу, в сусідній Польщі на людину припадає 0,5 книжки, але доброї і якісної.
Про те, що українські видавництва видають щороку кращі книжки, свідчать тисячі нових видань, гарно надрукованих, ілюстрованих, на якісному папері.
Щороку Києво-Могилянське видавництво друкує 100 нових якісних наукових книг на комерційних умовах.
Директор видавництва Києво-Могилянської академії Віра Соловйова каже: «Книга має свій ринок, книга – цілком бізнес. Кажуть, потрібні дотації від держави. Ні, вони не потрібні. Видавництва мають поборотись за свого читача якістю. Самі собі доводимо і всім – ми виживаємо за рахунок книг. Без жодних дотацій. Але є проблеми промоції – донести книжку до читача, в райони, села. Ось це має держава вирішувати».
Мобілки замість книжок
За роки незалежності у Львові було закрито понад 100 книгарень. Адже на ігрових автоматах чи мобільних телефонах можна заробити більше, а радше легше, аніж на книжці.
Українська книгарня, яка торгує лише українськими книжками, боролась роками за приміщення і виживає. Для неї форум – це нові знайомства і угоди, за якими крамниця працює цілий рік.
«Із одного боку, книжка – це бізнес, але з іншого, ми теж читаємо ці книжки. Мені приємно зустріти видавців, які такі ж ентузіасти, як ми. Можна в нашому магазині продавати мобільні телефони, але ми продаємо українську книжку», – розповіла директор крамниці Ольга Огризко.
В Європі українську літературу майже не знають, в Україні також бракує перекладів
Нині лише одиниці українських письменників, яким вдається отримати міжнародний ґрант, знані в Європі, і то лише у Німеччині та Польщі. Є поодинокі переклади українських книжок на англійську, німецьку, польську. Водночас між українським читачем і світовою літературою створюється усе більший бар’єр.
Якщо в Естонії, де мешкає близько 1 мільйона 400 тисяч населення, у книгарнях є всі перекладені книжки, про які говорять у світі, то в Україні видається 1 тисяча назв перекладної літератури на рік.
Поет Назар Гончар каже: «Для закордону треба кваліфікованих перекладачів. Теж добра була б державна підтримка для промоції авторів за кордоном».
Четвертий раз на львівський форум видавців приїжджає президент Варшавського міжнародного книжкового ярмарку Ґжегож Ґузовскі. «Дедалі більше на польський книжковий ринок заходить західних видавництв, які вчать нас професійної промоції. Адже для багатьох поляків і далі книжка – це не товар. Але це є товар, іншого, вищого рівня, без якого життя не може бути, бо книжка змушує людину мислити», – каже польський фахівець.
Невелике приміщення без кондиціонерів, де відбувається книжковий форум у Львові, відлякує європейських видавців. А те, що не приїжджають письменники зі світовими іменами, мабуть, є наслідком того, що міжнародний ринок для української книжки і письменників є ще недосяжний, кажуть учасники форуму.
(Львів – Прага – Київ)
