Леся Бакалець
Київ – Уже більш як півроку українці дивляться фільми українською мовою. За цей час глядачів у кінотеатрах не поменшало, а прибутки зросли більше як на шість мільйонів гривень, мовиться у дослідженні Міжнародної асоціації виробників і дистриб’юторів фільмів. Жахалка, що український переклад буде нерентабельним та відлякає кіноманів від широкого екрану, не здійснилась.
Українські кінотеатри вижили, їхні власники не стали банкрутами, а українські глядачі не розлюбили дивитися кіно на широкому екрані. А ще зовсім нещодавно кінопрокатники лякали, що український переклад нерентабельний, мовляв, на сході та півдні державну мову зрозуміють тільки одиниці, а кінозали будуть порожніми.
Проте через півроку від наказу Міністерства культури і туризму про обов’язковий переклад або субтитрування іноземних фільмів українською результати виявились іншими. За даними Міжнародної асоціації виробників та дистриб’юторів фільмів, прибутки від кінопрокату від початку року зросли на 4 відсотки.
А це ознака того, що мовне питання кінематографа було явно заполітизоване, каже генеральний директор дистриб’юторської компанії B&H Film Distribution, він же власник єдиної в Україні студії повного циклу дубляжу, Богдан Батрух.
«Як мінімум Україна – толерантна країна, а як максимум – однорідна. Тому що і в східних, і в південних регіонах сприймають позитивно і українську мову, і українські фільми. І ходять, і купують. Тому я думаю, ця штучна картина, що Україна є поділена на щось, не існує», – переконаний прокатник.
На півдні України думають інакше
На півдні ж причину високих прибутків від кінопрокату пояснюють інакше. Світлана, директор одного з миколаївських кінотеатрів, каже, що ці місяці просто більш врожайні на прем’єри та цікаві фільми, ніж у попередньому році. А на тотальний український переклад як були скарги від глядачів, так і залишаються.
Щоправда, Світлана визнає, що порожнім кінозал не буває: «Людям просто немає куди дітися – треба ж кудись ходити. Перший час у нас в кінотеатрі взагалі було мало глядачів, багато і зараз не ходить, бо не розуміє українську мову. Але глядацька активність залежить іще і від самого фільму – якщо він цікавий, прем’єра, то люди у будь-якому випадку на нього підуть – бо інших варіантів немає. Хіба що їхати в Росію і дивитися там».
У самих глядачів думки також розділилися – наприклад, мешканець того ж Миколаєва Гліб каже, що тепер до кінотеатрів не ходить взагалі. «Коли почалась ця українізація, моя мама, на відміну від мене, української не розуміє, тому всі разом, сім’єю, ми подивитися фільм уже не можемо. Є деякі непогані приклади українського дубляжу, але, знову-таки, вони розраховані на вузьке коло людей, які розуміють мову», – каже мешканець Миколаєва.
Більшість уже не підлаштовується під меншість
«Вузьке коло людей» – це насправді більшість населення України, переконаний видавець Олександр з Києва. А у російському, японському чи будь-якому іншому перекладі улюблений фільм можна подивитися і в інтернеті, каже він.
«Раніше корінне населення України не мало можливості дивитися фільми своєю рідною мовою. А я, може, хочу також дивитися фільми мовою оригіналу, наприклад, англійською. Але ж це не означає, що сеанси мають підлаштовуватись під мої бажання і показувати мені всі фільми англійською мовою», – аргументує видавець.
За результатами іноземних досліджень, тільки 11 % українців виступають проти українського перекладу.
24 % цю ідею підтримують, а 30 % ставляться нейтрально. Та успіх багатьох мультфільмів, переклад яких державною мовою глядачі оцінили належно, показав: робити якісний дубляж українці вміють, і кіноіндустрії нічого не загрожує.
(Київ – Прага)
Київ – Уже більш як півроку українці дивляться фільми українською мовою. За цей час глядачів у кінотеатрах не поменшало, а прибутки зросли більше як на шість мільйонів гривень, мовиться у дослідженні Міжнародної асоціації виробників і дистриб’юторів фільмів. Жахалка, що український переклад буде нерентабельним та відлякає кіноманів від широкого екрану, не здійснилась.
Українські кінотеатри вижили, їхні власники не стали банкрутами, а українські глядачі не розлюбили дивитися кіно на широкому екрані. А ще зовсім нещодавно кінопрокатники лякали, що український переклад нерентабельний, мовляв, на сході та півдні державну мову зрозуміють тільки одиниці, а кінозали будуть порожніми.
Проте через півроку від наказу Міністерства культури і туризму про обов’язковий переклад або субтитрування іноземних фільмів українською результати виявились іншими. За даними Міжнародної асоціації виробників та дистриб’юторів фільмів, прибутки від кінопрокату від початку року зросли на 4 відсотки.
А це ознака того, що мовне питання кінематографа було явно заполітизоване, каже генеральний директор дистриб’юторської компанії B&H Film Distribution, він же власник єдиної в Україні студії повного циклу дубляжу, Богдан Батрух.
«Як мінімум Україна – толерантна країна, а як максимум – однорідна. Тому що і в східних, і в південних регіонах сприймають позитивно і українську мову, і українські фільми. І ходять, і купують. Тому я думаю, ця штучна картина, що Україна є поділена на щось, не існує», – переконаний прокатник.
На півдні України думають інакше
На півдні ж причину високих прибутків від кінопрокату пояснюють інакше. Світлана, директор одного з миколаївських кінотеатрів, каже, що ці місяці просто більш врожайні на прем’єри та цікаві фільми, ніж у попередньому році. А на тотальний український переклад як були скарги від глядачів, так і залишаються.
Щоправда, Світлана визнає, що порожнім кінозал не буває: «Людям просто немає куди дітися – треба ж кудись ходити. Перший час у нас в кінотеатрі взагалі було мало глядачів, багато і зараз не ходить, бо не розуміє українську мову. Але глядацька активність залежить іще і від самого фільму – якщо він цікавий, прем’єра, то люди у будь-якому випадку на нього підуть – бо інших варіантів немає. Хіба що їхати в Росію і дивитися там».
У самих глядачів думки також розділилися – наприклад, мешканець того ж Миколаєва Гліб каже, що тепер до кінотеатрів не ходить взагалі. «Коли почалась ця українізація, моя мама, на відміну від мене, української не розуміє, тому всі разом, сім’єю, ми подивитися фільм уже не можемо. Є деякі непогані приклади українського дубляжу, але, знову-таки, вони розраховані на вузьке коло людей, які розуміють мову», – каже мешканець Миколаєва.
Більшість уже не підлаштовується під меншість
«Вузьке коло людей» – це насправді більшість населення України, переконаний видавець Олександр з Києва. А у російському, японському чи будь-якому іншому перекладі улюблений фільм можна подивитися і в інтернеті, каже він.
«Раніше корінне населення України не мало можливості дивитися фільми своєю рідною мовою. А я, може, хочу також дивитися фільми мовою оригіналу, наприклад, англійською. Але ж це не означає, що сеанси мають підлаштовуватись під мої бажання і показувати мені всі фільми англійською мовою», – аргументує видавець.
За результатами іноземних досліджень, тільки 11 % українців виступають проти українського перекладу.
24 % цю ідею підтримують, а 30 % ставляться нейтрально. Та успіх багатьох мультфільмів, переклад яких державною мовою глядачі оцінили належно, показав: робити якісний дубляж українці вміють, і кіноіндустрії нічого не загрожує.
(Київ – Прага)
