Леся Бакалець
Сьогодні, 26 червня, – Міжнародний день на підтримку жертв тортур. В Україні тільки до уповноваженого з прав людини за рік звертаються близько 1300 українців, котрі, за їхнім твердженням, зазнали катувань. Правозахисники зазначають – найбільші проблеми із дотриманням прав людини – у колоніях, слідчих ізоляторах та під час слідства, коли потрібні зізнання «вибивають» силою.
«Ні тортурам!» – сказала Україна понад 6 років тому, коли у 1997 ратифікувала Європейську Конвенцію з запобігання тортур та негуманного поводження або покарання. Та підписати зобов’язання набагато легше, ніж їх виконувати. Особливо, коли катування допомагають правоохоронцям швидше розкрити злочин.
Член наглядової ради Департаменту з питань виконання покарань Геннадій Удовенко наводить поширену схему, як із невинного роблять «винного». Розповідає, у якогось селянина вкрали кобилу, а його сусідом виявився циган. Тому міліція довго не сушила собі мізки, кого ж звинуватити у злочині.
«То одразу ж його заарештували, бо ніхто ж не може вкрасти кобилу, окрім цигана. Людина неграмотна, його в міліції побили, сказали: «якщо ти не визнаєш, що вкрав, то ми тобі ще й вбивство повісимо», він пише, на знаючи, що він пише і підписує сам собі вирок. Суд дає йому 5 років за цю кобилу, яку хтось вкрав. І нікому нічого не доведеш», – зазначає Геннадій Удовенко.
У МВС факти тортур визнають
Міністерство внутрішніх справ визнає, тортури під час слідства справді мають місце. Помічник міністра Юрій Білоусов переконує, це явище вони намагаються викорінити. І принагідно пояснює причини, чому правоохоронці вдаються до фізичного «вибивання» зізнання.
«Це і показники оцінки ефективності роботи міліції, це терміни розслідування справ, коли працівник ставиться в такі умови, що він лише із застосуванням насильства може добитися результатів. Це і фінансове забезпечення також, і низький кваліфікаційний рівень працівників. Це і взагалі найбільш широка причина – поширення насильства взагалі в суспільстві», – каже Юрій Білоусов
Департамент з питань виконання покарань: катувань у колоніях не має
На відміну від правоохоронців, у Департаменті з питань виконання покарань, який керує усіма пенітенціарними закладами, переконують: вони до в’язнів ставляться виключно по-людськи. За словами першого заступника голови департаменту Миколи Ільтяя у цьому році не зафіксовано жодного випадку катувань. Він пояснює: просто в департаменту немає причин застосовувати тортури до ув’язнених.
«Катувань не має. Для чого проводяться катування? Під час затримання, слідства – для того, щоб розкрити якийсь злочин. До нас приходять люди вже з вироком суду, вина їх доведена, у нас немає об’єктивних причин відносно них створювати якісь нелюдські умови, катування», – зауважив Микола Ільтяй.
«Ув’язнені не мають змоги поскаржитись на персонал колонії»
Правозахисники мають іншу думку. Голова громадської організації «Донецький меморіал» Олександр Букалов каже, ув’язнені просто не мають змоги поскаржитись на персонал колонії. А немає скарги – «немає» і порушень та фактів застосування тортур.
«Скарги на персонал – вони не виходять за межі колонії. І тому статистика у департаменті – дуже позитивно: немає таких скарг. Але якщо подивитись, скільки порушень знаходить прокуратура – це тисячі, і тисячі. І виходить, що є тисячі порушень, а чомусь засуджені на них не скаржаться», – наголошує Олександр Букалов.
Так само правозахисники звертають увагу на ситуацію у слідчих ізоляторах. Якими також опікується Державний департамент з питань виконання покарань. Тільки за інформацією уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової, щорічно в таких закладах помирає 130-135 осіб.
Тим не менше, самі правозахисники визнають, зараз в Україні права людини більше шануються, ніж декілька років тому. Але до верховенства закону ще далеко.
(Київ – Прага)
Сьогодні, 26 червня, – Міжнародний день на підтримку жертв тортур. В Україні тільки до уповноваженого з прав людини за рік звертаються близько 1300 українців, котрі, за їхнім твердженням, зазнали катувань. Правозахисники зазначають – найбільші проблеми із дотриманням прав людини – у колоніях, слідчих ізоляторах та під час слідства, коли потрібні зізнання «вибивають» силою.
«Ні тортурам!» – сказала Україна понад 6 років тому, коли у 1997 ратифікувала Європейську Конвенцію з запобігання тортур та негуманного поводження або покарання. Та підписати зобов’язання набагато легше, ніж їх виконувати. Особливо, коли катування допомагають правоохоронцям швидше розкрити злочин.
Член наглядової ради Департаменту з питань виконання покарань Геннадій Удовенко наводить поширену схему, як із невинного роблять «винного». Розповідає, у якогось селянина вкрали кобилу, а його сусідом виявився циган. Тому міліція довго не сушила собі мізки, кого ж звинуватити у злочині.
«То одразу ж його заарештували, бо ніхто ж не може вкрасти кобилу, окрім цигана. Людина неграмотна, його в міліції побили, сказали: «якщо ти не визнаєш, що вкрав, то ми тобі ще й вбивство повісимо», він пише, на знаючи, що він пише і підписує сам собі вирок. Суд дає йому 5 років за цю кобилу, яку хтось вкрав. І нікому нічого не доведеш», – зазначає Геннадій Удовенко.
У МВС факти тортур визнають
Міністерство внутрішніх справ визнає, тортури під час слідства справді мають місце. Помічник міністра Юрій Білоусов переконує, це явище вони намагаються викорінити. І принагідно пояснює причини, чому правоохоронці вдаються до фізичного «вибивання» зізнання.
«Це і показники оцінки ефективності роботи міліції, це терміни розслідування справ, коли працівник ставиться в такі умови, що він лише із застосуванням насильства може добитися результатів. Це і фінансове забезпечення також, і низький кваліфікаційний рівень працівників. Це і взагалі найбільш широка причина – поширення насильства взагалі в суспільстві», – каже Юрій Білоусов
Департамент з питань виконання покарань: катувань у колоніях не має
На відміну від правоохоронців, у Департаменті з питань виконання покарань, який керує усіма пенітенціарними закладами, переконують: вони до в’язнів ставляться виключно по-людськи. За словами першого заступника голови департаменту Миколи Ільтяя у цьому році не зафіксовано жодного випадку катувань. Він пояснює: просто в департаменту немає причин застосовувати тортури до ув’язнених.
«Катувань не має. Для чого проводяться катування? Під час затримання, слідства – для того, щоб розкрити якийсь злочин. До нас приходять люди вже з вироком суду, вина їх доведена, у нас немає об’єктивних причин відносно них створювати якісь нелюдські умови, катування», – зауважив Микола Ільтяй.
«Ув’язнені не мають змоги поскаржитись на персонал колонії»
Правозахисники мають іншу думку. Голова громадської організації «Донецький меморіал» Олександр Букалов каже, ув’язнені просто не мають змоги поскаржитись на персонал колонії. А немає скарги – «немає» і порушень та фактів застосування тортур.
«Скарги на персонал – вони не виходять за межі колонії. І тому статистика у департаменті – дуже позитивно: немає таких скарг. Але якщо подивитись, скільки порушень знаходить прокуратура – це тисячі, і тисячі. І виходить, що є тисячі порушень, а чомусь засуджені на них не скаржаться», – наголошує Олександр Букалов.
Так само правозахисники звертають увагу на ситуацію у слідчих ізоляторах. Якими також опікується Державний департамент з питань виконання покарань. Тільки за інформацією уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової, щорічно в таких закладах помирає 130-135 осіб.
Тим не менше, самі правозахисники визнають, зараз в Україні права людини більше шануються, ніж декілька років тому. Але до верховенства закону ще далеко.
(Київ – Прага)
