Київ – Із власної волі без волі: сьогодні в Україні майже 150 тисяч засуджених. Із них півтори тисячі сидять у Черкаській виправній колонії номер 62. Яке воно, життя за ґратами?
Є лише два легальні способи потрапити до виправного закладу: за вироком суду і… з «екскурсією», влаштованою державними органами. Звісно, що у другому варіанті можна побачити лише те, що захочуть показати. Тому я не здивувалася, коли Черкаська виправна колонія № 62, куди нас привезли з дозволу Держдепартаменту виконання покарань, виявилась зразково-показовою.
Останні, четверті двері зачинились. Попереду – широкий плац із колючими дротами по периметру і яскрава червона лінія. Під нею напис: «Засуджений, стій, назад». Переступаємо її – і воля закінчилась.
Черкаська виправна колонія № 62 від інших відрізняється своїм виробництвом. Із майже півтори тисячі засуджених 80% працюють: виготовляють ящики, залізобетонні конструкції, овочі-фрукти вирощують.
Чи заробиш, чи втратиш
Керівництво колонії переконує, що охочих працювати дуже багато. Це підтверджує і Денис Сташинський, якому ще 5 років сидіти за вбивство.
Зараз він бригадир цеху і каже, що за роботою час іде швидше: «Робочий день з 8-ї ранку до 16-ї. Працюємо ми другий місяць, іще навчаємось, можна сказати. Виробляємо матраци ватяні, ватин. Зарплата приблизно 160–170 гривень, є більше, але, кажуть, це поки навчальний процес».
Таку суму заступник начальника з виробництва Віктор Федейко малою не вважає. Він каже, що на деяких виробництвах оплата йде за кількість зробленого.
До того ж , ув’язнених доводиться довго вчити перед тим, як вони почнуть нормально працювати, от і зарплата невелика, каже він: «А чому вона у них мала? Ми ж не вибираємо кадри, а працюємо з тим, хто до нас приходить. Проводимо конкурсний відбір, у співбесідах відбираємо людей, які вже мають навички в роботі».
Після звільнення з колонії ув’язнені формально можуть забрати зароблені гроші з особистого рахунку. Якщо вони там будуть, звісно, оскільки з них вирахується сума за утримання.
Зараз вона складає близько шести гривень на день. Тобто при зарплаті в 160 гривень на місяць колишній ув’язнений уже на волі залишиться не просто без грошей, а ще й у боргу перед колонією.
У колонії не тільки робота
Зате є шанс отримати середню (у кого її немає) і професійно-технічну освіту. Федір Дементьєв, викладач вечірньої школи в колонії, переконує: ув’язнені отримують стандартні атестати, жодного слова, що освіту вони здобули за ґратами, не написано.
Самі ж учні викладача радують. Він каже, що з ними навіть легше, ніж зі звичайними школярами на волі: «Тут немає проблем із дисципліною, з ними просто треба по-людськи, тоді ніяких запитань не виникає. Просто по-людському: сказав, значить, треба виконати».
Як до людей ставиться до вбивць, грабіжників та ґвалтівників і отець Олег. Він вірить, що кожен може виправитися і почати життя спочатку.
Хоча, пригадує священик, на перші свої служби в колонію він ходив зі страхом: «Коли сюди заходиш, ти вже перебуваєш в ув’язненні, навіть якщо і можеш вийти на свободу. Але ти прийшов, провів тут півдня – от ти вже півдня відсидів».
Крім духовної віддушини і роботи, ув’язнені мають клуб, бібліотеку. А за гарну поведінку після певної кількості років можна сподіватися на вільне поселення при колонії. Там умови кращі та нагляд менш суворий.
Більшість засуджених у Черкаській виправній колоній відбувають покарання за крадіжку та вбивство. Відбув строк – життя можна розпочати по-новому. І знову буття за ґратами і надії на волі розмежують тюремні двері.
А що далі? Це вже, як кажуть, інша історія. Статистика свідчить: майже кожен другий злочинець, відбувши покарання, порушує закон знову.
