Тортури за ґратами. Наскільки поширена практика катувань в місцях позбавлення волі?

Катування чи «виховна робота»?

Дев’яносто відсотків відомостей про катування ув’язнених правозахисники отримують нелегальним шляхом, каже координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман. Він переконаний, що повідомлення про катування й жорстоке поводження на території українських пенітенціарних установ — це правда. Однак, це лише третина фактів. На думку правозахисника, проблема полягає в тому, що в Україні не існує незалежного від повністю корумпованої Прокуратури і тотально корумпованого Департаменту з питань виконання покарань системи контролю за дотриманням прав людини в пенітенціарних установах.

Олександра Рафальського затримали вісім років тому за підозрою в скоєнні вбивства. Щоб отримати свідчення, його почали бити. «Змочували всі частини тіла, підключали струм, тілесні пошкодження були по всьому тілу», — говорить мати обвинуваченого Тамара Рафальська

У Державному департаменті з питань виконання покарань спростовують факти масового побиття засуджених, а більшість звинувачень на адресу адміністрацій колоній вважають безпідставними. Микола Ільтяй, виконувач обов’язків голови департаменту, називає це провокацією. «Це робота з розхитування установ покарання, фінансується з бандитського «общака», залучаються ЗМІ, правозахисники. Ми не збираємося схиляти перед тим голову, хоч деякі помилки є у виховній роботі. Я вважаю, що має бути адекватна виховна робота. Тих, хто не розуміє, треба карати».

Державний департамент з питань виконання покарань нині є автономною структурою з окремим статусом, на яке не може впливати навіть уряд, розповідає Олександр Беца, голова громадської ради з питань дотримання прав людини в установах виконання покарань при Міністерстві юстиції. Кілька років тому, виконуючи зобов’язання перед Радою Європи, Україна вивела департамент з підпорядкування МВС, проте і досі не передала його до Мін'юсту.

У 2005 році в Європейському суді з прав людини харків’янин Олексій Афанасьєв вперше в історії України виграв справу за фактом катувань і жорстокого поводження. Суд зобов’язав державу виплатити йому шість з половиною тисяч євро. Проте правоохоронці, які збиткувалися з чоловіка і досі не покарані, стверджує його адвокат Аркадій Бущенко. Адже Прокуратура неохоче розслідує такі справи.

Досудове побиття

Побиття і катування поширені не лише у колоніях, вони починаються ще з місць попереднього ув’язнення — в ізоляторах тимчасового утримання і приймальниках-розподільниках, кажуть правозахисники. Там піддають тортурам, щоб вибити зізнання, як це сталося з мешканцем Вінницької області Михайлом Бондарем. Його мати Катерина Михайлівна розповідає про знущання над сином: «Його трусило, у вухах кров. Вони його підвішували в наручниках, він так добу висів».

Зі співробітниками правоохоронних органів, а також пенітенціарних установ має працювати психолог, щоб зменшувати у них прояви агресії й жорстокості, вважає Тетяна Яблонська з Українсько-американського бюро захисту прав людини. До того ж, за її словами, так званий план розкриття злочинів змушує осіб у погонах застосовувати незаконні методи ведення слідства. «Я проводила моніторинг, опитала 1000 в’язнів. Майже 80% стверджували, що всі тортури були на рівні затримання й отримання явок з повинною. Мені відомі випадки, коли прокурор був присутній при таких катуваннях».

Поки в Україні не створена незалежна система контролю держави і суспільства за дотриманням прав людини у місцях позбавлення волі, проблема вирішена не буде, стверджують представники правозахисних організацій.