Дмитро Гройсман: Справа в тім, що на сьогодні пенітенціарна система України – це величезний виробничий комплекс. Майже всі засуджені працюють. Особливо ті, які перебувають на так званих «зонах», тобто не в СІЗО, а відбувають покарання, призначені судом. При цьому після всіх так званих відрахувань, а про це ще окремо треба говорити, сума, яку ці засуджені отримують на руки за місяць важкої фізичної праці коливається від 10 до 20 українських гривень. У місяць! Засуджені в Україні (це нонсенс, але це факт) сплачують комунальні послуги! Наприклад, освітлення, електрику чи так звану гарячу воду, яку вони ніколи зазвичай не бачать, чи просто воду, опалення – хоча цього нема ні в законі, ніде. Тобто система рабської праці, яка побудована на тому, щоб експлуатувати людей і збагачувати саму систему кримінально-виконавчу, яка далі нечесним шляхом розподіляється...
– Ви маєте на увазі, що за рахунок заощадження коштів на в’язнях збагачуються чиновники в цій системі?
– Очевидно. Якщо за підсумками роботи в минулому році наказом Державного департаменту з питань виконання покарань були виплачені так звані преміальні за активну роботу найвищому керівництву Департаменту, які сягали десятків тисяч гривень! Це кошти з державного бюджету, які залишилися не витраченими і які в кінці року Державний департамент виплатив у вигляді преміальних своєму найвищому керівництву. Це один із показників того, що відбувається. Про це, до речі, вже писали, але ні Контрольно-ревізійне управління не вирішило проводити там перевірку, ані навіть Державний департамент з питань виконання покарань ніяк це не прокоментував. Але це крапля в морі у порівнянні з тими сумами грошей, які крутяться в пенітенціарній системі України.
– Буквально кілька днів тому, 10 червня, в сусідній Росії президент Медведєв підписав закон про громадський контроль за дотриманням прав ув’язнених. Згідно з документом, у кожному суб’єкті Російської Федерації створюються громадські комісії – за участі Палати громад. Члени цих комісій мають право відвідувати пенітенціарні заклади та слідчі ізолятори без спеціального дозволу. Чи в Україні є такі організації, які контролюють дотримання прав ув’язнених?
– Я не знав про те, що в Росії прийнятий такий закон, але в Україні він давно вже є. Це закон, якщо я не помиляюся, 2002 року про цивільний контроль над військовою та правоохоронною організацією України, відповідно до якого цивільний контроль здійснюється і шляхом ось так званих громадських рад і громадських колегій. Такі колегії формально створені і в системі Державного департаменту з питання виконання покарань. Вони діють. З іншого боку, їхнє формування повністю є обов’язком і повноваженнями, власне, Департаменту. Про якість роботи цієї громадської колегії можна судити, наприклад, по такому факту: тільки в 2008 році принаймні тричі за сигналами Вінницької правозахисної групи до пенітенціарних установ у Вінницькій області приїздили комісії Державного департаменту з питання виконання покарань – за фактами знущань, катувань, самогубств засуджених, які відбувалися тільки на Вінничині. Жодного разу, тобто, з трьох – нуль, коли хтось із представників громадськості, які входять до складу цих рад, допускався на територію колонії разом із ними, щоб подивитися, що ж там відбулося. Отже, що ми маємо в Україні? Формально це існує, де-факто це не працює.
– Чи Ви знаєте такі випадки в Україні, щоб були покарані чиновники за знущання над в’язнями, чи існує бодай якась статистика?
– Так, вона існує. Ця статистика така: за всі роки незалежності України жоден чиновник системи виконання покарань не був притягнутий до кримінальної відповідальності за катування, тобто кількість дорівнює нулю. У 2007 році Департамент повідомив, що з невеличкої кількості скарг, які він, нібито, отримав (а там була кількість щось біля 100-120, це дуже мало), жодна скарга на застосування незаконних заходів фізичного чи морального тиску не знайшла свого підтвердження. Це офіційна статистика по перевірках Державного департаменту з питань виконання покарань.
Радіо Свобода, звичайно ж, звернулося до Департаменту виконання покарань, щоб почути їхню оцінку ситуації, однак сьогодні представники Департаменту не знайшли можливості дати Радіо Свобода коментар з цього питання. Як тільки ми отримаємо відповідь, ми відразу повідомимо про це.
