Голодомор 1932–1933

75 річницю Голодомору відзначили у Брюсселі

Вшанування пам’яті безвинних жертв Голодомору 1932-33 років відбулося у соборі Святих Михайла та Гудули міста Брюсселя

Західні історики підходили до Голодомору з висоти кремлівських веж – канадський історик Роман Сербин

Прага – Правда про Голодомор була однією з найбільших таємниць Радянського Союзу, яку він не визнавав аж до кінця 1980-х років. Але для Заходу голод і репресії в Україні 1930-х років таємницею не були. Проте не були вони і предметом ґрунтовного і неупередженого дослідження, аналізу та популяризації. А отже, вони не стали і частиною масової свідомості, як злодіяння нацистського режиму супроти європейських євреїв. Чому про Голодомор так мало знають на Заході і що потрібно, щоб знали більше? Про це Радіо Свобода розпитувало одного з провідних західних дослідників Голодомору, професора Університету Монреаля в Канаді Романа Сербина.

Голодомор на Ічнянщині

Олена Книш Свідків Голодомору, на жаль, залишилося дуже мало. Олені Сергіївні Книш сьогодні вже виповнилось 86 років, але вона до найменших деталей пам’ятає ті страшні дні.

Сприйняття Голодомору змінює інформація про нього

Київ – Українці змінили свою оцінку причин Голодомору 1932–1933 років упродовж останніх трьох років, стверджують соціологи. Оприлюднення засекречених архівних матеріалів переконало вже три чверті громадян України, що голодна смерть мільйонів селян була спричинена свідомими діями тогочасного керівництва Радянського Союзу. Про саме дослідження та про тенденції, на які воно вказує, в інтерв’ю Радіо Свобода розповів президент Київського міжнародного інституту соціології, доктор філософських наук Валерій Хмелько.

Українські Церкви: Голодомор – прояв нелюдської сутності сталінської ідеології

Київ – Українські Церкви і релігійні громади спільні у ставленні до Голодомору 1932-33 років, як до злочину сталінського режиму. І православні, і католики, і мусульмани, й іудеї вважають, що народ України пережив страшну трагедію. Про неї треба пам’ятати, щоб подібне більше ніколи не могло повторитися.

Українське сьогодення у пазурах Великого Голоду

Київ – Нестандартність, а часом і відверту химерність політичних, соціальних, культурних та економічних процесів в Україні важко не помітити. Так само важко заперечити тяглість впливу на сьогодення тих драматичних колізій, які зазнала Україна й українці впродовж ХХ століття. Ці колізії дослідники пов’язують передусім із тоталітарним (або ж совєтським) періодом в українській історії; не всі, але більшість науковців вважає, що для України тоталітарний тиск на людину і суспільство поєднувався з колоніальним гнобленням. А от третій потужний чинник, третій історичний детермінант сьогоднішнього українського буття далеко не завжди беруть до уваги, хоча про нього знають усі – навіть ті, хто його заперечує з піною біля рота. Цей третій чинник сформований передусім Голодомором 1932-33 років.

Поляки дивляться фотовиставку про Голодомор в Україні 1932-33 років

Варшава – Від четверга упродовж найближчих днів молода польська інтелігенція, студенти Варшавського університету мають змогу дивитися фотовиставку, присвячену Голодомору 1932-33 років в Україні. Для чималої кількості із них це перший контакт із трагічною історією України ХХ століття. Що поляки нині знають про ці події, які їхні враження після відвідин фотовиставки?

Причини Голодомору 1932-33 років

Київ – Голодомор 1932-33 років знищив від 7 до 10 мільйонів українців. А причиною Великого Голоду українські та зарубіжні історики називають радянський режим і його наміри знищити українство та українськість. Про сучасні дослідження причин Голодомору, правову оцінку подій, що відбулися в Україні понад 70 років тому, говорили нині у Києві науковці – представники Києво-Могилянської академії та Українського Інституту національної пам‘яті.

Що нового ми дізналися про Голодомор в останні роки?

Прага – Пам’ятаю, як у 1987 році, через рік після Чорнобильської катастрофи, тодішній заввідділом агітації і пропаганди ЦК Компартії України Леонід Кравчук заперечував факт Голодомору в 1932-33 роках. Це було на одній із лекцій перед аудиторією істориків, журналістів і лекторів, яких «зігнали» навесні до Києва. На той час в Україні і в СРСР ще не було якихось відкритих історичних публікацій стосовно Голодомору. Хоча вже йшлося про це у відкритих дискусіях серед істориків і в пресі. Але вже 1991 році вийшла Народна книга про Голодомор підготовлена Лідією Коваленко і Володимиром Маняком, яка стала в Україні однією з перших відкритих публікацій системного характеру про цю трагедію українського народу. Тоді ще ніхто не ставив так гостро питання про геноцид. А йшлося лише про сам факт визнання того, що масовий голод в Україні мав місце і мільйонні жертви серед українців – також.

Голод руйнує інстинкт життя

Київ – Голод один із найбільших генетичних страхів людини, бо він прямо асоціюється із смертю. Адже довготривале голодування так виснажує організм, що мозок людини практично перестає функціонувати. На третьому місяці голодування людина вже повністю втрачає волю до життя. Дію голоду випробував на собі з метою наукового експерименту доктор медичних наук, професор Інституту фізіології імені Богомольця НАН Вадим Березовський.

Фотоправда

Київ – Яким був Київ після звільнення від німецьких військ у 1943 році можна побачити на фотовиставці у Російському центрі науки і культури. До експозиції з архівів відібрані світлини фотохронікера Другої світової війни Аркадія Шайхета. Є також підбірка знімків класика радянської фотографії Євгена Халдея. Серед них і одне з найвідоміших фото ХХ століття «Прапор перемоги над Рейхстагом». Тепер відомо, що цей знімок не є фотофактом, це постановочна світлина, зроблена за вказівкою вищого керівництва Радянського Союзу. Якою ж має бути документальна фотографія?

«Голод був застосований штучно, саме проти української нації» – професор Раїса Іванченко

«Тут же ішли десятки ешелонів і сотні тисяч переселенців із Росії і заселялися у звільнені від померлих хати. Це було насильницьке переселення»

Голодомор: чому українці опинилися в прицілі Кремля?

Наслідки Голодомору 1932-33 років й досі не вивчені, вважає італійський історик

(Інтерв'ю записано у листопаді 2006 р.) Професор Неаполітанського університету Андреа Ґраціозі – один із закордонних науковців, котрий понад 20 років досліджує тему Голодомору в Україні 1932-33 років. Чи залишилися білі плями у вивченні цієї трагедії, як італійський історик ставиться до законопроекту Президента Віктора Ющенка про Голодомор і чому так важливо для світу визнати факт геноциду? Із цими запитаннями Радіо Свобода звернулося до італійського науковця.

Пам’ять про голод середини 19 століття — частина ідентичності кожного ірландця, каже колишній президент Ірландії Мері Робінсон

Прага — Пам’ять про великий голод в Ірландії живе понад півтора століття, бо стільки тривають його наслідки для країни і для національної свідомості ірландців у самій Ірландії і по цілому світу. Про це говорить в інтерв’ю Радіо Свобода колишній президент Ірландії Мері Робінсон. Під час свого президентства вона багато зробила для увічнення пам’яті про жертви так званого «картопляного» голоду вдома та в усіх країнах, куди втікали ірландці у пошуках порятунку.

Білоруси врятували від Голодомору сотні тисяч українців, але тепер у Білорусі мало хто про це знає

Під час трагічних подій Голодомору сотні тисяч українців втікали на сусідні території, в тому числі до білоруських населених пунктів, де знаходили хліб, роботу, притулок. Але пам’ять про ті події збереглася лише в архівах, заявив Радіо Свобода мінський історик Володимир Гуленко.

Голод 1932-33 років в СРСР і в Україні – точки зору російських істориків

Прага – Під час останнього візиту до України російський міністр закордонних справ Сергій Лавров назвав тему Голодомору однією з найгостріших у відносинах з Україною. Україна ставить питання і перед Росією про визнання голоду 1932-33 років в Україні актом геноциду українського народу. Російське та українські дослідники не раз гостро дискутували на цю тему. А як сьогодні, що думають про це масштабне трагічне явище відомі російські історики?

Волтер Дюранті – журналіст, який став «символом» замовчування Голодомору

Нью Йорк – Волтер Дюранті народився у Ліверпулі 1884 року, а помер на Флориді в 1957-му. Він став символом замовчування Голодомору в Україні. Дюранті був московським кореспондентом «Нью-Йорк Таймс», шанований радянським режимом до такої міри, що 1929 року Сталін прийняв його у Кремлі й дав ексклюзивне інтерв’ю.

Малкольм Маґґерідж – британський журналіст, що розповів світові правду про Голодомор

Лондон – У дні, коли українці всього світу вшановують пам’ять жертв Голодомору в Україні, в Британії згадують і своїх журналістів, які у ті дні 1933 року, ризикуючи життям, розповіли світові про цю трагедію. Одним із цих сміливців був московський кореспондент газети Manchester «Guardian» Малкольм Маґґерідж.

Очевидиця Голодомору Галина Кириченко: Батько казав: «Скільки будеш жити, щоб ти про це нікому не розказувала».

Київ - Галина Кириченко, 87 років, мешкає в Києві, пенсіонерка. Колишня художниця, автор книги спогадів «Крихта солодкого хліба» про Голодомор, видавництво «Джура», Тернопіль (1996 рік, вийшов тільки сигнальний примірник, книжка буде презентована видавництвом у День пам’яті Голодомору).

Найменше меморіальних знаків і пам’ятників жертвам Голодомору на сході України, де голод був найлютішим

Донедавна мало було свідків Голодомору, котрі охоче розповідали про ті події. Страх бути знищеним за оприлюднення інформації про жахіття голоду жив у людях, жив разом з людьми. Можливо, саме через замовчування колишніми владами української трагедії та через страх говорити про Голодомор, - страх, який перетворився на майже генетичний код, пам’ятників чи пам’ятних знаків на місцях масових поховань померлих від голоду не ставили.

Росія принципово змінила своє ставлення до тоталітарного режиму

Київ – Україна переслідує моральні, а не правові цілі, виступаючи з ініціативою внести у порядок денний 63-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН пункт про відзначення 75-х роковин Голодомору 1932–1933 років. Про це Радіо Свобода повідомив Постійний представник України при ООН Юрій Сергеєв. Протидію російської делегації у будь-якому питанні, що стосується Голодомору, Сергеєв пояснив принциповою зміною ставлення Російської Федерації до сталінського тоталітарного режиму.

Український Голодомор був «політикою терору, але не геноцидом», вважає професор історії Єльського університету.

Сергій Куделя Вашингтон – Голодомор в Україні став наслідком політики колективізації, але він не був навмисно спланований радянським керівництвом. Про це професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер сказав в інтерв’ю Радіо Свобода. На його думку, Сталін скористався голодом в Україні,щоб знищити як заможних українських селян, так і національно свідомих партійних активістів.

Геноцид, який прагли і прагнуть приховати: українські історики пояснюють, чому стався Голодомор

Латвійка українського походження Лідія Лісняк пише книгу спогадів про страждання її родини під час Голодомору в Україні.

Рига – У Латвії проживає українка, поетеса Лідія Лісняк, на долю якої випало випробування Голодомором. Багатодітній родині Лісняків зі села Кукавка на Вінничині вдалось пережити лихоліття лише завдяки допомозі родичів із-за кордону. Однак голод забрав сестру та брата Лідії. Свої спогади про цей важкий для прабатьківщини час вона переносить на папір і незабаром у Латвії вийде друком книга очевидця про Голодомор в Україні.

Очевидець Голодомору Леонід Кальницький: «Радянська влада грабувала, обирала селян».

Вікторія Маренич Харківська область – «Я скільки буду жити, цього не забуду. Нехай Бог їм прощає», - каже Радіо Свобода Леонід Кальницький про Голодомор 32-33 років, який у його рідному селі Перелісне (нині Корсунівка Валківського району Харківської області) на 400 дворів забрав життя 420 людей. Леонід Кальницький поділився спогадами з Радіо Свобода 14 листопада у рідному селі.

Очевидиця Голодомору Галина Кривець: «Багато померло. В кого сила була, то копали ями і закопували. Ніяких цвинтарів не було».

Київ - Галині Кривець 33-го виповнилося 20 років. Вік, коли хочеться жити, кохати, радіти життю... Але спогади про свою молодість у неї інші – колективізація, голодомор, тяжка праця ... І все ж вона вижила. На відміну від багатьох її односельців з с. Піски, що на Чернігівщині. Більше своїми спогадами про далекий 33-й вона поділилася з Радіо Свобода.

Очевидиця Голодомору Маріка Шкорба: «Вони били, вони не давали говорити, ці комуністи»

Вінницька область, Хмельницький район, село Хутори Кривошиїнські - Батько Маріки Шкорби помер з голоду у 1933 році. 83-річна Маріка Шкорба мешкає у селі Хутори Кривошиївські, що у Хмельницькому районі Вінницької області. Її родину розкуркулили, оскільки батько відмовився вступати у колгосп. Своїми спогадами Маріка Шкорба поділилася з Радіо Свобода 11 листопада 2006 року.

Очевидиця Голодомору Франціска Тамагашева: «Ставлю одну свічку – бачу п’ять…» .

Рівненщина - Багатодітну селянську сім’ю Міцінських, котрі мешкали у селі Дмитрівка поблизу Бердичева (нині селище міського типу Гришківці) врятував від голоду… ліс. Наполовину полька, пані Франціска ж вважає Голодомор геноцидом українського народу. Вона впевнена : якби батько не помер у 37-му від набутих під час лихоліття хвороб – його б також репресували… За те, що поляк, і що родом – з Галичини. Франциска Тамагашева (Міцінська) поділилася своїми спогадами з кореспонденткою Радіо Свобода на Рівненщині.

Очевидець Голодомору Кіндрат Мурзак: «Треба спитати у Йоськи Сталіна, чого так робив».

Черкаси - Кіндрат Мурзак народився 1925 року у селі Сарни, Черкаської області. Він розповів Радіо Свобода, що його сім’я вижила під час голоду тільки завдяки посилкам, які батько надсилав із Росії.