– Очолюваний Вами інститут досліджує сприйняття українцями Голодомору 1930-х років. Які запитання ви ставили?
– Ми з’ясовували, по-перше, чи знають люди щось про це, чи читали щось, чи чули; по-друге, чим був викликаний головний чином цей голод: діями влади, природними обставинами чи чимось іншим, тому що є різні пояснення. Ми ставили запитання, як бачать цю страшну трагедію в Україні зараз. Перший раз ми провели таке опитування у 2006 році.
– І які тоді були результати? Яку причину Голодомору назвала тоді більшість опитаних?
– Майже дві третини опитаних вважали, що голод був викликаний діями влади. Причому більше від половини, майже 55 відсотків, вважали, що тогочасна влада цей голод організувала навмисно. Це відбиває розподіл думок в усіх регоінах України. Ми проводили опитування в усіх областях, пропорційно до кількості населення. Так що цей результат відбиває загальну думку в середньому по Україні.
– Чи були істотні відмінності у ставленні людей до проблеми Голодомору, залежно від регіону проживання?
– Так, певні відмінності були, але головним чином у тому, між ким розподілялася відповідальність. Були варіанти: винні тільки ті, хто віддавав накази з Москви, і ті, хто віддавав такі накази в Україні, або ж і ті, хто безпосередньо виконував накази. То у західних регіонах майже третина вважала, що винні центральні органи влади. А на сході і півдні таких було тільки трохи менше за 18 відсотків – таку різницю ми зафіксували. У цілому ж в Україні більше виявилося тих, хто вважає, що винні не лише ті, хто віддавав накази, а й ті, хто їх ретельно виконував.
– Через рік Київський міжнародний інститут соціології повторив дослідження. Як змінилися результати і яка тенденція простежується зараз?
– Щонайменше 72 відсотки українців висловилися таким чином, що голод був організований свідомо. Я думаю, така зміна сталася через проведену роботу з архівними матеріалами, через публікації та інформування. Безумовно, можна говорити про те, що люди стали знати більше, і оцінка Голодомору як злочину тогочасної влади стала явно більш певною. Не просто більше від половини, а майже три чверті населення поділяють таку думку.
(Київ – Прага)
