У неділю, 3 травня, українська кіноакадемія вчетверте вручила статуетки української кінонагороди – «Золотої дзиґи». Вперше церемонія нагородження відбувалась в онлайн-режимі через карантинні заходи на тлі пандемії коронавірусу. Усього нагороду вручали у 22 номінаціях.
Найкращим фільмом 2020 року академіки визнали стрічку «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча. Молодому режисеру 28 років, для нього це – повнометражний дебют. Він також отримав відзнаку «Відкриття року». Цю нагороду вручають вперше.
Комедія Лукіча виграла ще у двох номінаціях: статуетку за «Найкращу жіночу роль» отримала Ірма Вітовська, а нагорода за «Найкращий сценарій» дісталась Антоніо Лукічу та Валерії Кальченко.
Драмеді «Вулкан» спільного виробництва України, Німеччини та Монако здобув три «Золоті дзиґи». Статуетку за «Найкращу чоловічу роль другого плану» отримав Віктор Жданов, Борис Петер виграв у номінації «Найкращий звук», а Вадим Ільков отримав нагороду за «Найкращу операторську роботу».
Однойменна екранізація повісті Івана Франка «Захар Беркут» теж здобула три нагороди: «Найкраща робота художника-постановника» (Владлен Одуденко), «Найкращий грим» (Алла Леонова) і «Найкращий дизайн костюмів» (Антоніна Белінська).
Статуетку за «Найкращу чоловічу роль» отримав Ахтем Сеітаблаєв за гру у фільмі «Додому». Цей же фільм переміг у номінації «Найкраща режисерська робота» (Наріман Алієв).
Найкращим документальним фільмом академіки визнали «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» режисерки Надії Парфан. Нагороду за «Найкращу жіночу роль другого плану» отримала Наталя Сумська, яка зіграла у фільмі «Чорний ворон». Фільм Івана Орленка «У нашій синагозі» визнали найкращим короткометражним ігровим фільмом. Найкращою анімаційною короткометражкою стало «Кохання» Микити Лиськова.
Премію глядацьких симпатій виборола стрічка «Крути 1918» режисера Олексія Шапарєва. А премію за внесок у розвиток українського кінематографу отримала Ада Роговцева.
Найближчі декілька років ми будемо видряпуватися з цієї економічної кризи... Суто українського виробництва, думаю, майже не будеЯрослав Лодигін
Всі фільми-лауреати вийшли у прокат до скорочення державного фінансування кінематографу у квітні цього року. Скоротити видатки на культуру Верховну Раду змусила необхідність наповнити резервний фонд бюджету для боротьби із коронавірусом. А без належного державного фінансування українське кіно практично не може існувати, вважає режисер фільму «Дике поле» Ярослав Лодигін.
«Найближчі декілька років ми будемо видряпуватися з цієї економічної кризи... Суто українського виробництва, думаю, майже не буде», – каже Лодигін у коментарі Радіо Свобода.
У березні понад сотня діячів культури закликали уряд та президента не скорочувати видатки на культуру, зокрема і кіно.
«Як наслідок (скорочення – ред.), досягнення останніх років буде зведено нанівець, тисячі українців гарантовано залишаться без робочих місць, а проєкти, що сприяють формуванню національної ідентичності, будуть зупинені», – йдеться у тексті звернення.
Доволі дивно, що в першу чергу відрізають від культури, зокрема від кіноАхтем Сеітаблаєв
«Не дуже важко знайти в тому бюджеті, що навіть зараз є, нестратегічні статті, по яких також залишилось фінансування та дотування. Деякі доволі дивні... Якщо ми знаходимося у такому стані, коли нібито по всіх засіках скребуть гроші на те, щоб економіка витримала, то доволі дивно, що в першу чергу відрізають від культури, зокрема від кіно. При цьому залишають дотаційними ті ж самі резиденції президентські. І ті ж самі горілчані заводи у структурі Державного управління справами», – каже у коментарі Радіо Свобода лауреат цьогорічної премії «Золотої дзиґи» Ахтем Сеітаблаєв.
Проте наслідки недофінансування кінематографу український глядач відчує не одразу, каже кіножурналістка та членкиня Громадської ради при Держкіно Олеся Анастасьєва.
«Процес кіновиробництва побудований таким чином, що він розтягнутий у часі. Тобто, більшість фільмів виробляють кілька років. Кіно не працює так: у цьому році дали умовно 100 мільйонів – і на ці 100 мільйонів у цьому ж році зняли 10 фільмів, які у цьому ж році вийшли у прокат. А це означає, що наслідки ситуації, яка склалась зараз, настануть за два-три роки», – пояснює у коментарі Радіо Свобода Анастасьєва.
Буде потрібен час і для того, щоб глядач просто не боявся прийти до кінотеатру. Тому актуалізується питання мереж, перегляду кіно в інтернетіАхтем Сеітаблаєв
Інша об’єктивна причина занепаду української кіноіндустрії – це карантин: зараз зйомки призупинені, а кінотеатри зачинені. «На мою думку, буде потрібен час і для того, щоб глядач просто не боявся прийти до кінотеатру. Тому актуалізується питання мереж, перегляду кіно в інтернеті», – прогнозує Ахтем Сеітаблаєв.
А в мережі глядач може самостійно обирати контент собі до вподоби, на відміну від телебачення. Тому, на думку Сеітаблаєва, кіновиробникам доведеться менше орієнтуватися на цільову аудиторію телеканалів.
«Можливо, це змусить переглянути цю політику такого посереднього глядача, а натомість вироблятиметься більш конкурентний продукт, який ти можеш подивитися саме в мережі», – сподівається Сеітаблаєв.
Вони дуже швидко стикнуться із нестачею контенту. Бо люди просто все подивляться. Все, що було знятоЯрослав Лодигін
Популярність стрімінгових сервісів дійсно зросла під час карантину. Наприклад, у першому кварталі у Netflix з’явилось понад 15 мільйонів підписників, що на 22 відсотки більше за аналогічний показник 2019 року.
«Вони (платформи «відео на вимогу» – ред.) дуже швидко стикнуться із нестачею контенту. Бо люди просто все подивляться. Все, що було знято», – пояснює Ярослав Лодигін.
Режисер прогнозує, що після закінчення карантину закордонні виробники, імовірно, почнуть активно інвестувати у виробництво, аби компенсувати нестачу контенту. І коли вони вичерпають внутрішні потужності, то почнуть інвестувати у кіновиробництво за кордоном.
«Чи торкнеться це України? Не факт…. Можливо, до цього моменту в Україні вже нікого не залишиться з професіоналів – всі роз'їдуться, бо грошей зараз немає», – Лодигін знову повертається до проблеми недофінансування кіно в Україні.
