Візит президента України Володимира Зеленського до Фінляндії, який відбувся 3 травня, є надзвичайно важливим і мав дві складові. Про це в етері програми Радіо Свобода «Свобода Live» заявив Євген Перебийніс, заступник міністра закордонних справ України, дипломат. Він наголосив, що були переговори з керівництвом Фінляндії, яка надає досить значну військову допомогу Україні, і участь у саміті країн Північної Європи, за результатами чого Україна має «серйозні домовленості».
Детальніше – в інтерв’ю.
– Пане Перебийніс, що, з практичної точки зору, з історичної точки зору, означає візит президента України до Фінляндії сьогодні для України?
У Північних країнах фіксуємо найбільшу в Європі допомогу суспільну українській боротьбі, а також вступу України до ЄС і до НАТО
– З практичної точки зору, цей візит є надзвичайно важливим, оскільки він має дві складові. Перша – це двостороння складова. Тобто відбувся візит і переговори з керівництвом Фінляндії, країни, яка нам надає досить значну військову допомогу. І другий аспект цього візиту – це участь у саміті Північних країн, п’яти країн. Фінляндія, Швеція, Данія, Норвегія і Ісландія – це країни, де є надзвичайно потужна підтримка України. Не лише з боку урядів цих країн, а й серед суспільства. Тобто ми у Північних країнах фіксуємо найбільшу фактично в Європі допомогу суспільну українській боротьбі проти російської агресії, а також вступу України до ЄС і до НАТО.
Тому відбувся ще й саміт з лідерами цих країн. Зараз вже оприлюднена спільна заява, де ми можемо побачити, які результати. А результати – це подальша військова підтримка, підтримка зброєю і військовою технікою, яку вже надали і яка буде ще надана. Там сказано про нові пакети. Підтримка нашого вступу до ЄС і НАТО, підтримка в реалізації формули президента, створення спеціального трибуналу і так далі. Тому в принципі цей візит є надзвичайно важливим, з точки зору забезпечення нашої майбутньої перемоги.
– Ви згадали про саміт. Його можна сьогодні назвати «нордично-українським» самітом. А чи можна говорити про заснування якогось нового союзу, нехай і ситуативного? І чи є шанси того, що цей союз може вийти за рамки того ситуативного союзу наразі?
– Абсолютно. Я не казав би, що це ситуативний союз. Це союз однодумців і союз союзників. Тому що у нас спільні цінності, спільні інтереси і спільні цілі, у наших країнах, незважаючи на те, що більшість цих країн є далеко від України географічно, але ціннісно ми разом. Я вже згадував про ту підтримку, яка є в цих країнах. Тому для нас надзвичайно важливий цей регіон, оскільки це регіон найбільш розвинутий, з точки зору демократії.
Сьогодні, наприклад, був оприлюднений рейтинг свободи ЗМІ. І традиційно ці країни є у лідерах. Це країни, які надзвичайно є лідерами, з точки зору технологічного прогресу, у тому числі і виробництва зброї. Ну, і не в останню чергу це країни, які всі є або, за винятком Швеції, яка є майже членом НАТО, але всі вони є членами цієї північноатлантичної родини.
Тому так, я з вами погоджуюся, що це праобраз такого союзу, країни, з якими ми давно підтримуємо надзвичайно тісні відносини, але сьогодні він оформлений у вигляді цього саміту.
– Ви згадали про те, що ця скандинавська співдружність для України важлива не тільки у безпековому плані, а й ще у технологічному, можливо, політичному. А наскільки взагалі військові галузі (по-перше, звісно, нас перш за все цікавить наразі безпековий аспект) країн скандинавської співдружності пов’язані між собою? Наскільки серед цих країн існує співпраця у безпековій галузі? І чим їм тут може бути корисна Україна?
– Скандинавські або Північні, як їх ще називають, країни мають досить тісний зв'язок між собою у багатьох сферах. Так склалося історично і географічно, що вони дуже тісно співпрацюють між собою, вони координують між собою багато аспектів: і політики, і економіки... І, звісно, безпекові аспекти також дуже тісно координуються між цими країнами.
І я вже сказав, що військово-технічний комплекс практично всіх цих країн досить розвинутий. Ми знаємо, наприклад, про можливості Швеції, Норвегії і Данії, і навіть Фінляндії. Ісландія має менші можливості у військовому плані. Але вона також, до речі, нам допомагає, в тому числі фінансово і гуманітарною допомогою. Тому взаємодія з цими країнами у безпековому і у військовому плані є надзвичайно важливою. Тому що більшість з них – це, наприклад, морські держави, які мають засоби протикорабельні досить ефективні, які для нас є надзвичайно корисними.
Домовленості конкретні про надання конкретного озброєння є досить серйозні, які значно посилять українську безпеку
– А чи можуть бути якісь домовленості, які сьогодні не були публічно озвучені?
– Звісно, що домовленості конкретні про надання конкретного озброєння на сьогодні, наскільки я знаю, детально не оприлюднювалися. Але, повірте, там є досить серйозні домовленості, які значно посилять українську безпеку.
– Пане Перебийніс, ви свого часу були надзвичайним і повноваженим послом України у Королівстві Швеція. Я хотіла у вас запитати, у чому особливість політичного устрою, політичних процесів у цих нордичних чи то північноєвропейських країнах?
– Коли ми говоримо про більшість країн північних, то традиційно – це конституційні монархії. Там є складова королівська. Формально це глави держав. Але, незважаючи на це, це країни з найбільш розвинутою, мабуть, у всьому світі демократією. Тому це надзвичайно цікаві країни, з багатьох точок зору. Але ще раз хочу підтвердити, що це країни, які є світовими лідерами у розвитку технологій різних. Це і зв’язок, і зброя, і багато інших сфер. Тому для нас це надзвичайно важливі партнери, тим більше, що вони нас дуже сильно підтримують.
– Ви згадали про те, що медіа цих країн... Точніше ці країни опинилися нагорі, на перших сходинках рейтингу свободи для роботи медіа. А що взагалі місцеві медіа, наскільки багато уваги прикуто до російсько-української війни? І чи взагалі у цих демократичних країнах багато уваги приділяється темі російсько-української війни зараз для пересічного населення?
– Зараз важко знайти країну, яка не приділяє увагу боротьбі України проти російської агресії. Звісно, що і Північні, і Скандинавські країни також цьому приділяють увагу, оскільки вони прекрасно розуміють, що сьогодні в Україні вирішується доля не тільки нашої держави, сьогодні вирішується доля і ЄС, і НАТО, і всієї світової цивілізації. Тому мені здається, що дуже важливо, що суспільства цих країн це усвідомлюють і підтримують нас.
Усі ці країни пообіцяли фінансову та збройну підтримку Україні після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. Данія, Фінляндія, Норвегія та Швеція також приєдналися до міжнародних зусиль щодо постачання Україні більш важкого озброєння, передавши кілька своїх танків Leopard 2 або запропонувавши фінансову підтримку для їхнього придбання.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.