(Рубрика «Точка зору»)
Лідія Карпенко
«Я в дитинстві боялася грому. Тоді мене мама заспокоювала, що це Бозя везе калачі... А зараз я би віддала все, щоб грім був просто громом»
Це слова Тетяни Знамеровської у хореографічній виставі VONA. Дівчина на сцені театру Піни Бауш (Німеччина) пригадує, як її тіло зреагувало на стрес, коли зрозуміла, що почалась війна.
«Я вдихнула і видихнула,... і відпустила. Земля йшла з–під ніг, я просто хотіла себе врятувати, і я почала дихати. Я слухала тишу, і моє тіло ставало м'яким, легким, пластиліновим. І я заснула»
Після того, як Росія розпочала повномасштабну війну проти України, багато хто з нас втратив ритм свого дихання, розгубився, запанікував чи й просто «заснув».
Хтось, не роздумуючи, зібрав найнеобхідніше і вирушив у пошуки безпечних місць, а хтось розпочав сублімувати свій біль у активне волонтерство.
Зсередини нас продовжує розривати крик
Ззовні ми залишились зібраними та зосередженими, а зсередини нас продовжує розривати крик.
Біль розлуки, втрата дому, перерваний зв'язок з рідними, – все це лежить в основі теперішніх переживань українок. Про ці болі мовою тіла розповідають 6 танцівниць у постановці
VONA – це Катерина Погорєлова, Тетяна Знамеровська, Ірина Астаф'єва, Галина–Оксана Щупак, Валерія Потапова, Єва Сіленко, які зійшлися у Вупперталі, у відомому на весь світ театрі танцю Піни Бауш. З ними від літа працював хореограф–постановник Райнер Бер. Це вагоме ім'я у світі пластичного театру, він – продовжувач традицій видатної Піни.
Театр Піни Бауш відомий своїми принципами танцтеатру, як окремого жанру, що поєднує пластичну/танцювальну та візуальну/театральну виразність. Піна ввела таке поняття як ключі. Вона помітила, що в імпровізаціях народжуються елементи історії та рухові імпульси на її відображення. Пріоритету надавала первинним внутрішнім відчуттям, які в подальшому відтворювалися в пластиці.
На репетиціях з Райнером Бером всі учасниці «виймали» назовні свої переживання щодо того, що відбувається в Україні: згадували дитинство, проговорювали життєвий досвід та ділились своїми страхами.
Галина–Оксана Щупак:
Ця вистава створена з нас. Вона про людей, про щирість. А головне про любов.
Зі мною тут трапилось життя. Я немов прокинулась. Мені повернули мене. У процесі роботи зрозуміла, що потрібно цінувати свій досвід. Це – частина мене, моє багатство. Коли ти починаєш це розуміти – ще більше цінуєш людей довкола себе.
Ірина Астаф'єва:
Все у виставі ми робили під емоціями від подій в Україні. Кожна із нас вкладала свою історію. Створюючи VONA, ми дихали, сумували, плакали, кричали, але це не депресивні емоції, а зцілюючі. Вони дають надію та віру, що весна таки настане, і ми переможемо. Так, все це у найближчому майбутньому.
Стіл – символ дому, сімейного благополуччя та достатку, адже за столом завжди збирається родина, незалежно, чи це на свята, чи ж на просту задушевну розмову.
Стіл малює на стіні актриса і сідає за нього, обпирається, немов нарешті знайшла опору. Інша актриса висаджує дерево. Ми її розуміємо, адже в цих діях так багато віри, що життя триває.
Жінки і чоловіки України продовжують відновлювати розбиті російськими «градами» будинки, ремонтувати оселі, підтримувати в них тепло і лад, плекати дітей, сади і квітники, творити нове, сподіваючись на Перемогу.
Катерина Погорєлова:
Для мене цей проєкт – це можливість говорити рухом, танцем, поглядом. Я хочу, щоб глядач теж віднайшов у собі силу. Адже наша вистава,врешті, не про жертву, а саме про силу. Я рада зараз поділитись тим, що я надбала та отримала тут, передати далі ту силу, надію, любов, – те, що потрібно кожному.
- Хореографічна вистава VONA створена у співпраці із театром танцю Піни Бауш (Німеччина) за підтримки Goethe–Institut Ukraine.
- У середині листопада на сцені театру відбулась прем'єра для німецької публіки, 22 грудня на фб–сторінці стартував онлайн показ.
- Доступ до перегляду триватиме до 22–ї години 24 грудня ( посилання на перегляд відео https://fb.watch/hBwChvdXK8/ ).
- На початку 2023 року організатори планують показати виставу VONA у різних містах Європи, зокрема і в українських.
Лідія Карпенко – оглядачка мистецьких і культурних подій
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
