Українські ветерани бойових дій приїздять до Чехії на реабілітацію за підтримки фонду Future for Ukraine. На які кошти працює цей фонд? Що саме роблять у Чехії для підтримки українських поранених військовослужбовців? Як відбувається лікування і реабілітація? Як українці оцінюють ставлення до них у Чехії?
Про це Радіо Свобода поговорило із трьома українськими ветеранами під час прогулянки Прагою, яку вони приїхали подивитися перед поверненням в Україну.
Під кінець чотиритижневого терміну реабілітації на чеському курорті Лазні Дарков, що біля міста Карвіна Моравсько-Сілезького краю, троє українських ветеранів завітали до чеської столиці.
Перед поверненням до України засновник та голова Фонду Future for Ukraine Віталій Пронь влаштував їм екскурсію Прагою і показав найкрасивіші пам’ятки міста.
Ми з ветераном Володимиром Сакуном розмовляємо на празькому Карловому мосту.
Володимиру 56 років, він із Києва. Ходить він опираючись на милицю, але не хоче відставати від товаришів.
Сакун отримав поранення, захищаючи Київ на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Як результат великий м'яз і коліно його лівої ноги погано працюють.
«Нога працює. Лікарі давали мало шансів, що я буду ходити, але я ходжу. І навіть по прямій іду без палички, якщо на невеликій дистанції і не дуже швидко. Процес відновлення йде», – ділиться Володимир.
Він ветеран війни в Афганістані, учасник бойових дій в АТО у 2014-2015, у лютому 2022 року разом з побратимами приєднався до територіальної оборони Голосіївського району Києва у складі 242-го батальйону. Звідки потрапив в оборону Ірпеня як командир взводу.
Осколок від снаряду від БМП-3 «Сотка» вибухнув позаду Володимира, розірвав м'язи, вибив у тазі дірку, пошматував кишківник...
Ззаду практично напополам мене розірвав. Рана була з кулакВолодимир Сакун
«(Осколок – ред.) ззаду практично навпіл мене розірвав. Рана була з кулак. І дуже пощастило, що нас евакуювали, тому що через годину я вже був на операційному столі», – розповідає ветеран, який на шляху до одужання вже пройшов 15 операцій.
Володимир, за його словами, – один з 20% побратимів з його групи ветеранів війни в Афганістані та інших військових, що з 2014 року воювали, і які залишився у живих.
Після поранення Володимир не хотів, щоб його списували, але, незважаючи на те, що це таки сталося, він хоче продовжувати брати участь в обороні країни.
Дмитро Кривошей (побратим – ред.) – на протезі, повернувся і служить. А мене списалиВолодимир Сакун
«Дмитро Кривошей (побратим – ред.) – на протезі, повернувся і служить. А мене списали. Люди роблять серйозну справу, а я не можу відновитися так, як я цього хочу. Я розумію, що дуже моя травма важка і мало хто виживає після таких травм. Але я хочу відновитися. Це нормальне бажання нормальної людини. Зламати мене неможливо. Але я хочу більшого», – каже Володимир.
Володимир каже, що міг би, наприклад, навчати чоловіків, які хочуть приєднатися до ЗСУ. І також каже, що йому потрібні сили допомагати виховувати внуків, піклуватися про свою маму та займатися своєю собакою.
Що в Чехії роблять для українських ветеранів?
«У нас реабілітація починається вже з моменту, коли ми знайомимося з (ветераном – ред.), і він скаже мені: «так, я їду до вас», – каже Віталій Пронь.
На його думку, згода ветерана приїхати і пройти реабілітацію це вже початок самої реабілітації.
Сам голова фонду з Хмельниччини і вже понад 20 років живе в Чехії, де зокрема займається бізнесом. Певний час був заступником президента дипломатичної місії і публічної дипломатії з України у Чехії і в той період у 2017 році допоміг привезти двох українських ветеранів на реабілітацію до Чехії.
Відтоді Віталій розпочав цю справу. Після початку повномасштабного вторгнення України заснував власне Future for Ukraine, який виріс з ініціативи під назвою UAID, з якою він та його партнери ввозили в Україну гуманітарну допомогу та допомогали біженцям у Чехії.
Із 2022 року фонд, розповідає Віталій Пронь, фонд профінансував реабілітацію у Чехії майже 70 українських ветеранів – на кошти, зібрані на чеській платформі Donio. Кошти надходять переважно від чехів, а також українців, що проживають у Чехії.
Ми спілкуємося із командирами, ТЦК, ВЛК, лікарямиВіталій Пронь
«Зробимо якусь збірку на 4-6 людей, то привеземо їх. Зробимо далі збірку, знов привезем. Роздумовуємо подаватися на гранти», – каже Віталій.
Ветерани приїжджають завдяки ряду підписаних меморандумів між Future for Ukraine та певними бригадами ЗСУ, різними українськими регіонами, зокрема містом Київ.
Часом самі командири бригад звертаються до фонду з проханням взяти на реабілітацію певного бійця, каже Віталій.
При цьому з України отримати дозвіл на виїзд військового до Чехії – це досить велика проблема, яка займає місяць часу.
«Ми спілкуємося із командирами, ТЦК, ВЛК, лікарями (ветеранів – ред.)», – каже Віталій. Коли документи всі готові, цей пакет фонд надає в Міністерство охорони здоров'я, де видають рішення за яким військовий зрештою може виїхати.
Одним із таких поранених українських військовослужбовців, організація виїзду на реабілітацію якого тривала довгий час, був Євген Ханіков із 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний яр».
Він з Харкова, позивний «Німець».
Йому 52 роки, був мобілізований до ЗСУ у серпні 2022 року як солдат в стрілецькому батальйоні, а дослужився до виконуючий обов’язки командира взводу вогневої підтримки.
Дірки в нозі всі крутять-мутять. Таке відчуття, наче їх свердлятьЄвген Ханіков
Поранення отримав у Бахмуті 26 січня 2023 року – вогнепальний перелом стегнової кістки справого боку. У мережі є відео моменту його поранення.
Зараз у Євгена у правій нозі 40 дірок і сталевий стрижень тримає ногу від бедра до коліна.
Пройшовши військово-лікарську комісію, де його визнали придатним до служби у тилових військах, Євген став на облік в ТЦК. На питання чи хотів би він знову повернутися на фронт, ветеран відповідає: «А ну як, треба ж їх добивати».
Євген досі погано спить. Сон втратив ще на фронті. Більш-менш спати йому допомагають ліки, які виписує невропатолог.
Біль у нозі особливо докучає на переміну погоди: «Дірки всі крутять-мутять. Таке відчуття, наче їх свердлять». Часом буває, що з милицями ходить.
Ханіко раніше, до 2021 року, працював керівником ковальської ділянки на харківському заводі «Електронмаш» поки підприємство не перепродали. Потім був на заробітках у Польщі.
Вікна його будинку у Харкові у Роганському житловому масиві виходять у сторону Донбасу і його погляд часто там затримується.
«Дружина каже, що я постійно дивлюсь у той бік. А я кажу: «Я там, з хлопцями», – каже Євген.
Я там, з хлопцямиЄвген Ханкіов
Він вірить, що душі його семи побратимів, з якими Євген воював і які загинули, залишаються з ним і не покидають його. Він цьому радий.
Каже, що коли приєднався до ЗСУ, то думав,що смерть неминуча й для нього.
Коли ветерани оглядали панораму Праги з підніжжя королівського замку, за Євгеном прийшла його донька. Вона вже 3 роки проживає у Празі і прийшла, щоб провести решту дня з батьком.
Реабілітація у санаторії
Реабілітація у Лазні Дарков для українських ветеранів передбачає створення умов, де вони можуть отримати необхідну їм терапію та спокій.
Клініка займається травмами голови, головного мозку, спини, спинного мозку, упорно-рухового апарату, а також контузіями і баротравмами.
Поранені мають по дві-три процедури на день, пізніше займаються в спортзалі, а також за розкладом проводять дві години в басейні.
Результат чотирьох тижнів такої реабілітації демонструє Сергій Щербина списаний в запас стрілець-санітар 81-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ, 90-го батальйону – його вказівний і середній пальці лівої руки, куди влучив осколок міни, після тижнів терапії знову набрали сили.
Зараз ветеран може тримати важчі предмети цими пальцями, що він і демонструє беручи сільничку в руку під час перерви на каву в старій частині Праги.
Сергій до ЗСУ приєднався у листопаді 2022 року з Луцька, куди евакуювався з родиною з Харкова у квітні того ж року.
Воював під Білогорівкою Луганської області на сіверському напрямку, де й отримав поранення 12 січня 2023 року. Йому потрощило кістки мізинця і середнього пальця.
«У нас задача була штурмувати позиції. Нашу групу засікли з дрона і почали обстрілювати з міномета», – розповідає Сергій про те, як отримав поранення.
Тут тиша, тут спокій. Ти ходиш собі на процедури, потім ввечері йдеш на масаж, сауну, басейн, джакузі – розслабляєшся і відпочиваєш.Сергій Щербина
«Турнікет у мене був накладений близько п'яти годин. Руку врятувало те, що в мене було дві фліски, дві термухи – у нас тоді було – 13. Я не зміг дуже сильно перетягнути руку. І руку врятувало те, щоб циркулювала кров».
Коли Сергій поранений виходив з позиції, він не відчував руку, хоч був впевнений, що тримає її близько до себе, і не усвідомлював, що падаючи пошкодив плече.
У Луцьку Сергій пройшов вже 9 операцій по трансплантації кістки, включно з операцією на плечі, яка була на початку листопада 2023 року.
Сергію дуже допомагла ерготерапія в Лазні Дарко, під час якої він займався розробкою кісток пошкодженої руки, розтягував і розпрацьовував пальці. Він отримував масаж для швів, щоб шкіра не проростала до кісток.
Сергій зазвичай сам собі робить такі вправи, але професійна терапія потрібна йому час від часу – це зовсім інше, ніж займатися однією рукою.
До того ж, Сергій зізнається: він може себе жаліти, бо це боляче.
Деяким військовим із пораненнями не одразу легко прийняти спокійний режим під час перебування на реабілітації.
«Тут дуже спокійно, тут розслабляє дуже сильно ця реабілітація. Все воно так настільки, аж занадто дуже спокійно», – каже Володимир.
Однак каже, що водночас це має ефект психологічного відпочинку, тому що життя в Києві напружене через постійні російські повітряні атаки.
«Я не ховаюся», – каже він. «Тому що один снаряд двічі в одну вирву не потрапляє, як то кажуть. Хоча в цій війні бувало, що і попадає».
Володимир проходив електростимуляцію, масаж, і каже, що почувається як в санаторії. Сам він працює над собою, повернувся приблизно в свою форму і далі займається вправами вдома, щоб стан його ноги не погіршувався.
Сергію з поверненням у Харків до родини, де зараз досить гучно, буде невистачати процедур, вправ та тиші.
«Я навіть не знаю, як приїду додому і що я буду робити якось без (режиму реабілітації – ред.). Уже звик займатися», – каже він.
У Європі з реабілітацією поранених українських військовослужбовців від початку повномасштабного вторгнення допомагають, окрім Чехії, фонди та медичні заклади у Нідерландах, Франції, Ірландії, Норвегії, Данії, Іспанії, Польщі, ФРН, Італії, Румунії.
Форум